— шар шпону;

4 — спеціальний ніж; б — лущений шпон

При парній кількості шарів два середні шари повинні мати паралельний напрям волокон. Фанера є більш міцним мате­ріалом порівняно з деревиною таких самих геометричних роз-

Мал. 13. Розташування шарів шпону у фанері

мірів унаслідок взаємоперпендикулярного розташування волокон у суміжних шарах шпону.

Розміри окремих листів фанери різної товщини мають фіксовану величину, при цьому довжина завжди визнача­ється вздовж напряму волокон деревини зовнішнього шару шпону, а ширина — впоперек. Стандартними розмірами для фанери певної товщини вважаються такі: 2440x1220 мм (товщина 3 мм); 1525x1525 мм (товщина 6; 7; 8; 9 мм).

Деревоволокнисті плити (ДВП) виготовляють з дере­в’яних чи інших рослинних волокон з додаванням спеці­альних клейових сумішей і використовують як будівель­ний матеріал та замінник фанери.

Основною сировиною для виготовлення плит є дере­винна щепа та подрібнені на спеціальних машинах во­локна з відходів деревообробної промисловості. Після гідротермічної та хімічної обробки, у суміші з водою та клейовими добавками ця маса готова для виготовлення плит. На виробництві цей процес і обладнання, яке для цього використовують, дуже складні. На малюнку 14 вони зображені в дуже спрощеному вигляді.

Товщина деревоволокнистих плит залежно від їх ме­ханічних властивостей може становити 2,5; 3,2; 4,5; 6; 8 та 12 мм. Товщина м’яких плит досягає 25 мм.

М’які плити складаються з хаотично переплетених волокон деревини або інших волокон рослинного похо­дження, які утворюють порожнисту структуру. Ви, ма­буть, бачили взимку птахів, які сидять з розчепіреним пір’ям. При цьому вони менше мерзнуть, оскільки по­рожнини між окремими перами заповнені повітрям і краще затримують тепло. Тому будь-які матеріали з по­рожнистою структурою допомогають утримувати тепло.

Отже, м’які деревоволокнисті плити використовують у будівництві каркасних будинків як матеріал для термо­ізоляції стін, підлоги та стелі. Вони мають великі розміри та легко обробляються. Всередині приміщень вони можуть слугувати звукоізолятором у міжкімнатних перегородках.

Напівтверді плити схожі на товстий картон і можуть мати товщину 6; 8 та 12 мм.

Тверді плити мають товщину 2,5; 3,2; 4,5 та 6 мм. За­стосовуються на виробництві як листовии матеріал для зашивання меблів з тильного боку та облицювання пере­городок у приміщеннях. Після обшивки звичайні твер­ді плити бажано пофарбувати або вкрити шаром лаку. Так само й невеликі вироби з ДВП (шкатулки, полички, підставки) бажано піддавати оздоблювальним операці­ям (фарбування або лакування).

Мал. 15. Листи шпону з різним напрямом волокон деревини

Мал. 14. Спрощена схема виробництва ДВП: 1 — заванта­жувач тирси і клею; 2 — змішувач; З — «килим» із суміші;

1.2 Властивості фанери та двп

Деревина є природним конструкційним матеріалом, що похідни­ми від деревини конструкційними матеріалами є фанера та деревоволокниста плита (ДВП), а також ознайомили­ся з їх деякими властивостями. В подальшому ви маєте навчитися виготовляти вироби з цих матеріалів, а отже, залежно від їх властивостей обирати інструменти для їх обробки та застосовувати відповідні прийоми обробки.

Що таке властивість матеріалу?

До властивостей матеріалу ми відносимо такі його ха­рактерні якості та ознаки, за якими він відрізняється від інших матеріалів або, навпаки, схожий на них. Наприклад, коли ми кажемо, що деревина — «легкий» матеріал, то ви­ходимо, зокрема, з того, що деревина легша за залізо; ми кажемо, що деревина липи — м’який матеріал, бо знаємо, що липа м’якіша, ніж дуб. З іншого боку, за якістю «щіль­ність» деревина схожа із залізом, тому обидва ці матеріали можуть бути використані як покрівля для будинка.

