Катарсис
Поняття катарсис сходить до античних трагедій. Давньогрецькі драматурги вірили, що інсценовані трагедії звільняють глядачів від надмірно сильних емоційних переживань. Який виникає груповий катарсис розглядався ними як спосіб, що допомагає глядачам краще зрозуміти деякі аспекти своїх особистостей.
Інсайт
Кінцевим результатом психодраматического процесу є зміна в структурі організації перцептивного поля учасників, що отримало назву інсайт. Інсайт - це вид пізнання, який призводить до негайного вирішення або нового розуміння наявної проблеми (Greenberg, 1974). Групова психодрама ставить своєю метою створення такого клімату в групі, в якому можливі максимальні прояви катарсису, пізнання і інсайту. Психодрама дає учасникам можливість заново пережити важливі події свого минулого, використовуючи різноманітні прийоми. Як правило, найвище емоційне напруження виникає в групі під час сценічної дії, а не після нього, при обговоренні інформації або груповому аналізі. Однак іноді інсайт може виникати одночасно з катарсисом, а також при обговоренні переживань, що виникли в ході психодраматического дії.
68. Перехідна стадія: розподіл відповідальності.
На перехідному етапі розвитку групи виділяються сильні неформальні лідери (або лідер), які починають вибудовувати відносини з формальним керівником - тренером. Учасники починають відкрито виявляти свої емоції та по-новому вибудовувати внутрішньогрупові відносини. Більшість учасників починають промовляти свої справжні емоції у зв'язку з поведінкою інших членів групи. Диференціація в групі -це процес розподілу позицій із метою максимального ефекту групової діяльності та спілкування, досягнення групової мети, створення умов відносин домінування та підпорядкування у системі особистісного спілкування. Здатність впливати на групу її членів є неоднаковою, як і можливості сприяти досягненню групової мети. Відповідно складаються різновиди психологічної влади у групі залежно від засобів впливу різних членів групи на досягнення мети: законна (традиційна), еталонна (базується на прикладі), експертна (ґрунтується на знаннях та компетентності). Диференціація стосується керівництва та лідерства в групі. В процесі командоутворення кожен учасник визначає своє місце в системі персональних і ділових відносин в контексті організації. Цей процес називається позиціонуванням. Позиціонування здійснюється відповідно до цілей, на досягнення яких спрямована команда. Для кожного члена команди визначається перелік функцій, які будуть їм виконуватися згідно з його позиції (нагадаємо, поведінку, очікуване від особи, яка займає певну позицію в команді, називається роллю). Важливо, щоб ці функції були правильно адресовані їх потенційним носіям і відповідали їхнім індивідуальним особливостям. Тут постає питання про командний розподіл ролей.
При формуванні команд враховуються як функціональні ролі, тобто поведінку учасника, очікуване групою, яка визначається предметним змістом виконуваної ним діяльності (фінансової, маркетингової, виробничої та ін.), так і командні ( групові) ролі, тобто моделі поведінки, які забезпечують продуктивну взаємодію членів команди один з одним. Обидві ці реальності - предметний зміст діяльності і людський фактор - представлені в загальному понятті "роль".У визначенні рольових позицій в команді використовуються як типологічні підходи (концепція Д. У. Кейрси про психотипах (інтелектуальних ролях), в якій виділяються чотири позиції: стратег - дипломат - тактик - логістик)), так і рольові підходи (так, в концепції Т . Ю. Базарова теж міститься чотири рольові позиції (організатор - адміністратор - управлінець - керівник)), а в моделі Р. М. Белбін фігурує вісім командних ролей (координатор - реалізатор - контролер - мотиватор - генератор ідей - аналітик - натхненник - постачальник, пізніше була додана роль "фахівця"). Команда вважається збалансованою, якщо в ній представлені основні предметні та інтелектуальні позиції.
Типологічний підхід при вирішенні задачі позиціонування членів команди може:- Застосовуватися при формуванні управлінських зв'язок типу лідер - менеджер або лідер - менеджер - фасилітатор;- Використовуватися для контролю рольової збалансованості команди (ступеня її гетерогенності);- Допомогти прояснити рольову структуру самої команди, її сильні і слабкі сторони.