1.2. Нормативно правові та організаційні засади розвитку сільського туризму

В Законі України „Про туризм”, № 324 від 15.09.1995 р. сільський туризм визнано окремим видом туризму, розвиток якого є пріоритетним напрямом державної політики

Порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) від 15 березня 2006 р. N 297

Колективними вважаються засоби розміщення із загальною кількістю місць 30 або більше, а індивідуальними – з кількістю місць менше 30.

Фізичні особи - власники або орендарі колективних засобів розміщення надають послуги з тимчасового розміщення (проживання) за умови державної реєстрації їх як суб'єктів підприємницької діяльності.

Фізичні особи - власники або орендарі індивідуальних засобів розміщення надають послуги з тимчасового розміщення (проживання) без державної реєстрації їх як суб'єктів підприємницької діяльності.

ДСТУ 4527 : 2006. Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення

До сільського туризму можна віднести наступні засоби розміщення:

Колективні:

• агроготель - готель, розташований у сільській місцево­сті, який має умови для сільськогосподарської діяльності під час відпочинку

Індивідуальні:

• сільський будинок - приватний будинок на території особистого селянського господарства, де можуть надавати послуги харчування або умови для самостійного готування, їжі переважно із продуктів особистого селянського господарства

• фермерський будинок - сільський будинок, розташований на території фермерського господарства

Термін «сільський будинок» фактично відповідає поняттю «агрооселя».

Закон України «Про особисте селянське господарство

в Законі України „Про особисте селянське господарство”, № 742 від 15.05.2003 р. визначено право особистих селянських господарств надавати послуги у сфері сільського зеленого туризму.

Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Не є формою підприємницької діяльності.

Розроблено також 2 проекти законів щодо врегулювання розвитку сільського зеленго туризму:

1. Проект Закону України «Про сільський зелений туризм» (2007). Внесений Спілкою сприяння сільського зеленого туризму в Україні.

2. Проект закону «Про аграрний туризм та агротуристичну дільність (2010). Внесений Мінагрополітики України

Згідно обох цих проектів , сільський туризм (агротуризм), що здійснюється на базі особистого селянського господарства не відноситься до підприємницької діяльності і не потребує реєстрації фізичної особи як підприємця за певних умов :

Проект 1	Проект 2
Реєстрація не потрібна
якщо сукупний річний дохід від діяльності у сфері сільського туризму не перевищує річного розміру прожиткового мінімуму у розрахунку на сільського господаря та на кожного члена родини, які постійно проживають з ним	якщо кількість кімнат у сільській садибі, що пропонуються для тимчасового розміщення туристів,  не перевищує 5.
Реєстрація потрібна
якщо сукупний річний дохід від діяльності у сфері сільського туризму перевищує річний розмір прожиткового мінімуму	якщо кількість кімнат у сільській садибі, що пропонуються для тимчасового розміщення туристів складає 5 і більше
У випадку розташування сільської садиби в сільській місцевості, яке відноситься до курортної та/або лікувально-оздоровчої зони