«Я тільки в головну думку мою вірю»

Люди

Мають право на існування

Їх страчують

Можуть вбивати

Руйнівники,усталених традицій,переступають закон

Консервативні, покірні

Рухають світ уперед, ведуть його «до мети»

Зберігають світ, примножують його чисельно

Історична функція

Господар майбутнього

Господар сучасного

Соціальна функція

Характерні риси

Власне люди

Нижчі (звичайні)

17

ОСК №1.2.4.

28.08.1828	- родился в усадьбе Ясная Поляна.
1830	- умерла мать, урожденная княжна Волконская.
1837	- умер отец, участник отечественной войны.
1844	- писатель поступил в Казанский Университет.
1851	- старший брат Николай уговорил ехать вместе на Кавказ.
1852-1857	- написал автобиографическую трилогию «Детство», «Юность», «Отрочество»
1854	- служит в Севастополе.
1859	- открыл школу для крестьянских детей.
1860	- отправился за границу, чтобы ознакомиться с постановкой народного образования в Европе.
1862		- женился на дочери врача Софье Андреевне Берс.
1863-1869		- написал роман «Война и мир»
1873-1877		-написал роман «Анна Каренина»
1880-е годы		- переворот, происходивший в сознании Толстого.
		- написал роман «Воскресение»
1910	- умер на станции Астапово Рязано – Уральской железной дороги.

ОСК №1.4.1.

Лев Толстой

(1828-1910)

Життєвий і творчий шлях

«Є два бажання, вдовольнивши які - можна сягнути справжнього щастя: бути корисним і мати спокійну совість».(Лев Толстой).

18

ОСК №1.4.2.

Роман Л.Толстого «Анна Кареніна»

Історія написання

Паралелізм у композиції роману

Основні проблеми твору:

• Роль сім'ї у житті людини

• Пошуки основ міцних сімейних стосунків

• Право жінки/ чоловіка на життя за порухами власної душі

• Обов’язок перед членами своєї сім’ї , передовсім дітьми

19

ОСК №1.4.3.

Образи-характери роману «Анна Кареніна»

Символи в романі

• -смерть чоловіка під колесами потяга;

• - сильная заметіль;

• -блиск обличчя Анни післе того, як зрозуміла, що любить Вронського;

• - сцена скачок;

• - образ залізной дороги;

• - свічка

Сімейні пари

Пути героев романа л.Толстого «Анна Каренина»

1 путь	2 путь	3 путь	4 путь
путь неосознан-ный	путь эпикурейства	путь силы и энергии	путь слабости
Каренин и Вронский	Стива Облонский	Анна Каренина	Левин

20

ОСК №2.1.1.

Декаданс

Декаданс (лат. decadentia - занепад) – узагальнена назва кризового світосприйняття, яке виявляється в літературі, мистецтві, культурі.

Термін – Т.Готьє – 1869

Людина

Відчуженість єдине, на що вона здатна,-

«пристрасна нудьга»(Клодель)

неприйняття дійсності втрата віри в майбутнє

втрата моральних ідеалів віддає перевагу самозаглибленню,

самоспогляданню

Декаденти – це покоління, яке

співає і плаче

щоб не втратити «сердечного настрою» від «прози життя» й «незатишної дійсності»

Хоча «серце перетворилось на кладовище нездійсненних мрій і надій»

Основні мотиви:

Сум, відчай, песимізм,розчарування, скарги беззахисної душі.

Естетичні засади:

А.Шопенгауер, Ф.Ніцше, А.Бергсон

21

ОСК №2.1.2.

Поети-парнасці

(50-70 рр. ХIХ ст..)

Парнас

Теофіль Готьє

Шарль Леконт де Ліль

Теодор де Банвіль

Жозеф Марія де Ередіа

глибокий песимізм

аполітичність

нехтування сучасністю

краса – найвища цінність

бездоганність форм (сонет)

МОЛОДІ

Поль Верлен

Стефан Малларме

Анатоль Франс

1) Леконт де Ліль «Античні вірші» (1852) (передмова – теоретичні основи)

2) Теофіль Готьє «Емалі і камеї» (1852-1872) – 47 віршів

22

3) Альманах «Сучасний Парнас»

ОСК №2.2.1.