- •Мета заняття
- •Завдання
- •Основні теоретичні відомості
- •4.1 Види освітлення приміщень
- •4.1.1 Основні вимоги до освітлення
- •4.1.2 Види освітлення
- •4.2.2 Розряди зорової роботи
- •4.1.3 Природне освітлення
- •4.2 Нормування природного освітлення
- •4.2.1 Коефіцієнт природного освітлення
- •4.2.3 Норми природного освітлення
- •4.2.4 Вибір точки у просторі приміщення, для якої нормується освітлення
- •4.2.5 Методи розрахунку природного освітлення
- •4.2.5.1. Метод відносної площі світлових прорізів
- •4.2.5.2. Метод коефіцієнта природного освітлення
- •Література та посібники
- •6. Контрольні запитання
- •4. Основні вимоги до освітлення?
- •Оформлення результатів (приклади розрахунків)
- •Відповіді на питання
- •Розв’язок
4.2.5 Методи розрахунку природного освітлення
Основне завдання світлотехнічних розрахунків при природному освітленні — визначення необхідної площі світлових прорізів.
4.2.5.1. Метод відносної площі світлових прорізів
Це найпростіший метод розрахунку природної освітленості, що застосовується здебільшого як перевірний.
Відносна площа світлових прорізів α — це відношення площі вікон до площі підлоги приміщення, що освітлюється:
де Sвік — сумарна площа вікон у приміщенні, м2; Sпідл — площа підлоги у цьому ж приміщенні, м2.
Перевірочний розрахунок природного освітлення приміщення виконують у такій послідовності:
1. Обчислюють сумарну площу вікон (світлових прорізів) Sвік.
2. Обчислюють площу підлоги у приміщенні Sпідл.
3. Обчислюють відносну площу світлових прорізів α та порівнюють
її з рекомендованим значенням (табл. 8).
Таблиця 8 - Рекомендовані значення відносної площі світлових прорізів α для виробничих приміщень
4.2.5.2. Метод коефіцієнта природного освітлення
Складові природної освітленості
Освітленість робочої поверхні всередині приміщення створюється кількома складовими (рис. 1, с. 29), що можна подати у вигляді рівняння:
Eвнутр = Eзовн+ Eвідб +Eбуд, (4.2)
де Езовн — освітленість, яка створюється дифузним світлом неба, що потрапляє через світловий отвір безпосередньо на робочу поверхню;
Евідб — освітленість, яка створюється за рахунок відбиття світла від стін, стелі, підлоги;
Ебуд — освітленість, яка створюється за рахунок відбиття світла від будівлі, розташованої напроти вікна.
Рисунок 2. - Схема складових природної освітленості в розрахунковій точці М на робочій поверхні всередині приміщення
При розрахунку природного освітлення необхідно враховувати всі три складові освітленості.
Розрахунок бокового природного освітлення приміщення базується на такій формулі:
де Sвік, Sпідл — площа відповідно вікон та підлоги; (КПО)N — нормоване значення КПО; Кз— коефіцієнт запасу; ηв — світлова характеристика вікон; Кбуд — коефіцієнт, що враховує затінення вікон розташованими напроти (визначається за даними табл. 11); τзаг — загальний коефіцієнт світлопропускання світлових прорізів; r1 — коефіцієнт, що враховує підвищення КПО завдяки світлу, яке відбивається від поверхонь приміщення. Саме цей коефіцієнт враховує складову загального природного освітлення Евідб.
Коефіцієнт запасу
Коефіцієнт запасу Кз враховує зниження КПО у процесі експлуатації через забруднення вікон, а також зниження відбиваючих властивостей поверхонь приміщення. СНиП 23-05-95 містить певні рекомендації щодо вибору коефіцієнта запасу для розрахунку бокового природного освітлення(табл. 9).
Таблиця 9 - Рекомендовані значення коефіцієнта запасу Кз
Світлова характеристика вікон
Для того щоб за даними табл. 10 знайти значення світлової характеристики вікон ηв, потрібно спочатку визначити такі геометричні параметри приміщення (рис. 3):
L — довжину приміщення;
B — глибину приміщення;
h — висоту від рівня робочої поверхні до верхнього краю вікна.
Потім
слід обчислити відношення
і за їх значеннями табл. 9 визначити
світлову характеристику вікон для
приміщення ηв.
Рисунок 3. - До визначення світлової характеристики вікон
Таблиця 10 - Значення світлової характеристики вікон (ηв) при боковому освітленні
Затінення вікон розташованими напроти будівлями
У формулу (4) введено коефіцієнт Кбуд, що враховує затінення вікон будівлями, розташованими напроти вікон. Цей коефіцієнт враховує складову загальної природної освітленості Eбуд [див. формулу(3)]. Щоб визначити цей коефіцієнт за даними таблиці 11, потрібно попередньо визначити відношення геометричних розмірів D/H — відстань D від протилежної будівлі до висоти карнизу протилежного будинку над підвіконням Н (рис. 4).
Таблиця 11 - Значення Кбуд
Характеристики відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення
Значення коефіцієнта r1 визначається за даними табл. 12. Воно залежить:
• від геометричних параметрів приміщення;
• від середнього коефіцієнта відбиття ρсер внутрішніх поверхонь приміщення.
Таблиця 12 - Значення коефіцієнта r1 при боковому освітленні
Спочатку додатково до вже відомих відношень геометричних параметрів приміщення визначають b — відстань від розрахункової точки М робочої поверхні до зовнішньої стіни приміщення (див. рис. 3) та відповідне відношення b/B
B цієї відстані до глибини приміщення B.
Потім розраховують середнє значення коефіцієнта відбиття стелі, стін та підлоги за формулою стелі стелі стін стін підлоги підлоги за формулою:
де Sстелі, Sстін, Sпідлоги — площа відповідних поверхонь; ρстелі ,ρстіні ,ρпідлоги —
відповідні коефіцієнти відбиття, що вибираються для конкретних умов за рекомендованими значеннями, що містяться в табл. 13–16.
Таблиця 13 - Орієнтовні значення коефіцієнта відбиття ρ поверхонь інтер’єру приміщення
БНіП 23-05-95 рекомендує розраховувати природне освітлення приміщення без урахування затінюючої дії меблів, обладнання та інших предметів.
Характеристики світлопропускання вікон
Загальний коефіцієнт світлопропускання вікон визначається за формулою
де τ1 — коефіцієнт світлопропускання матеріалу вікон (за табл. 17);
τ2 — коефіцієнт, що враховує втрати світла у віконній рамі (за табл.18);
τ3 — коефіцієнт, що враховує втрати світла у сонцезахисних пристроях (табл. 19).
Фактичні розміри світлових прорізів не повинні відрізнятися більше як на ±10 % від розрахункових розмірів.
