Характеристика порушень слуху

Знання про анатомію і фізіології органів слуху та вікові особливості розвитку слухомовленнєвих навичок глухих та слабочуючих дітей допоможуть батькам прийняти правильне рішення що до способів поліпшення слухової функції дитини з тими чи іншими порушеннями слуху. У цьому посібнику ми лише коротко зупинимося на типових порушеннях слуху.

Кондуктивна втрата слуху є наслідком захворювань в зовнішньому і середньому вусі, які перешкоджають вільному проходженню звуку у і внутрішньому вусі, які перешкоджають проходженню звука до внутрішнього вуха. Такою перешкодою може бути і велика сірчана пробка, і запалення або новоутворення в зовнішньому вусі, і перфорація барабанної перетинки, і отосклероз, при якому слухові кісточки фіксовані і не здатні передавати коливання, а також генетичні та інші фактори.

Сьогодні за допомогою терапевтичних та хірургічних методів кондуктивна туговухість ефективно лікується. Інколи для поліпшення слуху застосовують слуховий апарат із кістковим або повітряним проведенням звуку. Завдання останнього через підсилення звуків забезпечити користувачеві слухового апарату достатньо нормальну чутливість і розбірливість мовленнєвих звуків.

Для опису проблем у внутрішньому вусі, завитку, слуховому нерві чи провідному слуховому відділі фахівці часто використовують такі терміни як «сенсоневральна втрата слуху» та «глухота». Найчастіше глухота спричинена пошкодженнями волоскових клітин завитка через, наприклад, ототоксичність медичних препаратів чи надмірно гучні звуки (наприклад, унаслідок вибуху). Близько 90% пацієнтів зі зниженнями слуху мають сенсоневральну втрату слуху чи глухоту. Сенсоневральна туговухість не піддається успішному лікуванню за допомогою оперативних і терапевтичних методів. Проте в цій ситуації, як правило, досить ефективно допомагають слухові апарати, а при повній глухоті - системи кохлеарної імплантації.

Більш докладно з особливостями сенсоневральних порушень слуху читач може ознайомитися в Додатку 2 «Сенсоневральна туговухість та глухота».

Змішані порушення слуху - це комбінація кондуктивних і сенсоневральних вад в органі слуху. Змішана туговухість або глухота зустрічається у 5-10% слабочуючих людей. Причини винекнення змішаної туговухості пов’язані з порушенням структури звукопровідного й звукосприймального відділів слухового аналізатора.

Звукопровідний апарат органа слуху (зовнішнє і середнє вухо) й звукосприймальний апарат (внутрішнє вухо і слуховий нерв)

Центральні порушення слуху виникають через захворювання в ретрокохлеарному, центральному і кірковому відділах слухової системи. Ці відділи відповідають за обробку та розпізнавання мовленнєвих сигналів. Як правило, виявляється відносно невелика ступінь втрати слуху, що супроводжується досить низькою розбірливістю мовлення. Як наслідок – виникають слухові спотворення, викликані порушенням механізмів бінауральної взаємодії, функцій звукової адаптації, збільшенням часу для обробки, класифікації сигналів і прийняття рішення. Центральні захворювання слухового органу зустрічаютьсяя досить рідко ( 3-5% випадків) і досі не мають ефективних методів лікування.