2.1 Організація та методи дослідження

У дослідженні ми використовували психодіагностичні методики, зокрема, методику діагностики стилю керівництва Журавльова А.Л. та методику оцінки психологічної атмосфери в колективі Фідлера А.Ф.

У дослідженні брало участь 7 працівників, адміністративно-господарського відділу ГК «Верес».

Методика Журавльова А.Л. складається з 27 груп тверджень, що відображають різні аспекти взаємодії керівництва і колективу. Методика спрямована на визначення переважаючого стилю керівництва трудовим колективом: директивного, колегіального чи ліберального.

Методика Фідлера А.Ф. складається з протилежних за змістом пари слів за допомогою яких можна описати атмосферу у колективі, між словами бали за якими оцінюють цю атмосферу, чим ближче до лівого слова в кожній парі ставиться знак, тим більше виражений ця ознака в колективі. Інтерпретація методики передбачає суму балів з усіх пар слів, чим більший показник суми балів (максимум 80 балів), тим негативніша атмосфера в колективі, чим менший показник суми балів (мінімум 10 балів), тим позитивніша атмосфера в колективі.

2.2 Аналіз результатів

За опрацьованими даними, ми отримали наступні результати за методиками.

За методикою Журавлева А.Л. було отримано результати, які свідчать про переважаючий директивний стиль керівництва в адміністративно-господарському відділі ГК «Верес». За результатами у відповідях 4 працівників відділу переважає директивний стиль, лише в 1 працівника переважає колегіальний стиль, результати 2 працівників свідчать про змішаний стиль керівництва: директивно-колегіальний та директивно-ліберальний (Таб. 1).

Згідно інтерпретації методики директивний стиль керівництва передбачає орієнтацію керівника на власну думку і оцінки. Має прагнення до влади, впевнений у собі, схильний до жорсткої формальної дисципліни, тримає велику дистанцію з підлеглими, холодний і черствий до людей, не бажає визнавати свої помилки. Ігнорує ініціативу, творчу активність людей. Одноосібно приймає рішення. Контролює за діями підлеглих [23]. Такі взаємовідносини не є достатньо ефективними в роботі і можуть призводити до конфліктів.

Таблиця 1

№ учасника	Директивний стиль (бали)	Колегіальний стиль (бали)	Ліберальний стиль (бали)
1	4	1	1
2	3	1	1
3	3	2	1
4	3	2	3
5	1	4	1
6	4	1	1
7	3	1	1

Методика Фідлера А.Ф. передбачає визначення психологічної атмосфери в колективі. Психологічний клімат на емоційному рівні відбиває сформовані у колективі взаємовідносини, характер ділового співробітництва, ставлення до значимих явищ життя. Складається ж психологічний клімат з допомогою «психологічної атмосфери» – також, групового емоційного стану, яка, має місце у відносно невеликі відрізки часу й що у своє чергу створюється ситуативними емоційними станами колективу.

По результатам відповідей за методикою Фідлера А.Ф. була виявлена середня ступінь сприятливості соціально-психологічної атмосфери в колективі (Таб. 2).

Таблиця 2

№ учасника	Сума балів
1	53
2	45
3	30
4	63
5	24
6	55
7	66
Середня сума балів:	48

Можна припустити, що директивний стиль, при постійному тиску, який чиниться з боку начальства, зробив свій вплив на соціально-психологічний клімат.

Таким чином, при аналізі соціально-психологічного клімату в організації за наявності директивного стилю керівництва було виявлено наступне:

- В колективі переважає використання керівником командних методів управління, орієнтація на завдання або на себе, централізація повноважень, придушення ініціативи, жорсткий контроль, високу думку про себе, нав'язування своєї волі, мінімальне інформування, мала гласність, усунення неугодних, нетерпимість до критики, грубість , нетактовність, невитриманість.

- Керівництво здійснюється не методами роз'яснення та переконання, а методами примусу.

- Основними чинниками управління є централізація влади в руках одного керівника, прихильність до єдиноначальності в гіпертрофованих формах, самовластне рішенням не тільки великих, а й порівняно дрібних питань життя колективу, свідоме обмеження контактів з підлеглими.

- Керівник не достатньо ефективно справляється із завданням управління працівниками, формуванням у них внутрішніх стимулів до активної трудової діяльності.

Висновок

У результаті теоретичного аналізу літератури нами було розглянуто стилі керівництва, і це встановлено, кожен стиль має й певні чесноти та вади. Директивний стиль – проявляється у випадку великих фундацій, використовується ієрархічний апарат. Відрізняється надмірної централізацією влади, відданістю до єдиноначальства в гіпертрофованих формах, самовладним рішенням як великих, а й порівняно незначними питаннями життя колективу, свідомим обмеженням контактів із підлеглими. Ліберальний стиль – керівництва відрізняється відсутністю розмаху у діяльності, безініціативність і сталий очікування вказівок згори. Демократичний стиль – на відміну від директивного, передбачає надання підлеглим самостійності, сумірною їх кваліфікації, і виконуваних функцій, залученні їх таким видам діяльності, як постановка цілей, оцінка роботи, підготовка і прийняття рішень. Вдоволення роботою розглядається як і емоційний стан, що виникає з оцінки своєї роботи, чи досвіду роботи. Прибічники директивного методу стверджують, що директивний стиль керівництва ефективніший, оскільки підкріплюють одноосібну владу керівника і тим самим збільшують їхні можливості впливу на підлеглих, спонукаючи їх до досягнення цілей організації. Прибічники демократичного стилю керівництва вважають, що орієнтований до людини підхід, якщо його правильно застосовувати, завжди підвищує задоволення.

