Изменение социальной ситуации развития

Известно, что даже при отсутствии первичного дефек­та, вызванного болезненным процессом, психическое раз­витие ребенка может быть нарушено под влиянием небла­гоприятных факторов микросоциального окружения. Небла­гоприятная семейная атмосфера, психическая депривация приводят к психопатическому и невротическому развитию, неврозам, задержке психического развития и т. д. Поэтому коррекция семейной ситуации, формирование правильной позиции родителей по отношению к ребенку являются обязательным условием оптимизации воспитательного про­цесса.

При наличии первичного дефекта даже благополучная семейная обстановка автоматически не гарантирует благо­приятной социальной ситуации развития ребенка, особен­но в школьном возрасте. Осознание ребенком своей несос­тоятельности в учебной деятельности (а то, что он не может также легко и быстро выполнять задания, как его однокласс­ники, ребенок понимает скоро) уже само по себе является психотравмирующим фактором. Если же учитель начинает ругать и стыдить ребенка за плохую успеваемость, а родите­ли наказывать, то такая социальная ситуация развития при­водит к формированию вторичного дефекта, появлению отрицательных личностных качеств, психогенной школьной дезадаптации и т. д. Поэтому коррекция этой ситуации в данном случае состоит либо в изменении отношения учите­ля к ученику (если это возможно), либо в переводе ребенка в другой класс, либо (если нарушения в психическом раз­витии значительно затрудняют обучение) в соответствую­щую специальную школу: логопедическую, вспомогатель­ную, для детей с задержками психического развития и т. д.

Семинарское 4. Синдром дитячої невропатії.

Для дітей з невропатією характерна погана пристосовність до мінливих метеорологічних умов. У періоди пониження барометричного тиску, підвищеної вологості повітря, сильних вітрів у них посилюються описані вищесомато-вегетативні порушення, можуть з'являтися головні болі.

У деяких дітей відзначається підвищена схильність до афектних респіраторним нападів, Які розвиваються під впливом різних психогенних чинників - роздратування, страху, радості, збудження. Нерідко напади виникають після плачу або крику. Дитина затримує подих на вдиху, синіє. Іноді після тривалої затримки дихання з'являються генералізованісудоми.

У дітей з невропатією можуть бути приступи, що нагадують бронхіальну астму. Вони розвиваються після перенесеного коклюшу, а іноді й після звичайних бронхітів, фарингітів, ларингітів і тривають протягом багатьох місяців. Після помилкового крупа у дитини також може тривалий час залишатися сильний гавкаючий кашель.

Характерна реакція дитини зневропатією на інфекцію. Вона проявляється різко вираженими явищами порушення у вигляді занепокоєння, крику, іноді судомами і маренням. В деяких випадках, навпаки, відзначаються млявість, апатичність, сонливість, загальмованість. Всі соматовегетативних розлади в період будь-якого інфекційного захворювання різко посилюються, часто виникають явища токсикозу з порушенням серцевої Діяльності і колапсом. Відзначено підвищена схильність дітей з невропатією до проявівпізнього рахіту.

Важливим ознакою дитячої нервовості в грудному та ясельном віці є порушення сну у вигляді утруднення при засипанні, неспокійного сну, іноді дуже раннього пробудження. Дитина довго не може заснути, стає примхливим, рухово неспокійним. Розлади сну іноді переростають в безсоння: дитина не спить всю ніч, безперервно кричить. Якщо спочатку крик викликанийнебудь неприємним роздратуванням, то вже пізніше дитина кричить без всякої причини (фіксований крик). У деяких дітей як би виробляється негативний умовний рефлекс на нічний сон. Спочатку безсоння виникає як реакція на незручне становище в ліжечку, шум або тишу, світло або темряву, почуття голоду, болю в животі, перегрів або охолодження тіла і т. д. Один разпрерванний сої фіксується у психіці дитини тривалий час.

Іноді утруднене засинання залежить від емоційного перезбудження дитини перед сном. Це буває в тих випадках, коли дорослі надають йому надмірну увагу ввечері, пестять, обіймають, цілують. У результаті дитина не тільки перевозбуждается, а й, прагнучи отримати більше уваги і продовжити задоволення від спілкування з близькими, довго не засинає. Дитина з невропатією особливо чутливий до ласки, але ласку і увагу йому треба надавати не в години засинання, а впротягом дня і неспання.

В силу зниженого порога збудження нервової системи діти з невропатією сплять неспокійно, здригаються і прокидаються від найменшого шуму, в більш старшому віці (з 2-го півріччя життя) іноді кричать уві сні. Порушення сну зазвичай посилюються після будь-якого захворювання, під час якого дитині виявляється посилена увага в нічний час. Діти з невропатією в момент засинання і сну нерідко ритмічнопогойдуються, смокчуть пальці, гризуть нігті, сверблять, у деяких з них спостерігається постійне хитання головою в сторону. У сні можуть бути здригування під впливом різних різких подразників, особливо звукових.

