1.2 Лексичні і стилістичні особливості

газетного й журнального стилів

Сучасна мова - це продукт довгого історичного розвитку, в процесі якого мова змінюється. Зміни торкаються всіх сторін (рівні, яруси, аспекти) мовної структури, але діють в них по різному. Історичний розвиток кожного рівня залежить від конкретних причин та умов, які стимулюють зміни в лексичному складі мови, в її фонологічній (фонетичній) організації, та в її граматичному устрої.

В англійській мові існує поняття стилю мови.

Слово «стиль» іде своїми коренями в древні часи. Воно було запозичене європейськими мовами з латинського, «stylos» позначало інструмент, зроблений з чи металу кісти, і використовуваний для листа на воскових дощечках. Один кінець інструмента був загострений для нанесення букв, а протилежний тупий призначався для стирання непотрібних записів.

Слово «стилістика» - недавній прибулець в англійський словник. Згідно Оксфордському тлумачному словнику, воно вперше занесене в словник у 1882 році зі значенням «наука про літературний стиль; наука про лінгвістичні особливості».

Публіцистичний стиль є прямим нащадком давньої риторики. Хоча саме поняття публіцистичного стилю трактується в різних авторів неоднаково. Так, І.В. Арнольд ототожнює його з газетним стилем [1, с.90], Ю.М. Скребнев розглядає його як одну з різновидів газетного стилю, І.Г. Гальперин поєднує в це поняття стиль газетних статей, стиль ораторський і стиль есе.

При такому підході поняття публіцистичного стилю охоплює мовні здобутки різних жанрів, об’єднаних завданням комунікації. Аргументація тієї чи іншої точки зору, що має метою схилити адресата до прийняття цієї точки зору, переконати його в правильності висунутих положень, викликати в ньому бажану реакцію на сказане.

Призначення публіцистичного стилю – повідомляючи, переконувати, впливати на маси, формувати в людей певне відношення до різноманітних проблем, повідомляти інформацію, що має суспільне значення. Публіцистичний стиль використовується в газетах, журнальних статтях, у передачах на радіо і телебаченні, у виступах на зборах, нарадах і мітингах.

Публіцистичний стиль знаходить застосування в суспільно-політичній літературі, періодичній пресі (газетах, журналах) та в різноманітних виступах і промовах. У межах публіцистичного стилю широке поширення одержав його газетно-журнальний різновид. До основних рис якого відносяться: економія мовних засобів, лаконічність викладу при інформативній насиченості; наявність суспільно-політичної лексики і фразеології, переосмислення лексики інших стилів (зокрема, термінологічної) для цілей публіцистики; використання характерних для даного стилю мовних стереотипів, кліше; жанрова розмаїтість і зв'язана з цим розмаїтість стилістичного використання мовних багатозначності слова, ресурсів словотвору (авторські неологізми), емоційно-експресивної лексики; використання зображувально-виразних засобів мови, зокрема засобів стилістичного синтаксису (риторичні питання і вигуки, паралелізм побудови, повтори, інверсія і т.д.).

Система функціональних стилів знаходиться в становищі непереривного розвитку. Самі стилі відокремлені в різної ступені межі декілька із них визначити нелегко, а стилі важко відокремити від жанрів. Ці труднощі особливо помітні, коли мова йде о стилі газет та журналів.[1, с.75]

На думку І.Р. Гальперіна «Очерки по стилистике английского языка» газетному стилю автор присвячує великий розділ глави о мовних стилях. Всередині газетного стилю він розрізняє два різновиду: а) стиль газетних повідомлень, заголовків й об’яв, які й складають суть газетного стилю; б) стиль газетних статей, які складають різновид публіцистичного стилю, куди також входять ораторський і стиль есе. [4, с.383-405]

Виділити загальні риси газетного стилю все ж можливо, а для стилістики як науки предметом з’являється загальне й закономірне.