3. Конституційні традиції України.

Україна як сучасна демократична незалежна держава існує вже 21 рік. Наша Конституція дещо молодше. Лише 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання була прийнята Конституція України – Основний Закон, за яким ми живемо і сьогодні.

Втім, українська конституційна традиція може похвалитися ще одним документом – значно більш давнім – який можна віднести до актуальних сьогодні європейських конституцій. Так, мова про «Конституцію» Пилипа Орлика, або, як вона повністю називається, «Договоры и постановления Прав и вольностей войсковых».

Конституцію України одразу після її прийняття визнали уряди Швеції та Туреччини - країн-союзників, з якими Іван Мазепа та Пилип Орлик воювали проти Росії. Цей документ і сьогодні дивує дослідників своєю актуальністю й високим правовим рівнем, нетиповим для тих часів. Певна частина учених і політиків небезпідставно вважає, що «Конституція», як державний акт республіканського спрямування, на 80 років випередила ідеї Французької революції. Вона стала реальною моделлю вільної, незалежної держави, яка б базувалася на природному праві її громадян на свободу та самовизначення.

Отже, «Конституція» 1710 року була загальнополітичним актом волевиявлення козацького війська, яке на той час втілювало в собі українську державу.

З моменту створення «Конституції» пройшло більше 300 років. Приймаючи Конституцію нової незалежної країни, українці спиралися не лише на документи ХХ століття та досвід інших держав, але й власну конституційну традицію, значно більш давню, ніж у багатьох європейських країн.

4. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні.

Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 р. визначає правовий статус іноземців в Україні, закріплює основні права, свободи та обов'язки іноземних громадян і осіб без громадянства, які проживають або тимчасово мешкають в Україні.

При цьому іноземцями визнаються громадяни, які постійно або тимчасово проживають або перебувають на території України належать до громадянства або підданства іноземних держав і не є громадянами України а особами без громадянства - особи, які не належать до громадянства або підданства будь-якої держави.

Ст. 26 Конституції України встановлює, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Це рішення набирає чинності після його опублікування. Воно може бути скасовано, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийнято.

Іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання, якщо він;

- має в Україні законне джерело існування;

- перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадянами України;

- перебуває на утриманні громадянина України;

- має на своєму утриманні громадянина України;

- в інших передбачених законами України випадках.

Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Іноземці, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої національні паспорти або документи, які їх замінюють, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок та статус біженця у порядку, встановленому законом.

Іноземці можуть пересуватися на території України і обирати місце проживання в ній відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Обмеження в пересуванні та виборі місця проживання допускаються, коли це необхідно для забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

Іноземці мають право на звернення до суду та до інших державних органів для захисту їх особистих, майнових та інших прав.