На 2-му році життя у дітей з невропатією відзначаються страхітливі сновидіння, нічні епізоди у формі нападів переляку і снохождение. При нічному переляку у дитини виникає своєрідне стан, перехідний між сномі неспанням. Дитина, не прокидаючись повністю, починає кричати, іноді намагається кудись бігти. Широко розплющені очі виражають стан страху, по виразу обличчя і по окремих висловлювань дитини можна подумати про те, що він бачить кошмар. Нерідко вони не визнають родичів, погано орієнтується в навколишній обстановці. На наступний день дитина зазвичай не пам'ятає про нічний епізоді або у нього зберігаються лише окремі уривчасті спогади. Нічний переляк виникає під впливомнікчемних психогенних факторів, які набувають більш виражене патогенний значення в тих випадках, якщо вони діють перед засинанням або в нічний час. Раз виникнувши, нічні страхи за типом зміцнів умовної зв'язку зберігаються зазвичай протягом тривалого часу.

Для багатьох дітей характерний фобический синдром (Синдром страху). Страхи зазвичай виникають під впливом різних екзогенних факторів - фізичних або психічних. Так, у дітей, які пережили якусь хворобливу маніпуляцію, надовго залишається страх перед всім, що з нею пов'язано. Після ін'єкцій лікарських речовин дитина може тривало боятися білих халатів. Дитина з невропатією, який навчається ходити, після падіння довго відчуває страх перед процесом ходьби і тривалий час не відновлює її знову. Поряд зі страхами для дітей з невропатією характерна підвищена схильність до онанізму.

Моторне і мовне розвиток у дітей з невропатією нормальне, іноді навіть прискорене порівняно зі здоровими однолітками. Вони рано починають піднімати голову, сидіти, ходити, говорити. У деяких дітей звертають на себе увагу граціозність рухів, недитячим серйозний вираз обличчя. Часто відзначаються акроціаноз, похолодання кінцівок, підвищена пітливість, схильність до алергічного нежиті і проявам шкірного діатезу.

У неврологічному статусі цих дітей спостерігаються лабільність і надмірна жвавість сухожильних і шкірних рефлексів поряд з ослабленням або зникненням глоткового і корнеального рефлексів. Характерна також лабільність м'язового тонусу. Перед початком обстеження через підвищеній збудливості дитини м'язовий тонус підвищується і може створитися помилкове враження про спастичності м'язів. Крім того, діти з невропатією іноді мають схильність ходити на пальчиках, особливо в період загального збудження. Однак на відміну від дітей з церебральними паралічами всі ці порушення тонусу і моторики минущі і залежать від загального збудженого стану дитини.

При невропатії може бути знижений поріг больової і тактильної чутливості. При обстеженні зрачкових реакцій нерідко виявляють розширення зіниць (мідріаз), нерівномірність їх реакції на світло, неспокій зіниць (стрибучий мідріаз).

При дослідженні вегетативної нервової системи виявляється вегетативна дистонія: значні коливання пульсу при зміні положення тіла, нестійкість артеріального тиску, дихальна аритмія, різкий дермографізм (частіше червоний, іноді білий). Інтелектуальний розвиток при невропатії зазвичай нормальне.

Психічні особливості проявляються дратівливою слабістю, легкою збудливістю і швидкою истощаемостью в поєднанні з підвищеною вразливістю. Діти відрізняються допитливістю, з цікавістю і бажанням приймаються за різну діяльність, але в силу підвищеної психічної истощаемости не доводять розпочату справу до кінця.

Семінарське 5. РДА – ранній дитячий аутизм

Основные диагностические критерии аутизма, согласно DSM(IV(TR)

Для постановки диагноза необходимо наличие, как минимум, шести признаков из разделов (1), (2) и (3), из которых, как минимум, два должны относиться к разделу (1), и, как минимум, по одному — к разделам (2) и (3).

1. Качественные нарушения в сфере социальных взаимодействий, характеризующиеся, по крайней мере, двумя из следующихпроявлений:

(а) Ярко выраженные проблемы при использовании различных форм невербального поведения, таких как: зрительный контакт, мимика, позы и жесты, служащие для регулирования социальных взаимодействий

(б) Неспособность устанавливать отношения со сверстниками, соответствующие текущей стадии развития

(в) Отсутствие спонтанного желания поделиться своей радостью, интересами или достижениями с другими людьми (ребенок не показывает пальцем на объекты своего интереса, не приносит и не протягивает их)

(г) Отсутствие социальной и эмоциональной взаимности

2. Качественные нарушения в коммуникативной сфере, характеризующиеся, по крайней мере, одним из следующих проявлений:

(а) Задержка или полное отсутствие разговорной речи (не сопровождающаяся попытками компенсировать ее отсутствие с помощью альтернативных модусов коммуникации, таких как мимика и жесты)

(б) У лиц с нормальным развитием речи ярко выраженные проблемы, связанные со способностью начинать или поддерживать разговор с другими людьми

(в) Стереотипный или повторяющийся характер использования речи или речевая идиосинкразия

(г) Отсутствие игр, отличающихся разнообразием форм, проявлением спонтанности и участием воображения, а также отсутствие игр, имитирующих социальные аспекты действительности и соответствующих текущей стадии развития