Тема 2. Правові підстави і порядок застосування та використання вогнепальної зброї

Правові підстави застосування вогнепальної зброї

Статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. З цією метою, відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання.

Крім того, поліція під час виконання повноважень, передбачених статтею 23 цього Закону, уповноважена застосовувати заходи примусу. До заходів примусу відноситься і застосування вогнепальної зброї.

Розділ V Закону України «Про Національну поліцію» регламентує застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї (статті 42, 43, 44, 45 та 46). Ці поняття визначено в Кодексі поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, прийнятому Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1979 року, терміном «СИЛА».

Поліцейський не нестиме відповідальності, що передбачена кримінальним законодавством, за нанесення шкоди особі, якщо його дії щодо застосування сили відповідали вимогам законодавства, яке регламентує дії в стані необхідної оборони (ст.36 КК України) чи при затриманні особи, яка вчинила злочин (ст.38 КК України).

Виключається кримінальна відповідальність поліцейського за умов знаходження його в стані уявної оборони, тобто у випадку, коли обстановка, що склалася, давала йому достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і він не усвідомлював і не міг усвідомлювати помилковості свого припущення (ст.37 КК України).

Відповідно до ст.3 Кодексу поведінки поліцейські можуть застосовувати силу тільки в разі крайньої необхідності й у тій мірі, в якій це потрібно для виконання їхніх обов’язків. Тому не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності (ст.39 КК України).

Таким чином, правовими підставами застосування поліцейським вогнепальної зброї є:

0. Закон України України «Про Національну поліцію» (статті 42, 43 та 46).

0. Кримінальний Кодекс України (статті 36, 37, 38 та 39).

0. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1979 року.

Передумови застосування вогнепальної зброї

Поліцейський уповноважений на зберігання , носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання лише за умови проходження відповідної спеціальної підготовки.

Порядок зберігання і носіння вогнепальної зброї, яка знаходиться в розпорядженні поліцейського, перелік вогнепальної зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності поліції, та норми їх належності встановлюються Міністром внутрішніх справ України.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний заздалегідь попередити особу про застосування вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров'я особи та /або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим чи неможливим.

Попередження може бути зроблено:

0. Голосом (бажано рідною мовою, українською та російською), не менше ніж два рази, а при значній відстані або звернення до великої групи людей – через гучномовні установки, підсилювачі звуку.

0. Окликом: «Стій! Стрілятиму!» і пострілом вгору.

Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу.

311

Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю у разі збройного нападу, якщо відвернення чи припинення відповідного нападу неможливо досягнути іншими засобами.

Випадки застосування вогнепальної зброї

Поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну

зброю.

Поліцейським слід докласти всіх зусиль до того, щоб не застосовувати вогнепальну зброю, вирішуючи службові завдання іншими засобами.

Ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію» регламентує застосування табельної вогнепальної зброї поліцейськими. Однак за цими ж правилами слід використовувати вогнепальну зброю, відібрану в правопорушників, і мисливську зброю, яка може перебувати у власності поліцейського.

Перелік випадків, коли застосування вогнепальної зброї буде правомірним, викладений у ч.4 ст.46 Закону України «Про Національну поліцію», є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає:

0. Для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім'ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров'ю. Зброя може бути застосована тільки для припинення нападу на поліцейського, а не інших правопорушень проти поліцейських. При чому нападу не будь-якого, а лише такого, що створює небезпеку для життя або здоров'я поліцейського чи членів його сім’ї.

1. Для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров'ю. Обставинами, що свідчать про загрозу для життя або здоров’я громадян, слід визнавати:

застосування холодної та вогнепальної зброї; нанесення ударів у життєво важливі органи;

нанесення ударів одному громадянину з боку групи правопорушників; нанесення ударів, після яких особа не в змозі піднятися і не подає ознак життя; наїзд або спроба наїзду автотранспортом; застосування при нападі різноманітних технічних засобів; обливання паливною або хімічною рідиною; спроба нанести удар пляшкою; кидання каміння в громадян;

спроба скинути громадянина з висоти; виштовхування особи з транспортного засобу, що рухається;

спроба здійснити підпал або вибух об’єкта, де знаходяться люди.

0. Для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавлено волі. Заручником є

особа, яка насильно позбавлена волі (захоплена та утримується у такому стані проти її волі будь-якою особою або групою осіб) під загрозою вбивства, спричинення тілесних ушкоджень, подальшого утримання або скоєння інших насильницьких дій з метою примушування третьої сторони до будь-яких дій. Заручник може фізично утримуватися особою, яка здійснила захоплення (правопорушник ховається за заручником, висуває свої вимоги, а в разі їх невиконання погрожує застосуванням проти заручника зброї), в будь-якому приміщенні, транспортному засобі, контейнері, на ділянці землі до виконання висунутих злочинцем вимог. Застосування вогнепальної зброї допускається тільки проти тих осіб, які безпосередньо беруть участь у захопленні заручників, або своїми діями будь-яким способом негативно впливають на стан здоров’я заручників.