Залежно від властивостей матеріалів вони можуть по-різному взаємодіяти один з одним. Наприклад, саме тому, що залізо твердіше за деревину, з нього роблять цвяхи і використовують для скріплення дощок.

У матеріалів може бути багато різних властивостей, але деякі з них за їх характером можна об’єднати в окремі гру­пи. Для нас важливими будуть такі основні властивості кон- струкцшних матеріалів: фізичні, механічні, технологічні.

Фізичні властивості матеріалу знаходять прояв під час його взаємодії з навколишнім середовищем (мал. 16, а); механічні властивості матеріалу виявляються у його здат­ності витримувати зовнішні механічні зусилля (мал. 16, б); технологічні властивості зумовлюють здатність матеріалу змінювати свою форму під час обробки (мал. 16, в).

Фанера та ДВП як конструкційні матеріали характе­ризуються такими фізичними (природними) властивос-

тями: вони мають певний колір, запах, вологість та щіль­ність. Кожна з цих властивостей впливає на кінцевий вигляд виробу, виготовленого з матеріалу, та на придат­ність його до використання. Фанера має гарні текстуру та колір, тому при оздобленні виробу з неї можна обме­житися лише лакуванням (мал. 17, а). Вироби з деревини самшиту дуже гарно пахнуть, тому їх тільки шліфують та полірують (мал. 17, о). Виріб, виготовлений з вологого матеріалу, невдовзі деформується і може зруйнуватися (мал. 17, в). Однакові вироби, виготовлені з порід дереви­ни різної щільності, будуть відрізнятися вагою.

а б в

Мал. 17. Вигляд виробів залежить від властивостей конструкційного матеріалу: а — лакована фанера; б — шліфована деревина; в — деформування деревини

У подальшому, під час визначення придатності того чи іншого матеріалу для виготовлення певного виробу, нас цікавитимуть насамперед його механічні та техноло­гічні властивості. Основні механічні властивості фанери та ДВП: міцність, твердість, пружність.

Міцність матеріалу — здатність витримувати наванта­ження без руйнування.

Твердість матеріалу — здатність протистояти проник­ненню в нього інших, більш твердих тіл.

Терміни «фізичний» та «механічний» походять від грецьких слів, які відповідно означають «природа» та «знаряддя, машина».

Спрощене зобра­ження дуже простого при­строю для визначення твердос­ті конструкційних матеріалів показано на малюнку 18.

Для визначення твердос­ті зразків фанери та ДВП на

масивній дерев’яній основі 4 рухомо відносно осі кріплен­ня зафіксовано ударний при­стрій — ударник 1. Вільно від­пущений Терміни «фізичний» та «механічний» походять від грецьких слів, які відповідно означають «природа» та «знаряддя, машина».

Спрощене зобра­ження дуже простого при­строю для визначення твердос­ті конструкційних матеріалів показано на малюнку 18.

Для визначення твердос­ті зразків фанери та ДВП нау потрібний бік, ВІН кожного разу спричиняє удар однакової сили по сталевій кульці 2, що лежить на зраз­ку досліджуваного матеріалу

Під дією удару кулька за­глиблюється в товщу зразка, залишаючи на ньому слід у вигляді круглої лунки, діа­метр і глибина якої залежать від твердості матеріалу. За допомогою металевої лінійки з ціною поділки 0,5 мм та збіль­шувального скла визначають розмір між краями заглиблення: у якому із зразків він виявляється більшим, той і є менш твердим.

Мал. 19. Лук відновлює свою форму після пострілу завдяки пружності деревини

Звичайні дерев’яні лижі мають форму з прогином, що надає їм пружності, при цьому лижник має змогу керу­вати лижами, пристосовуючи їх до нерівностей снігової поверхні та способу руху (мал. 20). Під час ковзання та відштовхувань прогин лиж змінюється від найбільшо­го до нуля, але після припинення навантажень завдяки пружності деревини повертається до вихідного стану.

