Параметри мікроклімату тваринницьких приміщень

Приміщення	Оптимальна температура в середині приміщення, 0С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/сек	Освітле­ність, лк
Корівники	8	80	0,5	50-70
Приміщення для молодняку на відгодівлі	6	75	0,3	20-30
Свинарники – маточники	18	70	0,5	75
Свинарники – відгодівельники	16	75	0,3	50
Вівчарні	5	75	0,5	30
Пташники для курей – несучок:
при напільному утриманні	12	70	0,3	15
при клітковому утриманні	16	70	0,3	20

 

Таблиця 2.

Гранично - допустимі концентрації шкідливо діючих газів в повітрі тваринницьких і птахівничих приміщень.

Шкідливо діючий газ	Приміщення
	тваринницькі	птахівничі
Вуглекислий газ, л/м3	2,5	2,0
Аміак, мг/л	0,02	0,01
Сірководень, мг/л	0,01	0,005

3. Системи вентиляції та опалення приміщень.

         Для підтримання мікроклімату в тваринницьких приміщеннях на рівні нормативних вимог застосовують системи вентиляції. Вони можуть забезпечувати обмін забрудненого повітря на свіже, нагрівання або охолодження його, очищення від пилу і мікроорганізмів, підсушування чи зволоження, озонування, дезодорацію, знезараження тощо.

        Вентиляція приміщень – досить складний процес, де необхідно врахувати теплоізоляцію будівель, кількість виділення тваринами різними шляхами тепла, вологи, газів, спосіб прибирання гною, тепломісткість певних матеріалів тощо.

Вентиляція в тваринницьких приміщеннях буває звичайна, механічна і комбінована. Вентиляція з звичайною тягою повітря ділиться на безтрубну і трубну.

Безтрубна – це найбільш проста і доступна віконна вентиляція. Але вона не може забезпечити необхідний обмін повітря в різні пори року і важко піддається регулюванню. Щоб створити більш організовану і керовану вентиляцію, влаштовують спеціальні труби (канали) як для видалення, так і для припливу повітря в приміщення.

Вентиляційна трубна система із звичайним збудженням тяги задовольняє роботу в весняно-осінній період року, а також при температурі зовнішнього повітря до 13⁰ С.

При більш низькій температурі зовнішнього повітря становиться недостатньо тепла, створюваного тваринами, для підтримання нормальної температури повітря і приміщенні і об’єм вентиляції приходиться штучно створювати, або підігрівати вентиляційне припливне повітря. В південних районах із жарким кліматом для створення нормальних умов в приміщеннях необхідно нагнітати більшу кількість повітря і збільшувати його рухомість.

При звичайній вентиляції рекомендуються слідуючи норми площі поперечного перерізу витяжних каналів на одну голову: великої рогатої худоби 500 – 700 см², свиноматок 250 – 400 см². Загальна площа припливних каналів повинна складати 85% від площі витяжних.

Припливні канали розміщуються у фасадних стінах в шахматному порядку. Вхідний зовнішній отвір кожного каналу (200х200см) захищений вітровим щитком, а внутрішнє вихідне відбійним підвісним щитком, який направляє холодне повітря в кормовий прохід для попереднього підігріву. Закриваючи або відкриваючи внутрішній вихідний отвір, регулюють потік зовнішнього повітря. Витяжні канали квадратної форми (60х60см) монтують вертикально на рівні дахового перекриття. Виходять вони вище конька криши на 0,5м; в даховому приміщенні повинні бути утеплені солом’яними матами, шлаковатою або іншими матеріалами. В середині кожного каналу влаштовують дросельну заслінку із шнуром. Ця система вентиляції використовується в корівниках, телятниках і приміщеннях для молодняка, а також свинарниках.

Вентиляція з механічним збудженням більш потужна. Вона буває без підігріву і з підігрівом повітря. При її влаштуванні площу перерізу припливних, витяжних каналів і повітропроводів розраховують в залежності  від повітрообміну і продуктивності вентиляторів. Повітря в приміщенні повинно мінятися безперервно і в об’ємах, залежить від коливань зовнішньої температури.

Кратність обміну повітря залежить від загальної кубатури приміщення і кількості вентиляційного повітря.

Комбінована вентиляція передбачає застосування вентиляторів, калориферів і системи припливних, вентиляційних каналів.

Припливна вентиляційна система застосовується в корівниках. Припливне повітря подається механічно з підігрівом калорифером, витяжка звичайна через щілини між плитами по коньку перекриття вздовж всього приміщення. Витяжка може також здійснюватись через витяжні вентиляційні канали.

1.  В перехідний період аналогічно холодному періоду і частково через шахти в даховому перекритті.

2.  В теплий період року через шахти в даховому перекритті.

Видалення забрудненого повітря здійснюється за допомогою осьових багато швидкісних вентиляторів, розміщених в бокових стінах приміщення.

При витяжці забрудненого повітря із нижньої зони осьовими вентиляторами доцільно установлювати велику їх кількість з малою потужністю. Це сприяє створенню необхідного мікроклімату у всіх зонах приміщення. Крім цього, якщо із ладу вийде один із вентиляторів малої потужності, то це суттєво не відобразиться на стан мікроклімату в приміщенні.

Відношення об’єму видаленого забрудненого повітря  L_п.о. до об’єму приміщення називається кратністю повітрообміну. Вона показує, скільки раз на протязі години повністю зміниться повітря в приміщенні.

Мінімально допустима кратність повітрообміну k_п (год.^-1) (визначається із виразу

де V_п – корисний об’єм приміщення, м².

Для тваринницьких приміщень приймають k_п =3...4. Кратність повітрообміну не повинна перевищувати 5 – 6 раз на годину, так як з підвищенням інтенсивності повітряних потоків можуть створюватися “зони протягів”.

В приміщення для тварини і птиці застосовують більш за все центральне водяне, повітряне опалення і рідше місцеве. В приміщеннях призначених для утримання тварин і птиці, у випадках, коли теплові втрати не компенсуються тепловими виділеннями, слід передбачати, як правило, повітряне опалення, сумісне з припливною вентиляцією. В приміщеннях для утримання молодняку і птиці і в родильних відділеннях для великої рогатої худоби допускаються системи опалення з місцевими нагрівними елементами.

Для обігріву поросят-сосунів і молодняку птиці молодшого віку застосовують системи локального опалення (обігрів полів, брудери і інші).

В тваринницьких і птахівничих приміщеннях при можливості і економічної доцільності допускається застосування інших систем опалення, наприклад електричного, водяного і т.д. Нагрівні прилади і трубопроводи систем опалення повинні розміщуватися в недоступних для тварин і птиці місцях.