11 13. Порушення емоційного розвитку. Страхи

Найсильніше і найважливіше джерело переживань дитини - її взаємини з іншими людьми. Якщо дорослі ласкаво ставляться до неї, визначають ЇЇ права, виявляють увагу, то у неї переважає бадьорий, життєрадісний настрій, вона переживає емоційне благополуччя - почуття впевненості, захищеності, яке сприяє нормальному розвитку особистості дитини, виробленню у неї позитивних якостей, доброзичливого ставлення до людей. Прояви ставлення до дитини викликають у неї відповідні почуття - радість, гордість, співчуття, страх, образу, гнів, заздрість та ін. Вона гостро переживає як ласку, похвалу, так і розчарування, несправедливість.

 

У сім'ях, де батьки не вважають за потрібне приділяти увагу емоційно позитивним контактам з дитиною, де дорослі реагують тільки на негативні переживання дитини, росте вередливий і плаксивий малюк.

 

Дитина не тільки реагує на виражені стосовно неї особисто емоції дорослого, але й заражається його емоційним станом, чутливо реагує на нього. У роздратованої мами малюк плаче, у засмученої й виснаженої - малюк тривожний, страждає безсонням, у нього знижена зацікавленість оточуючим. Як дослідила М.І. Лісі , у малюка формується певне ставлення до оточуючого під впливом дорослого. Якщо дорослий надмірно охороняє дитину від зовнішнього світу, намагається викликати у дитини страх перед всім новим, невідомим, то це значно знижує пізнавальну активність малюка, замість зацікавлення оточуючим у неї виникає страх і недовіра, прагнення уникнути, заховатися. Страх малюка перед сторонніми людьми виникає після 8 місяців, який при чуйному ставленні до малюка проходить приблизно в 1,5-2 роки.

 

Бурхливу радість і захоплення викликають у дитини перші вдалі спроби захопити й утримати предмет, маніпулювання з ним. Дитина проявляє підвищену увагу та зацікавленість стосовно нових іграшок у разі виявлення в них нових властивостей.

Емоції дитини пов'язані з внутрішнім світом дитини і різними соціальними ситуаціями розуміння, переживання яких викликає у неї певні емоційні стани. Причини емоційних розладів досить складні. Проте джерелом їх, як правило, виступають особливості спілкування, по-перше, із дорослими, а по-друге, із ровесниками. Внаслідок порушення соціальних ситуацій (зміна режиму, способу життя тощо) у дитини може виникнути стресовий стан, афективні реакції, страх. Це викликає негативне самопочуття дитини, тобто її емоційне неблагополуччя. Афект - короткочасне бурхливе нервове збудження, яке супроводжують різкі рухові прояви, зміни У діяльності внутрішніх органів, втрата вольового контролю за власними діями і бурхливим вираженням емоцій.

 

Як правило, афект зумовлений слабкістю коркового гальмування, тому збудження у дитини може переважати над гальмуванням. 

Страх - негативний емоційний стан, який виникає у ситуаціях уявної або реальної загрози біологічному або соціальному існуванню людини, спрямований на джерело цієї ситуації.

 

Поява страхів залежить від життєвого досвіду дитини, рівня розвитку самостійності, уяви, емоційної чутливості, хвилювання, тривожності, сором'язливості, невпевненості. Найчастіше їх зумовлюють біль, інстинкт самозбереження. Залежно від ситуації, яка склалася, ступеня її небезпечності та індивідуальних особливостей людини він може набувати різної інтенсивності: від легкого побоювання до жаху, що повністю паралізує рухи і мову.

 

Вирізняють конкретні і символічні страхи. Конкретними страхами є емоції, що виникають у ситуації, коли небезпека пов'язується з конкретними предметами, істотами чи явищами навколишньої дійсності. У віці 3-х років дитина вже перестає боятись конкретних предметів, людей, тварин тощо, у неї зменшується кількість конкретних страхів, натомість з'являються страхи символічні. Символічними страхами називають переживання стану або ситуації загрози безпосередньо до предмета; загрозливою постає ситуація невизначеності або фантазії.

 

Невиправдане суворе ставлення дорослого, неадекватні засоби виховання перенапружують нервову систему дитини і створюють сприятливу основу для появи страхів. До цього призводять погрози, суворі покарання (іноді - тілесні), штучне обмеження рухів, зневага до інтересів і бажань малюка та ін. Постійне залякування робить дітей безсилими, нездатними міркувати, викликає стан тривожності. Виникнення страхів у дитини спричинюють і страхи матері. Пам'ятаючи свої дитячі страхи, вона мимовільно відгороджує малюка від об'єктів її страху, наприклад тварин. Так не усвідомлено формуються тривожні почуття «спадкові» страхи.