Отже, людина навчилася використовувати пружні властивості матеріалів для поліпшення якості та надій­ності виробів.

Для кожного матеріалу існує границя пружності, яка визначає те зусилля, після якого виріб вже не повер­тається до початкової форми. Навантаження, вище за межу пружності, призводить або до деформації зразка, або до його руйнування.

Крихкість — це властивість деревини раптово руйнува­тися без помітної зміни її форми під дією навантаження.

Деревина не буває дуже крихкою через її волокнис­ту будову, крихкість тим більша, чим слабкіші зв’язки між окремими волокнами. Найбільш крихкою вважа­ють деревину вільхи, крихкість буває більшою у вису­шеної деревини. Якщо волокна деревини слабо зв’язані поміж собою, то вони легко розщеплюються під дією ножа чи сокири уздовж волокон. Таку властивість де­ревини називають розколюваністпю. Крихкість дереви­ни пов язана із її здатністю до розколюваності. Більш крихкий матеріал внаслідок дії на нього певного наван­таження швидше руйнуватиметься.

швидше руйнуватиметься.

Якщо за допомогою при­ладів дослідити твердість та пружність різних деревин­них матеріалів, то можна ді­йти висновку, що фанера та ДВП порівняно з пиломате­ріалами має низку переваг. З фанери та ДВП можна ви­готовляти суцільні деталі до­сить великого розміру, вони мають майже однакову міц­ність у всіх напрямах своєї поверхні, мало поробляться і розтріскуються, відносно легко гнуться в усіх напря­мах. Винятком є фанера, у процесі роботи з нею зги­нальне зусилля спрямову­ють упоперек волокон зовнішніх шарів листа фанери (мал. 21).

Сила

Мал. 21. Напрям згинального зусилля під час згинання фанери

За видом обробки поверхні фанера може бути нешліфованою або шліфованою (гладкою) з одного чи обох боків. Зі шліфованою фанерою працювати легше як на підготовчих етапах виготовлення виробу, так і під час його оздоблення.

Під час виробництва на одну зі сторін кожного лис­та фанери наносять позначення її марки і сорту. На­приклад, позначення «ФБА 1 сорт» розшифровуєть­ся як «фанера будівельна середньої водостійкості, з’єднана альбуміно-казеїновими клеями, найвищої

якості».

Окрім звичайної фанери, виробляють ще облицюваль­ну фанеру та декоративну. Облицювальна фанера відріз­няється від звичайної тим, що п з одного чи обох боків вкривають шпоном деревини дуба, горіха, груші чи ін­ших цінних порід. Вона використовується у виробництві меблів та на будівництві для внутрішнього оздоблення. Декоративна фанера має плівкове прозоре покриття або покриття декоративним папером, що імітує малюнок поверхні цінних порід деревини. Зберігають фанеру та ДВП у сухих закритих складських приміщеннях в умо­вах, що виключають її псування.

Переходячи до розгляду технологічних властивос­тей фанери та ДВП, слід зауважити, що ці матеріали добре обробляються за допомогою як ручного (сто­лярні ножівки з дрібним зубом, ручний дриль та лоб­зик), так і механізованого інструменту (дискова пил­ка, свердлильний верстат та електролобзик). Варто зауважити, що ДВП за рахунок своєї абсолютно одно­рідної структури та більшої твердості під час обробки не утворює сколів тріщин та відшарувань матеріалу на краях пропилу. В той час як фанера, особливо коли виконують пропили впоперек волокон зовнішніх ша­рів, дуже часто утворює тріщини та відшарування шпону в місцях руху зубців ріжучого інструменту. На сучасному деревообробному виробництві ці тех­нологічні проблеми долаються шляхом застосування передових технологічних процесів (вирубка деталей з фанери та ДВП за допомогою штампів та застосуван­ня лазерної різки на верстатах із числовим програм­ним керуванням).

Фанера та ДВП також гарно піддається остаточній обробці за допомогою шліфувального паперу, закрі­пленого на брусках різної форми або на горизонталь­ній рівній поверхні (у цьому разі шліфовка відбуваєть­ся внаслідок руху деталі по поверхні шліфувального паперу).

