12.Сутність амбулаторної групи

Групи клінічної психотерапії (лікувальні групи)

У них ставляться більш радикальні цілі, ніж у інших групах, найголовніша з яких - більше чи менше зміна особистості клієнтів. Ступінь і характер змін залежить від теоретичної орієнтації терапевта. У клінічній психотерапевтичної групі працюють як з усвідомленими, так і з прихованими в підсвідомості проблемами учасників. Будь-яка значна зміна особистості вимагає часу, тому клінічно орієнтовані групи, особливо амбулаторні, найчастіше тривають довго (від півроку до двох-трьох років). Учасниками цих груп зазвичай бувають особи з важкими емоційними проблемами, які відчувають глибокі невротичні конфлікти, психотичні стани, що мають психосоматичні розлади, прикордонні розлади особистості і т.п. Таким чином, групи клінічної психотерапії орієнтовані на більш глибокі терапевтичні інсайти, прозорливість, на лікування і усунення симптомів.

Зазвичай поділяють стаціонарні і амбулаторні клінічні психотерапевтичні групи.

Амбулаторні групи.

1.Міжособистісні та психодинамічні групи. У них вирішуються різні психологічні проблеми, напр., точно не визначені і глобальні, зокрема незадовільні взаємини з іншими людьми, депресія, сімейні проблеми, незадоволеність ходом життя, проблеми, пов'язані з виразом почуттів і контролем над ними, і т.п. Завдання терапевта групи - "перевести" ці скарги на мову міжособистісного взаємодії в групі. Ці групи за своїм характером схожі на групи вирішення проблем.

2.Групи зміни поведінки і навчання. Прикладом груп такого типу могли б бути групи осіб, які страждають на ожиріння, нервовою анорексією, булімією, групи алкоголіків і наркоманів, групи хворих з інфарктом міокарда, діабет і т.п. Метою цих груп є заохочення надії, навчання навичкам поведінки, відповідним статусом хворого, надання інформації про специфічні проблеми, пов'язані з хворобою, і т.п.

3.Групи реабілітації. Вони створюються при денних стаціонарах для хронічних психіатричних пацієнтів. Їх мета - підвищення соціальної адаптації після виходу з лікарні, поліпшення відносин хворих з персоналом, що забезпечує амбулаторне лікування, обговорення використання психотропних ліків і їх можливої ​​побічної дії.

13.Динаміка та взаємовплив психотерапевтичних факторів груп

І.Ялом узагальнивши свої власні дослідження і дослідження інших авторів, виділив 11 основних терапевтичних факторів. В даний час на цей "каталог" посилається більшість дослідників і практиків групової психотерапії.

1.Заохочення надії.2.Універсальність.3Інформування.4Альтруїзм.5Корекція досвіду первинної сім'ї.6.Удосконалення соціальних навичок.7Імітаційна поведінка.8Міжособистісне вивчення.9Згуртованість групи.10Катарсис.11Екзистенційні чинники.

Цілком очевидно, що просте перерахування психотерапевтичних факторів групи є не більше ніж схема - не універсальна, не остаточна. Дія їх всіх переплетено в груповому процесі, і це взаємодія дуже складне. Залежно від різних обставин відносний внесок кожного з психотерапевтичних факторів в психотерапевтичний потенціал групи в окремі періоди її роботи є неоднаковим.

На думку S.Vinogradov і I.D.Yalom (1989), вплив окремих психотерапевтичних факторів групи залежить від:

типу групи;

стадії групи;

індивідуальних відмінностей учасників групи.

Психотерапевтичні групи різного типу акцентують і використовують потенціал різних психотерапевтичних факторів. Коли дослідники задавали питання учасникам довгострокових амбулаторних грунтуються на міжособистісному взаємодії груп, що найбільше впливало на їх психотерапевтичні зміни в групі, вони вказували на три фактори: міжособистісне навчання, катарсис і розуміння себе. Учасники груп психіатричного стаціонару підкреслювали інші чинники - заохочення надії і один з екзистенціальних чинників - навчання відповідальності . У групах взаємодопомоги (наприклад, анонімних алкоголіків) і в спеціалізованих групах підтримки найефективнішими психотерапевтичними факторами є універсальність проблем, інформування, альтруїзм і згуртованість групи .

Оскільки в ході роботи групи змінюються потреби і цілі її учасників, змінюється також і питома вага психотерапевтичних факторів. На початку роботи групи, коли важливо встановити певні групові норми і створити психотерапевтичних цінну атмосферу, особливо важливим є заохочення надії, підкреслення універсальності проблем та інформування. Пізніше збільшується психотерапевтична цінність альтруїзму і згуртованості групи. Згуртованість групи стає основним психотерапевтичним фактором на продуктивному етапі роботи групи.

Різні учасники групи в залежності від свого особистого стилю, характеру проблем, потреб і цілей так само по-різному використовують силу окремих психотерапевтичних факторів групи. Наприклад, для психічно хворих міжособистісне научіння менш актуально, ніж для осіб, що мають міжособистісні проблеми.