Поряд з біологічними передумовами виділяються соціально-культурні та психологічні '. До них відносяться: - урбанізація життя: відмічено, що у дітей, що живуть в окремих квартирах, страхи зустрічаються частіше, ніж у дітей з комунальних квартир; - кількісний склад сім'ї: число страхів більше у дітей з неповних сімей. Тут слід згадати фалічну стадію з теорії психосексуального розвитку З.Фрейда; - наявність єдиної дитини в сім'ї: така дитина - своєрідний епіцентр сім'ї, з яким емоційно тісно пов'язані всі інші її члени, транслюючи, тим самим , йому свої тривоги і занепокоєння, якщо вони є; - вік батьків: у дітей літніх батьків (після 30 років і особливо після 35 років) ймовірність виникнення занепокоєння, тривоги істрахов більше, ніж у дітей молодих батьків, в силу їх більш високого фону тривоги; - недостатня рухова і ігрова активність дітей, що призводить до різкого збіднення їх емоційного життя і в деяких випадках це сприяє ранній інтелектуалізації психіки; - нервово-психічні перевантаження, які відчувають матір'ю, внаслідок вимушеної або навмисної зміни сімейних ролей. А.И.Захаров відзначає, що дівчатка і хлопчики бояться частіше, якщо вважають головною в сім'ї мати, а не батька, оскільки працююча і домінуюча в сім'ї мати часто неспокійна і дратівлива у відносинах з дітьми; - ранній вихід матерів на роботу з декретної відпустки, стимулює розвиток страхів у емоційно чутливих дітей: - особистісні особливості матері: честолюбні,-надпринципову, безкомпромісні, зайво вимогливі матері з загостреним почуттям боргу стимулюють у дітей розвиток неспокою, тривоги і страхів; -конфлікти в сім'ї: найбільш чутливі до них діти дошкільного віку, при цьому дівчинки виявляються більш емоційно ранимими, ніж хлопчики. Які дитячі страхи найчастіше транслюються в доросле життя? Найчастіше це страхи висоти і смерті батьків, а також страх війни, зробити, що-небудь немає так і страх не встигнути.

Звернемося до страхів дітей в ранньому дитячому віці. За даними А.И.Захарова у дітей у віці 1-2 роки найчастіше відзначається страх несподіваних звуків (у 52% хлопчиків і дівчаток); наступне за поширеністю місце займає страх самотності ( у 44% хлопчиків і 34% дівчаток) і замикає цей ряд страх болю і уколів. У дітей у віці більше двох років на перше місце виходить страх болю і уколів (50% хлопчиків і дівчаток); на другому місці залишається страх самотності, причому в порівнянні з попереднім віком він тепер більш притаманний дівчаткам, ніж хлопчикам - 36% хлопчиків і 48% дівчаток), а останнє місце займають страхи несподіваних звуків - у 30% хлопчиків і дівчаток. Таким чином, з віком відбувається зменшення числа безусловнорефлек-раторних інстинктивних страхів і збільшення страхів ус-ловнорефлекторной природи. В якості основних джерел страхів в цьому віці А.И.Захаров називає конфлікти в сім'ї, ревнощі до молодшим братам і сестрам, а також психологічний стан матері, і, що особливо важливо, батька. Не рідкість в цьому віці нічні страхи. Головний персонаж дитячих снів - вовк, особливо часто у дітей бояться покарання батька. Мабуть, вовк асоціюється з фізичним болем. До двох років у дітей, особливо у хлопчиків, збільшуються страхи перед засинанням, що пов'язано з більш частими жахливими сновидіннями. Ближче до трьох років у нічних сновидіннях починають фігурувати і Баба Яга, що, мабуть, відображає проблеми дитини з суворою матір'ю, що не дуже м'якою і лагідною і часто загрожує покараннями. І Вовк, і Баба Яга символи загрози життю дитини, її знищення, іншими словами - страху смерті. На завершення аналізу страхів у дітей в ранньому дитинстві слід підкреслити, що підвищена увага до виникнення і розвитку страхів у дітей у цьому віці зумовлене сенсітівчост'ю цього періоду, тобто найбільшою нестійкістю і вразливістю по відношенню до шкідливих впливів '. Саме цією обставиною пояснюється пік страхової симптоматики, який припадає на третій рік життя дитини. Дані А.И.Захарова демонструють підвищену чутливість дітей раннього шкільного віку до раптових і больовим впливам, самотності та відсутності підтримки взрослих2. Сімейні конфлікти, медичні маніпуляції, приміщення дитини в ясла і особливо перебування в лікарні може стати потужним джерелом емоційної напруги, неспокою і страхів. Батькам важливо не воювати з дитиною, а гнучко реагувати на його емоційні стани, враховувати наростаючі за різноманітністю інтереси, розвивати їх, а не заглушати власної тривогою і невпевненістю.