2. Напрями, завдання і методологія соціальної психології

Існують кілька точок зору на те, що є предметом дослідження соціальної психології.

Особистість вивчається в групі, соціумі, суспільстві. З цієї точки зору предметом дослідження є людина серед людей.

Соціальна психологія вивчає соціальні групи в суспільстві. Соціальна група розглядається як функціональна одиниця, що має інтегральні психологічні характеристики, такі як груповий розум, групова воля, групове рішення і ін

Соціальна психологія вивчає соціальну психіку, або масовидність явища психіки. Виділяються різні явища, що відповідають цьому поняттю: психологія класів, соціальних верств, масових настроїв, стереотипів і установок. Вивчається соціально-психологічний аспект традицій, моралі, традицій і т. д.

У рамках соціальної психології можна виділити кілька психологічних шкіл.

Функціоналізм (або функціональна психологія), головною соціально-психологічною проблемою якого є проблема найбільш оптимальних умов соціальної адаптації суб'єктів суспільного життя.

Біхевіоризм (пізніше необихевиоризм) - поведінкова психологія, що вивчає проблеми закономірностей поведінки людини і тварини (І. В. Павлов, В. М. Бехтерєв, Д. Уотсон, Б. Скіннер та ін.) Центральна проблема біхевіоризму - проблема навчання, тобто придбання індивідуального досвіду за допомогою проб і помилок. Психоаналітичне напрям пов'язаний з ім'ям З. Фрейда.

Соціально-психологічні проблема напрями - зіткнення потягів людини з соціальними заборонами

Гуманістична психологія (Г. Оллпорт, А. Мас-лоу, К. Роджерс та ін) досліджувала людини як повноцінно розвивається особистість, яка прагне реалізувати свої потенційні можливості.

Когнитивизм робить акцент на процесі пізнання людиною світу за допомогою основних когнітивних психічних процесів (пам'яті, уваги і т. д.). Проблема когнітівізма - прийняття рішень людиною.

Интеракционизм (пізніше символічний інтеракції-нізм), основна ідея якого полягає в наступному: особистість завжди соціальна і не може формуватися поза суспільством. Особливе значення надавалося комунікації як обміну символами та вироблення єдиних значень і смислів.

Весь набір методів соціально-психологічного дослідження підрозділяється на методи дослідження і методи впливу.

Серед методів дослідження розрізняють методи збору інформації та методи її обробки.

Методи збору інформації: спостереження, читання документів (контентаналіз), опитування (анкети, інтерв'ю), тести (найбільш поширений социометрический тест), експеримент (лабораторний, природний).

3. Поняття і структура особистості

Особистість - це свідомий і активна людина, що має можливість вибирати той чи інший спосіб життя.

Соціально-психологічні особливості лич-ности

У процесі взаємодії та спілкування відбувається взаємовплив особистостей один на одного, внаслідок чого формується спільність у поглядах, соціальних установках та інших видах відносин.

Особистість - це конкретна людина, що є представником певної держави, суспільства та групи, що усвідомлює своє ставлення до оточуючих його людей і соціальної дійсності, включений у всі відносини цієї дійсності, що займається своєрідним видом діяльності і наділений специфічними індивідуальними і соціально-психологічними особливостями.

Розвиток особистості обумовлено різними факторами: своєрідністю фізіології вищої нервової діяльності, анатомо-фізіологічними особливостями, довкіллям і суспільством, сферою діяльності.

Найважливішими факторами формування особистості виступають природно-географічне середовище і суспільство.

Макросередовище - суспільство в сукупності всіх його проявів. Мікросередовище - група, мікрогрупа, сім'я ит.д.

Суспільно корисна діяльність формує найважливіші якості людини.

Соціально-психологічна характеристика особистості має внутрішню структуру, що включає певні сторони.

Психологічна сторона особистості відображає специфіку функціонування її психічних процесів.

Психічні процеси - психічні явища, що забезпечують первинне відображення і усвідомлення особистістю впливів навколишньої дійсності.

Світоглядна сторона відображає суспільно значимі її якості, що дозволяють займати гідне місце в суспільстві.

Соціально-психологічна сторона відображає основні якості та характеристики, що дозволяють особистості грати певні ролі в суспільстві.

Широке поширення одержало уявлення про пошарової структурі особистості (І. Хофман, Д. Браун та ін): зовнішнім шаром є ідеали, внутрішнім - інстинктивні потягу. Л. Клягесом запропонована система:

1) матерія;

2) структура;

3) рушійні сили.

Л. Рубінштейн розглядає особистість в трьох планах, таких як:

1) спрямованість (установки, інтереси, потреби);

2) здібності;

3) темперамент і характер.

Слідом за Дж. Мидом інтеракціоністи виділяють три основних компоненти в структурі особистості: I, me, self.

Їх інтерпретація:

1) I (дослівно - «я») - це імпульсивна, активне, творче, рушійне початок особистості;

2) mе (дослівно - «мене», тобто яким мене повинні бачити інші) - це рефлексивне нормативне «я»;

3) self («самість» людини, особистість, особистісний «я») - сукупність імпульсивного й рефлексивного «я», їх активна взаємодія.