Умовами прийому на Січ були:
бути неодруженим
дотримуватися традицій товариства та клятви вірності йому
вміння володіти зброєю
православна віра
Устрій Запорозьких козаків
У запорозьких козаків був республікансько-демократичний устрій. Усю владу на Січі мала Козацька рада, яка збиралася тричі на рік, вирішувала ключові питання, обирала отамана (кошового, гетьмана) і старшину (козацький уряд). До складу козацької старшини входили: писар, суддя, осавул, обозний, хорунжий, бунчужний….
Отаман (кошовий, гетьман) був головнокомандувачем козацького війська, мав найвищу судову та виконавчу владу на Січі.
Писар – виборна військова особа, що завідувала військовою козацькою канцелярією.
Осавул – виборна особа, помічник отамана, стежив за порядком на Січі та військовому таборі.
Обозний – виборна особа, що керувала військовою артилерією та відала постачанням війська.
Хорунжий – особа, що зберігала і носила прапор Запорозького Війська (корогву).
Бунчужний – виборна особа, помічник отамана, відповідав за бунчук (символ козацької влади), командир частини козацького війська.
Запорозька Січ поділялася на паланки (очолювали полковники), паланки на сотні (очолювали сотники), сотні на курені (очолювали курінні отамани).
Сімейні козаки могли мати своє господарство і проживати за межами Січі.
Зимівник – назва господарства, хутора козаків, де вони перебували, коли не було військових дій (особливо взимку).
Територія козацької держави називалася Землями Війська Запорозького або Вольностями Війська
Запорозького й простягалася від Південного Бугу на заході до Кальміусу в Надазов`ї на сході. На півночі її межа пролягала по річках Орелі (на Лівобережжі) та верхів'ях Інгулу й Інгульця (На Правобережжі).
Реєстрове козацтво
Після створення Речі Посполитої (1569 р.) польський уряд намагався поставити козацтво собі на службу.
У 1572 р. король Сигізмунд ІІ Август прийняв на державну службу для захисту південних кордонів 300 козаків, яких поіменно записали до спеціального списку – реєстру. Таких козаків почали називати реєстровими.
В 1578 р. король Стефан Баторій збільшив козацький реєстр до 600 (500) козаків та надав їм ряд привілеїв, а козацькій старшині вручив знаки влади – клейноди (булаву, бунчук, корогву, печатку).
Слово «гетьман» стало власною після 1578 р., коли польський король Стефан Баторій дав Війську Запорозькому «Конституцію та привілеї» і вперше офіційно поіменував О. Ружинського «Гетьманом Запорозьким» з наданням йому атрибутів гетьманської влади (клейнодів).
Реєстрове козацтво – це козаки, які перебували на службі у польського короля й були поіменно записані в спеціальний список – реєстр.
Привілеї реєстрового козацтва:
Звільнялися від податків.
За службу отримували платню та землю.
Мали право не підкорятися місцевому керівництву.
Мали власний суд.
З виникненням реєстрового козацтва, козаки отримали офіційне визнання як окремий соціальний стан. Козаки, які не входили до реєстру, вважалися поза законом. Запорозька Січ повинна була підпорядковуватися гетьману реєстрового козацтва.
Центром реєстрового козацтва було м. Трахтемирів.
Формування та розташування реєстрового козацтва
наприкінці XVI - початку XVIIст.