1.3 Кваліфікаційні ознаки та сорти фанери

         Фанера представляє собою шарувату клеєну конструкцію, що складається з трьох і більше листів деревини з взаємно перпендикулярним розташуванням волокон в суміжних шарах. Це надає фанері підвищену міцність в різних напрямах, стабільність форми, що є безперечною перевагою в порівнянні з натуральною деревиною. Фанера також, як і деревина, - матеріал, що легко піддається обробці. Поверхня її обробляється різними способами: ламінується, покривається струганий шпон, фарбами, лаками.           Фанера має невелику вагу, легко комбінується з іншими матеріалами, проста в обробці, стійка до перепадів температури, має естетичний зовнішній вигляд. Її міцнісні, теплопровідні і екологічні характеристики набагато вище показників інших деревинно-плитних матеріалів, таких як ДСП, ДВП.

        Відносне співвідношення високих експлуатаційних показників і собівартості виробництва у фанери набагато вище в порівнянні з продукцією, виготовленою з металу або пластику.         При виборі виду фанери для певної сфери застосування обов'язково проконсультуватися з менеджером з продажу. Наприклад, ламінована фанера оптимальна для використання в багаторазової опалубці, але необхідно також визначити щільність плівки, напрям волокон (краще подовжнє для підвищення міцності) і т.д. Недогляд таких моментів може привести до матеріальних втрат з боку споживача та іміджу виробника.

Основними класифікаційними ознаками фанери є:      * Область застосування фанери;      * Марка фанери, в залежності від ступеня водостійкості клейового з'єднання;      * Порода деревини, з якої виготовлена фанера;      * Товщина фанери;      * Сорт, залежно від зовнішнього вигляду поверхні;      * Обробка поверхні - шліфована і нешліфований;      * Формат аркуша;      * Клас емісії (екологічна безпека), залежно від вмісту формальдегіду в фанері;      * Конструкція аркуша.  За ступенем водостійкості клейового з'єднання фанеру підрозділяють на марки:      * ФСФ - фанера підвищеної водостійкості, склеюється клеєм на основі фенол-формальдегідної смоли;      * ФК - фанера водостійка, склеюється клеєм на основі карбомідо-формальдегідної смоли.             Фанера вважається виготовлена з тієї породи деревини, з якої складаються її зовнішні шари. Для зовнішніх шарів фанери застосовують шпон листяних порід: берези, вільхи, клена, ільму, бука, осики, тополі, липи. Для внутрішніх шарів, крім названих, також застосовують шпону хвойних порід: сосни, ялини, ялиці, модрини і кедра. Фанеру, виготовлену з деревини однієї або різних порід, підрозділяють відповідно на однорідну і комбіновану.

РОЗДІЛ II. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ НА ТЕМУ «ВЛАСТИВОСТІ ФАНЕРИ ТА ДВП»

Використовуючи різноманітні столярні вироби (як учнівські роботи, так і предмети фабричного виготовлення), необхідно розширити відомості п'ятикласників про застосування деревини в народному господарстві й побуті, показати її значення як конструкційного матеріалу та сировини для вироблення багатьох необхідних речей. У цьому контексті необхідно націлювати школярів на чітке розмежування понять "деревина" й "дерево".

Для проведення бесіди ми пропонуємо використати такі проблемні запитання:

— З якого матеріалу виготовлені столярні вироби? (З деревини).

— Чи однорідні за своєю структурою матеріали деталей (виробів)? (Не зовсім).

— Якщо матеріалом всіх предметів є деревина, то чому їх деталі суттєво відрізняються за певними зовнішніми ознаками (не враховуючи форми та розмірів)? (Тому, що для їх виготовлення використана неоднакова деревина).

— З чим може бути пов'язана така її неоднорідність? (Це залежить від породи дерева).

— Які породи дерев відомі вам з природознавств? (Хвойні та листяні).

— Які найсуттєвіші відмінності між ними? (На гілках хвойних дерев ростуть голочки (хвоя), а на листяних — листочки).