4. Для відбиття нападу на об 'єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення. Під нападом слід розуміти насильницькі дії, які:

312

виражаються у вторгненні, тобто відкритому проникненні до приміщення всупереч встановленому режиму роботи об'єкта, діючим правилам пропускного режиму, вимогам посадових осіб або волі осіб, які в цих приміщеннях мешкають; не пов'язані з вторгненням у приміщення, але спрямовані на його пошкодження

або знищення.

0. Для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти. Закон обумовлює можливість застосування зброї за одночасної наявності таких обставин:

поліцейський особисто застав особу при вчиненні злочину; злочин має бути тяжким або особливо тяжким;

особа, яка вчинила або вчиняла злочин на очах поліцейського, намагається втекти, тобто залишити місце події, або будучи затриманою, здійснити спробу втекти під час доставлення в органи Національної поліції.

0. Для затримання особи, яка: чинить збройний опір;

намагається втекти з-під варти,

0. також озброєної особи, яка погрожує: застосуванням зброї;

інших предметів, що загрожують життю і здоров'ю людей та/або поліцейського.

0. Для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю людей та/або поліцейського.

Вогнепальна зброя для зупинки транспортного засобу може бути застосована тільки шляхом його пошкодження. Тому поліцейський зобов'язаний вжити заходи, щоб не влучити у водія та пасажирів, а також оточуючих. Стрільбу в цьому випадку слід вести, як правило з близької відстані по задніх колесах. Найбільш оптимальними умовами застосування зброї в даному випадку є рівна, пряма ділянка дороги, відсутність зустрічного транспорту та

			пішоходів, можливість безпечного з'їзду на узбіччя.
Цілься сюди		Цілься сюди
			Заборонено застосування вогнепальної зброї до:

0. Жінок з явними ознаками вагітності.

0. Малолітніх осіб.

1. Осіб з явними ознаками обмежених можливостей.

2. Осіб з явними ознаками старості.

Застосування вогнепальної зброї до цих осіб може бути здійснено в таких випадках:

вчинення нападу із застосуванням зброї; групового нападу (тобто, якщо нападників не менше двох); вчинення збройного опору поліцейському, що загрожує життю і здоров'ю інших осіб або поліцейських, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо.

Крім того, поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю: в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам; у вогненебезпечних місцях; вибухонебезпечних місцях (крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності).

Поліцейський повинен керуватися правилом: « Необхідно утримуватися від застосування вогнепальної зброї, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи».

Якщо ж ситуація склалась так, що злочинець має бути знешкоджений миттєво, потрібно використовувати такі варіанти, які мінімізують можливість влучання в сторонніх осіб:

0. постріл впритул знизу вгору (зверху вниз);

1. використання снайпера.

Поліцейський зобов'язаний негайно зупинити застосування вогнепальної зброї в момент досягнення очікуваного результату.

313

Гарантії особистої безпеки озброєного поліцейського

Поліцейський може взяти до рук вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.

Приведення вогнепальної зброї у готовність – це послідовне виконання комплексу дій,

після яких можна вести вогонь без перешкод:

0. зняти запобіжник з положення «ЗАПОБІГАННЯ» (зняти з запобіжника, опустити запобіжник);

0. дістати патрон з магазину до патронника (пересмикнути затвор; відтягнути затвор та відпустити).

Відповідно до Наказу МВС від 07.09.2011 року № 657 поліцейському під час несення служби категорично забороняється діставати зброю з кобури без потреби, вимикати запобіжник, досилати патрон до патронника, якщо в застосуванні чи використанні зброї немає необхідності, що, іншими словами, визначає право на можливість діставання зброї з кобури і приведення її у готовність тільки за умов настання хоча б однієї з підстав, передбачених частиною 4 статті 46 ЗУ «Про Національну поліцію», тобто при настанні

ПРАВА НА ПОСТРІЛ.

Норма статті, яка розглядається, надає поліцейському право на діставання зброї з кобури та приведення її у готовність ДО настання ПРАВА НА ПОСТРІЛ, при чому приймає він таке рішення на свій розсуд , опираючись на обставини, які визначають певну ситуацію, при подальшому розвитку якої в майбутньому тільки ще можливе, рівно як і неможливе настання такого права.

Під час затримання осіб, щодо яких у поліцейського виникла підозра у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також під час перевірки документів у таких осіб поліцейський може привести в готовність вогнепальну зброю та попередити особу про можливість її застосування.

Особа може бути запідозрена у скоєнні злочину на підставі достовірних даних. Такими визнаються обставини, коли:

0. цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

1. очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

0. коли на підозрюваному, або на його одязі, при ньому, в його житлі буде виявлено явні сліди злочину;

0. підходить по орієнтуванню.