Нами було проведене емпіричне дослідження з виявлення переважаючого стилю керівництва та його впливу на соціально-психологічний клімат колективу.

Дані нашого дослідження свідчать, що переважаючий стиль керівника директивний, а рівень соціально-психологічної атмосфери на середньому рівні.

Соціально-психологічний клімат є умовою підвищення продуктивність праці, задоволеності працівників, і колективом. Соціально-психологічний клімат виникає спонтанно. Але хороший клімат перестав бути простим наслідком проголошених девізів й зусиль окремих керівників. Він є результатом систематичної роботи з членами колективу, спілкування, доброзичливого ставлення, вкладених у організацію відносин між керівниками та його підлеглими. Формування й вдосконалення соціально-психологічного клімату – це практичне завдання керівників. Створення сприятливого клімату справа як відповідальна, так і творчою, що вимагає знань його, вміння передбачати достовірну ситуацію у відносинах членів колективу.

Керівнику необхідно пам’ятати, що він і сам є генератором настрою своїх підлеглих. Від його стилю роботи, поведінки, зовнішнього вигляду багато в чому залежить самопочуття підлеглих. Важливо не тільки те, щоб керівник на роботі не виглядав похмурим, а також і те, щоб кожна людина приходила на роботу в бадьорому, а не пригніченому стані і щоб добрий настрій зберігався постійно.

Список використаних джерел

1. Попов С., Подволкій Г., Стиль і методи керівництва: Збірник/сост .., - М.: Московський робочий, 1985.

2. Бойко В.В. Ковальов А.Г., Панферов Н. Соціально-психологічний клімат колективу й особистість. – М: Думка, 2010. – 207с.

3. Васильченко О. Соціально-психологічний клімат: діагностика і формування.//Довідник кадровика, 2006. №3. С.45-61.

4. Паригін Б. Д. Соціально-психологічний клімат колективу: шляхи і методи вивчення. — Л., 1981.

5. Ануфрієва Н.М., Зелінська Т.М., Єрмакова Н.О. Соціальна психологія: Навч.-метод. посібник. - К.: Каравела, 2009. - 132 с.

6. Виханский О.С., Наумов А.І. Менеджмент: людина, стратегія, організація, процес. – М., 1996.

7. Д’яченко М.И., Кандибович Л.А. Психологія вищої школи: Навч. посібник. – Мінськ: Тесей, 2003. – 352 с.

8. Михайлов Г. С. Совершенствование стиля управленческой деятельности // Журнал прикладной психологии. — М., 2002. — № 1. — С. 2-11.

9. Суслова І. М. Керівництво та лідерство: Стиль роботи керівника // Суслова І. М. Менеджер бібліотеки: вимоги до професії і особистості. — М., 2000. - С. 40-51.

10. Платонов К.К. Проблеми здібностей. – М.: Наука, 1972. – 316 с.

11. Первін Л., Джон О. Психологія особистості: Теорія і вивчення / За ред. В.С. Магуна. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 607 с.

12.Травин В.В. Стилі управління і ротації керівництва.Навики діяльності. / Кадровий менеджмент, №8, 2006

13. Журавльов О.О. Стиль в сучасній психології управління. М.: Видавництво «Економіка», 1994.

14. Леонтьєв О.М., Психологія керівника. М.: Видання «Наука», 1996. 15. Аверченка Л.К. та інших. Психологія управління. Курс лекцій. – М., 1997

16. Браков А.Є. Чи можна управляти підприємством разом? / під. ред. І.ПФаминского і А.І. Наумова. – М., 1990.

17. Розанова В.А. Психологічні парадокси під управлінням. – М., 1997

18. Станкін М. И. Організаційна культура керівника // Керівництво персоналом. — 2002. — № 5. — С. 70-73. 19. Скібіцька Л.І., Скібіцький О.М. Менеджмент. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 416 с.

20. Скрипник К.Д. Кутасова Т.Л. Ще раз про якості керівника. / / Управління персоналом, № 8., 1997

21. Попов С., Подволкій Г Стиль та методи керівництва: Збірник / сост .., - М.: Московський робітник, 1985.

22. Устюжанін А.П. Соціально-психологічні аспекти управління колективом. - М.: Колос, 1993.

23. Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. – М., Изд-во Института Психотерапии, 2002.

Размещено на Allbest.ru