— Які найпоширеніші породи дерев ростуть у нашій місцевості? (Йде перелік).

— Яка будова дерева, що росте? (Крона, стовбур, коренева система).

— Ми часто використовуємо слова "деревина" та "дерево". Вони тотожні, чи можливо, між ними є певна відмінність? Коли є, то яка? (Основним джерелом промислової деревини є стовбур дерева; тобто вона є частиною цілого організму).

— З природознавства також відомо, що стовбур дерева є неоднорідним за своєю структурою. З чого він складається (з яких основних частин)? (З кори, деревини та серцевини; у деревині можна розрізнити заболонь і ядро).

Пропонованих для бесіди запитань може бути більше чи менше, у залежності від рівня розвитку п'ятикласників, їх загальної ерудиції тощо. На деякі з них учні дадуть відповіді самостійно, на інші їх скерує вчитель за допомогою навідних (коригуючих) запитань. Бесіда повинна супроводитися різноманітними демонстраціями: таблиць, плакатів, натуральних об'єктів тощо. Після її проведення педагогові доцільно узагальнити й розширити знання школярів, навівши ряд прикладів (фактів, явищ) стосовно застосування дерева й, зокрема, деревини. Узагальнення знань учнів може здійснюватися також через проведення невеликої (до 10-и хвилин) лабораторно-практичної роботи: “Визначеня порід дерев за їх зовнішніми ознаками (розмірами й формою листя, хвої, структурою кори та ін.)”

Важко вказати сферу народного господарства, в якій немає використання хоча б одна із частин дерева. Проте, найбільше застосування має деревина. Як конструкційний матеріал, вона легка, міцна, добре обробляється різальними інструментами, піддається деформаційному формоутворенню в розігрітому (розпареному) стані, добре склеюється та ін. Разом з тим, вона має певні недоліки (тобто вади), які суттєво звужують сферу її домінування. Тут доцільно знову поставити учням ряд проблемних запитань, які допоможуть розширити їх знання про структуру деревини, й одночасно визначити певні її недоліки. Наприклад, дуже поширеним є прийом, коли вчитель демонструє, як ріжеться (пиляється або розколюється) дошка вздовж та впоперек волокон; до цього слід залучити (з дотриманням відповідних правил безпеки праці) окремих учнів. Школярі наочно пересвідчаться, що деревина легко колеться вздовж волокон і практично не розщеплюється впоперек. Значить і обробляється вона в різних напрямках неоднаково. Відповідно й міцність деревини в певних напрямках буде відрізнятися.

— А як бути тоді, коли для виготовлення виробу необхідно мати матеріал з однаковими механічними властивостями в усіх напрямках? (Мабуть, у цьому випадку деревину необхідно замінити матеріалом, виготовленим на її основі).

Через подібні проблемні запитання можна підійти до поняття про виготовлення та використання деревних матеріалів (фанери, ДВП і ДСП). Подаючи п'ятикласникам відомості про фанеру, ДВП і ДСП, необхідно широко застосовувати демонстрації, особливо звертаючи увагу на такі властивості зазначених матеріалів, як міцність, пружність, пластичність та ін.

Для закріплення теоретичних відомостей необхідно провести лабораторно-практичні роботи: “Вивчення будови фанери, визначення її особливостей” і “Ознайомлення з механічними властивостями дошки, фанери, ДВП і ДСП, порівняння їх на міцність, твердість, пружність, пластичність".

ВИСНОВКИ

Центральне місце серед педагогічних умов організації уроку займає практична робота учнів, яку доцільно проводити заняття подвійними уроками. Практична робота учнів будується на базі продуктивної праці.  Для повноцінної участі в трудовому процесі вчителю при плануванні організації уроку треба звернути увагу на розвиток наполегливості, і спостережливості, уміння себе контролювати, проявляти ініціативу, розвиток самоконтролю. Учні, як правило, починаючи заняття в майстернях, дуже погано володіють почуттям самоконтролю.  Сьогодні школи нашої держави забезпечені навчальними майстернями, проте далеко не всі з них відповідають сучасним вимогам: санітарно-гігієнічним, безпеки і правильної організації навчального процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання Частина І. Теорія трудового навчання / Д.О.Тхоржевський // 4-е видання перероблене і доповнене. — К.: РННЦ «ДІНІТ», 2000. —248 с.

