Закупорення стравоходу

Закупорення стравоходу (Obstructio; obturatio oesophagy) – повне або часткове його закриття кормовими масами чи сторонніми тілами. Реєструється закупорення стравоходу частіше у великої рогатої худоби в осінню пору року, рідше – у дрібних жуйних, коней, собак, свиней, звірів і птиці.

Закупорення стравоходу може бути первинним і вторинним.

Етіологія. Первинна обтурація стравоходу у жуйних може бути картоплею, буряком, морквою, яблуком, качаном кукурудзи чи капусти, великими шматками гарбуза чи макухи, іноді кормовим клубком (при годівлі грубими кормами), сторонніми тілами (проковтнуті ганчірки, рушники та ін.) і дуже рідко безоарами, які проникають у стравохід із рубця під час жуйки. У коней причиною закупорення може бути жадібне поїдання малопережованого і недостатньо зволоженого слиною грубого корму, зерна.

У собак, котів і звірів закупорення стравоходу спричиняють проковтнуті недостатньо пережовані сухожилки і хрящі, великі шматки м’яса, кістки, рибні кісточки. У молодих собак обтурація стравоходу може бути проковтнутими при пустощах різними сторонніми тілами (гумові та пластмасові кульки, корки, дитячі іграшки, монети та інші речі). У птиці закупорення буває зерном, кісточками, камінцями.

Вторинне закупорення буває при паралічі, розширенні, звуженні і спазмі стравоходу.

Виникненню закупорення стравоходу сприяють такі фактори: анатомічна будова стравоходу великої рогатої худоби, голод, який провокує жадібне поїдання корму, стресовий стан тварин, що виникає при переслідуванні їх іншими тваринами або під дією інших стрес-факторів; неповноцінна годівля тварин.

Патогенез. Здебільшого обтурація кормовими масами чи сторонніми тілами відбувається у великої рогатої худоби у верхній частині стравоходу, а у коней та інших тварин – у нижній, біля кардіального сфінктера. Закупорення стравоходу предметами, більшими за діаметр його отвору, викликає на початку рефлекторне спазматичне скорочення м’язів стінки відповідної ділянки стравоходу, що в свою чергу призводить до повного або часткового закриття його отвору. Характер спазму залежить від ділянки обтурації стравоходу. У шийній частині спазми слабкі і нетривалі, а в грудній частині – сильні і довготривалі. Спазматичні скорочення стінки стравоходу спричиняють виникнення болю, що проявляється неспокоєм тварин. Виникають постійні ковтальні рухи як захисна реакція, спрямована на переміщення обтурованого стороннього тіла у стравоході. Внаслідок непрохідності стравоходу посилюється слиновиділення. Сильний біль, який виникає при спазмах, рефлекторно викликає порушення функцій передшлунків, сичуга, шлунка і кишок, а також інших органів і систем організму. Порушується або зовсім припиняється жуйка у великої рогатої худоби. При повному закритті отвору стравоходу жуйні не можуть відригувати гази із передшлунків, внаслідок чого розвивається гостра тимпанія рубця, що спричиняє підвищення внутрішньочеревного тиску, порушення гемодинаміки і газообміну, виникає гіпоксія і задишка, збільшується частота пульсу і дихання.

Довготривала обтурація стравоходу викликає в ділянках локалізації кормових мас чи сторонніх тіл на початку набряк, а потім запалення і некроз слизової оболонки з можливим розривом стінки стравоходу і розвитком флегмони. Запальний процес у ділянці перфорації стінки стравоходу може поширюватися на середостіння і грудну порожнину. Іноді в ділянці некрозу слизової оболонки внаслідок утворення рубця виникає стеноз стравоходу. При локалізації обтураційних сторонніх тіл у порожнині глотки або у початковій частині стравоходу рефлекторно виникає блювання, під час якого предмети виштовхуються в ротову порожнину.

Симптоми. Ознакою закупорення стравоходу є неспокій тварин, який виникає раптово під час прийому корму: тварина відходить від місця годівлі, безперервно робить напружені ковтальні рухи, витягує шию або опускає голову, часто відкриває рот, з якого витікає пінява слина, виникають позиви до блювання. У жуйних, крім цього, відмічають стогін, судорожний кашель, тварина часто мотає головою, обмахується хвостом, б’є тазовими кінцівками в напрямку живота. При закупоренні шийної частини стравоходу ознаки неспокою тварин можуть мати періодичний характер – після певного проміжку часу зникають, а потім знову з’являються, при закупоренні грудної частини стравоходу вони майже завжди безперервні.

Тварини, частіше в період спокою, роблять спроби приймати корм і воду. При неповному закупоренні стравоходу у рубець може проходити вода і рідкий корм, а з рубця відригуватися гази. Проковтнута кормова маса скупчується у стравоході перед ділянкою його обтурації до глотки.

При повній непрохідності стравоходу вода виливається через носові ходи, а корм викидається через рот.

Оскільки відрижка газів при повній непрохідності неможлива, то у тварин згодом розвивається гостра тимпанія рубця, яка ще більше посилює їх неспокій. При цьому порушується газообмін і кровообіг, що призводить до гіпоксії, внаслідок чого збільшується частота пульсу і дихання, виникає задишка, ціаноз слизових оболонок  ці симптоми є ознакою загрози життю тварини. Температура тіла на початку обтурації тримається в межах фізіологічних показників, а пізніше, коли починає розвиватися запальний процес, може бути підвищеною, особливо при флегмоні в ділянці обтурації. Місце закупорення в шийній частині стравоходу виявляють при огляді, а пальпацією в ділянці лівого яремного жолоба знаходять на початку безболісну випуклість твердої консистенції. Пізніше з розвитком запального процесу в ділянці закупорення з’являється болючість і припухлість (інфільтрація) стравоходу і прилеглих до нього тканин.

