Семінарське заняття 3

Тема 3. Фізичні особи як учасники цивільних правовідносин.

Питання для обговорення

1. Поняття фізичної особи. Ім’я та місце проживання фізичної особи та їх значення для цивільного обігу.

2. Правоздатність фізичних осіб та її зміст.

3. Дієздатність фізичних осіб та її види.

4. Обмеження дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною. Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною та обмеження її в цивільній дієздатності.

5. Порядок і правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою.

6. Правовий статус фізичної особи-підприємця.

7. Поняття опіки та піклування. Органи опіки та піклування. Порядок призначення опікуна або піклувальника. Права та обов‘язки опікуна та піклувальника.

8. Акти цивільного стану: поняття, види та значення. Порядок реєстрації актів цивільного стану.

Методичні рекомендації

Одним із найважливіших учасників цивільних відносин є фізична особа. Під цим поняттям відповідно до ст. 24 ЦК України розуміють людину, як учасника цивільних відносин. Термін «фізична особа» характеризує людину як суб’єкта цивільного права, якими можуть бути як громадяни України, так і громадяни інших держав і особи без громадянства. Індивідуалізація фізичної особи забезпечується її ім’ям, яке надається при народженні останньої. Фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям. Ім’я фізичної особи складається з прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншими, до якої вона належить.

Правовий статус суб’єкта цивільних правовідносин визначається обсягом його право- та дієздатності. Цивільна правоздатність фізичної особи – це здатність мати цивільні права та обов’язки (ст. 25 ЦК). Правоздатність визнається рівною мірою за всіма фізичними особами з моменту народження і припиняється із смертю. ЦК України визначає обсяг цивільної правоздатності фізичної особи невичерпним чином – шляхом вказівки на те, що фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією і ЦК України, а також всі майнові права, встановлені ЦК України та іншими законами.

Цивільна дієздатність фізичної особи – це її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки та нести відповідальність у разі їх не виконання. Закон визначає кілька різновидів дієздатності фізичних осіб:

- повна дієздатність - дієздатність повнолітніх осіб;

- неповна дієздатність - дієздатність фізичних осіб у віці від 14 до 18 років – неповнолітніх;

- часткова дієздатність – дієздатність фізичних осіб у віці до 14 років – малолітніх.

Слід звернути увагу, що фізична особа може бути у певних випадках та у передбаченому законом порядку обмежена в цивільній дієздатності або визнана недієздатною.

Важливу роль для забезпечення рівності в можливості набуття та здійснення цивільних прав фізичної особи та створення і виконання її цивільних обов’язків відіграє інститут опіки і піклування. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки. Норми інституту опіки і піклування містяться у ЦК України, СК України та підзаконних нормативно-правових актах.

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК), а також над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою, та над майном фізичної особи місце перебування якої невідоме (ст. 44 ЦК) і над майном фізичної особи, над котрою встановлено опіку чи піклування, що знаходиться в іншій місцевості. ( ст. 74 ЦК).

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, позбавленими батьківського піклування та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена. ( ст. 59 ЦК).