2. Галузяк В.М. Педагогіка: рекоменд. МОН України як навчальнийпосібник для студ. ВИЗ / В.М. Галузяк, М.І. Сметанський, В.І. Шахов. - [2-е вид., перер. і доп.]. - Вінниця: Книга-Вега, 2003. - 415, [ 1 ] с.

3. Коберник О. М. Трудове навчання в школі : проектно-технологічна діяльність. 5-12 класи / За ред. О. М. Коберника, О. М. Коберник, В. В. Бербец, Н. В. Дубова та ін. - X.: «Основа», 2010. - 256 с.

4. Кравець В.П. Зарубіжна школа і педагогіка ХХ століття : навч. Посіб. Для студ. Вищ. Навч. Заклдаів / В.П,Кравець . — Тернопіль : Вид-во «Тернопіль», 1996. — 287 с.

5. Липова Л. Нові акценти змісту навчання на етапі технологічної підготовки/ Л. Липова, С. Мартиненко // Рідна школа. — 2005. — №1, —С.6-8

6. Савченко О. Я. Зміст шкільної освіти на рубежі століть / О. Я. Савченко // Шлях освіти. — 2000.

7. Шматков Е. В. Методика професійного навчання (навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів) / Е. В. Шматков. — Харків : УІПА, 2000. — 111с.

8. Лікарчук І. Проблема профілізації навчання в старшій школі та шляхи її розв'язання / І. Лікарчук // Директор школи. — 2003. — №20. — С.9

Додатки

Урок №

Тема уроку: Властивості фанери та ДВП.

Мета уроку:

   освітня: засвоєння знань про деревину як конструкційний матеріал, властивості деревини та її застосування в залежності від властивостей; вивчення будови фанери та ДВП; формування умінь здійснювати вибір матеріалу для виготовлення виробу, розраховувати його необхідну кількість.

  розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторової уяви;

  виховна: виховання громадянської свідомості та інтересу до праці.

Опорні поняття:властивість, якість, ознака, фізичні, механічні, технологічні властивості, міцність, твердість, пружність, крихкість, маркування.

Об’єкт навчальної діяльності: підставка під гарячу чашку "Зодіак".

Обладнання та матеріали: Зразки деревинних матеріалів (фанера, ДВП), мультимедіа проектор, електронна презентація, інструкції до ЛПР.

Тип уроку: Комбінований.

План уроку.

I. Організаційна частина (1-2 хв.)

Рапорт чергового учня.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (10 хв.) (фронтальна бесіда):

1.           Які матеріали називають конструкційними?

2.           За якими ознаками розрізняють породи дерев?

3.           Яким чином сучасне виробництво впливає на екологію планети?

4.           Що таке шпон?

5.           Чому листи шпону при виготовленні фанери укладаються з різним напрямом волокон?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: сьогодні на уроціми вивчимо властивості деревини та її галузі застосування в залежності від цих  властивостей, будову фанери та ДВП; навчимося розраховувати кількість матеріалу, необхідну для виготовлення виробу з фанери. Ці знання і уміння стануть нам у нагоді не тільки у подальшому навчанні, а й при виготовленні будь-якого виробу з деревини.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку:

- навчитися характеризувати властивості деревини;

- вивчити будову та використання деревних матеріалів (фанери та ДВП);

- вибрати матеріал для виготовлення виробу, розрахувати його необхідну кількість.

V. Вивчення нового матеріалу за планом (10-15 хв.):

1.                    Що таке властивість матеріалу?

2.                    Фізичні, механічні та технологічні властивості.

3. Властивості фанери та двп.

Що таке властивість матеріалу?