Перебіг. Тривалість хвороби залежить від виду тварини, місця закупорення, розміру і щільності стороннього тіла. Обтураційне тіло при блюванні може викидатися назовні, а при ковтанні – переміщатися у рубець або шлунок. Повне закупорення стравоходу перебігає гостро з явищами тимпанії рубця. При частковій обтурації перебіг хвороби може бути тривалим.

Діагноз. Хворобу визначають на підставі анамнезу, клінічних ознак, результатів зондування і рентгенівських досліджень. Закупорення у грудній частині стравоходу визначають зондуванням, яке дозволяє встановити наявність і ділянку локалізації обтурації.

Прогноз. Неповне закупорення стравоходу при своєчасному лікуванні закінчується сприятливо. Повне закупорення стравоходу з розвитком тимпанії рубця при відсутності лікувальних заходів може закінчитись летально внаслідок асфіксії; при своєчасному поданні допомоги тваринам хвороба закінчується сприятливо. При довготривалому закупоренні і поданні некваліфікованої допомоги в ділянці локалізації обтураційного тіла може виникати запалення і розрив стравоходу з розвитком флегмони. Прогноз при цьому – від обережного до несприятливого. При блюванні та аспірації кормових мас може виникнути бронхопневмонія.

Лікування. Принципи лікування полягають у проведенні невідкладних заходів щодо видалення із стравоходу обтураційного тіла, відвернення розвитку гострої тимпанії рубця і загибелі тварини від асфіксії.

Перш ніж приступити до видалення із стравоходу кормових мас і сторонніх тіл слід застосовувати препарати, які знімають спазм стравоходу в ділянці його закупорення. З цією метою вводять: підшкірно атропіну сульфат великим тваринам в дозі 0,02 – 0,06 або 0,2 %-ний розчин платифіліну (0,01 – 0,07); аміназин в дозі 1,0 – 1,2 мг/кг внутрішньовенно в 2,5 %-ному розчині з 20 %-ним розчином глюкози у співвідношенні 1:5 або внутрішньом’язово з 0,25 %-ним розчином новокаїну; 5 %-ний розчин хлоралгідрату в дозі 100 – 200 мл. Частково знімають спазм м’язів стравоходу введення в ділянці закупорення 0,25 – 0,5 %-ного розчину новокаїну або тепле укутування шиї.

Після цього при відсутності загрози життю тварини від асфіксії приступають до видалення стороннього тіла. Існує кілька методів діставання обтураційних тіл залежно від їх форми і розмірів, місця закупорення та особливостей будови стравоходу у тварин різних видів.

При закупоренні у верхній шийній частині стравоходу у жуйних тварин спочатку намагаються видалити обтураційне тіло через глотку шляхом масажу знизу вверх у ділянці яремного жолоба. Для полегшення його переміщення у стравохід попередньо вводять невелику кількість (50 – 100 мл) олії, вазелінового масла або слизового відвару. При закупоренні у поверхневій частині стравоходу (біля глотки) у великої рогатої худоби іноді намагаються дістати обтураційне тіло рукою. Для цієї мети можна використовувати петлеподібний зонд Хохлова.

При закупоренні стравоходу у грудній частині стороннє тіло проштовхують у рубець зондом Хохлова без петлі або іншим зондом. Проштовхувати тіло зондом слід обережно, поступово збільшуючи тиск. Надмірне зусилля може спричинити розрив стінки стравоходу. Для полегшення переміщення тіла можна накачувати через зонд у стравохід воду або повітря, які розширюють його стінки.

В окремих випадках при частковому закупоренні стравоходу коренеплодами можливе їх самостійне переміщення внаслідок зняття спазму або після їх розм’якшення. При розвитку гострої тимпанії рубця, яка загрожує загибеллю тварини від асфіксії, терміново проводять руміноцентез (прокол стінки рубця) троакаром або кровопускальною голкою з великим діаметром. Через гільзу троакара поступово випускають гази. Залишають гільзу троакара в рубці до 12 год, через неї можна вводити в рубець антибактеріальні засоби.

У дрібних тварин (телят, поросят, ягнят та інших) сторонні тіла із верхньої частини стравоходу видаляють корнцангом або за допомогою масажу знизу вверх у ділянці яремного жолоба, із грудної – проштовхуванням зондом у шлунок. Для видалення сторонніх тіл із стравоходу застосовують блювотні засоби, зокрема апоморфіну гідрохлорид свиням у дозі 0,01 – 0,02 г; собакам – 0,002 – 0,003 г.

Якщо вищезгадані методи лікування не дали очікуваних результатів (при закупоренні шматками дерева, клаптями тканини, фітобезоарами та іншими тілами) застосовують оперативне видалення стороннього тіла із шийної частини стравоходу або відправляють тварину на забій. Оперативне втручання на стравоході призводить до стенозу його в цій ділянці, який супроводжується хронічним вторинним закупоренням стравоходу.

Після видалення стороннього тіла із стравоходу в перші 2 – 4 дні тварині дають слизові відвари, прохолодну воду з додаванням слабких розчинів антисептиків (калію перманганат, фурацилін тощо).

Профілактика. Коренебульбоплоди слід згодовувати тваринам лише в подрібненому вигляді після попередньої годівлі об’ємними кормами. Випускати тварин для випасу на ділянки після збирання коренебульбоплодів слід лише після годівлі грубими кормами. Місця зберігання коренебульбоплодів, яблук, капусти слід загороджувати, а територію після їх збирання очистити від залишків. Прогони тварин на пасовище мають не проходити поблизу ділянок вирощування коренеплодів, біля буртів.