Спроба особи, яку затримує поліцейський з вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену поліцейським відстань, чи доторкнутись до зброї, є підставою для застосовування вогнепальної зброї поліцейським.

	Частина 12 статті 46 Закону України «Про
	Національну поліцію» надає право
	поліцейському	встановлювати так			звану
	«ЗОНУ БЕЗПЕКИ», тобто утримувати
	особу, щодо якої можуть виникнути
	підстави застосування зброї, на певній
	відстані на період її затримання, перевірки
	документів та доставлення особи, яка
5 – 7 метрів	затримана, в	підрозділ		поліції.	Це
	обумовлено	тим,	що	перебування
	поліцейського	на малій відстані не може

г арантувати йому особистої безпеки в разі стрімкого нападу правопорушника. У Законі не вказано, на якій відстані поліцейський має утримувати правопорушника. Аналіз ситуацій затримання правопорушників дозволяє зробити висновок про те, що треба утримувати особу на відстані 5-7 метрів (дистанція повинна бути більша за ту, з якої можна провести атаку). В умовах обмеженого простору поліцейський повинен контролювати ситуацію за допомогою фізичного контролю або спеціальних засобів, тому що оголена вогнепальна зброя на малій

314

відстані може бути відібрана правопорушником за допомогою прийомів. Для того, щоб у даних випадках застосування зброї було законним, особа, яка затримується, повинна бачити або знати (з попередженням поліцейського або з інших джерел), що затримується поліцейським під загрозою застосування зброї.

Вимоги поліцейського про те, щоб особа, яка затримується, залишалась на місці і не наближалась, скоротивши при цьому зазначену поліцейським відстань, повинні бути чіткими, ясними, зрозумілими особі, яка затримується. Ця особа попереджається про те, що в разі невиконання цих вимог проти неї буде застосовано вогнепальну зброю.

Наближення особи, яка затримується, до поліцейського після попередження, не може бути не розцінене як напад, небезпечний для життя і здоров’я поліцейського. Це не може бути незрозумілим і особі, яка затримується. Тому Закон переносить весь ризик непоправних наслідків на таку особу.

Поліцейський не зобов ’язаний попереджати про застосування вогнепальної зброї у випадках, коли зволікання в її застосуванні може спричинити посягання на життя і здоров’я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

Тому у відповідності до частини 6 статті 46 ЗУ «Про Національну поліцію»

застосування вогнепальної зброї без попередження допускається:

0. при спробі особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї;

1. у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров'ю людей;

0. якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу;

1. якщо особа чинить збройний опір;

2. для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.

Випадки використання вогнепальної зброї

Поліцейський може використати вогнепальну зброю для:

0. подання сигналу тривоги;

1. виклику допоміжних сил;

2. знешкодження тварини, яка загрожує життю чи здоров'ю поліцейського та інших осіб. Правові підстави використання зброї виникають уже тоді, коли тварина кидається на людей, незалежно від того, знаходиться хазяїн тварини поруч чи ні.

Наслідки застосування вогнепальної зброї

Поліцейські зобов'язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування вогнепальної зброї.

Поліцейський зобов'язаний у письмовій формі повідомляти свого керівника про застосування вогнепальної зброї, а також негайно повідомити свого керівника про активне застосування вогнепальної зброї, який, у свою чергу, зобов'язаний поінформувати центральний орган управління поліції та відповідного прокурора.

Допомога має бути надана всім постраждалим унаслідок застосування вогнепальної зброї незалежно від того, правомірним чи неправомірним воно було.

Поліцейський, який застосував або використав зброю зобов’язаний:

0. негайно доповісти про це оперативному черговому органу Національної поліції та письмово – своєму безпосередньому начальнику для сповіщення прокурора;

1. у випадках поранення надати потерпілому невідкладну допомогу, вживши при цьому застережливих заходів від раптового нападу;

2. унаслідок смертельного випадку забезпечити охорону місця події до прибуття працівників Національної поліції та прокуратури. З прибуттям поліції доповісти рапортом своєму безпосередньому начальнику про застосування або використання зброї, вказавши коли, де, обставини використання зброї, до яких це призвело

315

наслідків, кількість використаних патронів, яка надана потерпілому медична допомога.

Поліцейський своїм рапортом, опираючись на конкретні обставини справи, по суті, має довести, що обставини давали йому право застосовувати вогнепальну зброю.

Відповідальність поліцейського за перевищення повноважень по застосуванню вогнепальної зброї

Неправомірне застосування поліцейським вогнепальної зброї є одним з найгрубіших порушень законності. Відповідальність при цьому настає у випадках перевищення межі необхідної оборони (ст. 118, 124 КК України), а також, коли застосування зброї явно виходило за межі наданих поліцейським законом прав та повноважень (ст. 365 КК України), якщо при цьому заподіяна істотна шкода державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам і свободам окремих громадян.

316