До властивостей матеріалу ми відносимо такі його характерні якості та ознаки, за якими він відрізняється від інших матеріалів або, навпаки, схожий на них.

У матеріалів може бути багато різних властивостей, але деякі з них за їх характером можна об’єднати в окремі групи. Для нас важливими будуть такі основні властивості конструкційних матеріалів: фізичні, механічні, технологічні.

Фізичні властивості матеріалу знаходять прояв під час його взаємодії з навколишнім середовищем; механічні властивості матеріалу виявляються   у його здатності витримувати зовнішні механічні зусилля; технологічні властивості зумовлюють здатність матеріалу змінювати свою форму під час обробки.

Фанера та ДВП як конструкційні матеріали характеризуються такими фізичними (природніми) властивостями: вони мають певний колір, запах, вологість та щільність. Кожна з цих властивостей впливає на кінцевий вигляд виробу, виготовленого з матеріалу, та на придатність його  до використання. Фанера має гарні текстуру та колір, тому при оброблені виробу  з неї можна обмежитися лише лакуванням.

Міцність матеріалу – здатність витримувати навантаження без руйнування.

Твердість матеріалу – здатність протистояти проникненню в нього інших, більш твердих тіл.

Пружність матеріалу – здатність відновлювати початкову форму після припинення дії зовнішніх сил.

Крихкість – це властивість деревини раптово руйнуватися без помітної зміни її форми під дією навантаження.

Якщо волокна деревини слабо зв’язані між собою, то вони легко розщеплюються під дією ножа чи сокири уздовж волокон. Таку властивість деревини називають розколюваністю. Крихкість деревини пов’язана  із її здатністю до розколюваності. Більш крихкий матеріал внаслідок дії на нього певного навантаження швидше руйнуватиметься.

Переходячи до розгляду технологічних властивостейфанери та ДВП, слід зауважити, що ці матеріали добре обробляються за допомогою як ручного (столярні ножівки з дрібним зубом, ручний дриль та лобзик),  так і механізованого інструменту (дискова пилка, свердлильний верстат та електролобзик).

Фанера та ДВП також гарно піддається остаточній обробці за допомогою шліфувального паперу, закріпленого на брусках різної форми або на горизонтальній рівній поверхні.

VI. Лабораторно-практична робота"Порівняння пружних властивостей фанери та ДВП" (20 хв.).

Для виконання лабораторно-практичної роботи слід пояснити учням як правильно користуватись інструкційними картами та робити записи ходу роботи. Виконання роботи можна організувати як роботу малими групами під керівництвом і за допомогою вчителя.

По завершенню роботи слід обговорити з учнями її результати та зробити висновки. Допомогти учням правильно сформулювати висновки та записати їх у зошити.

Фронтальна бесіда:

·         Для чого ми з вами проводили цю роботу?

·         Що підтвердили проведені досліди?

·         Де у побуті чи в школі  ви зустрічали прояви пружних властивостей фанери та ДВП

VII. Практична робота (20 хв.).

Завдання 1:  Вибрати матеріал для виготовлення підставки для чашки (технологіями колективно-групового обговорення)

1. Визначити товщину фанери в залежності від призначення виробу.

2. Виконати  розрахунок матеріалу (фанери) керуючись заданими розмірами підставки для чашки (Ø80мм).

6.2 Поточний інструктаж.

·  звернути увагу дітей на те, що найбільш зручно розрахунок фанери робити з використанням ескізних малюнків;

·  слідкувати за тим, щоб діти порівнювали обраний розмір до масштабу лінійки;

·  відповідно до проведеної роботи скласти таблицю:

Таблиця 2

Заключний інструктаж: аналіз типових помилок у виборі матеріалу та складанні розрахунку, пояснення методів контролю розрахунків, зв'язок з математикою рівня початкової школи.

VIII. Підсумкова частина (5 хв.):

1.  Що нового ми дізнались і навчились сьогодні на уроці?

2.  Де у своєму житті ви можете використати набуті знання і вміння?

Мотивація та оголошення оцінок.

Домашнє завдання: читати § 6-7 підручника В. К Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців)".