5. Птахи в кутку природи.
Рухливість птахів, їхнє яскраве привабливе забарвлення, цікава поведінка, спів — усе це зумовлює великий інтерес до утримання птахів у кутку природи і виховання дбайливого ставлення до них, відповідальності за життя живої істоти.
У кутку природи можна утримувати тих птахів, які добре розмножуються в умовах неволі, — хвилястих папуг і канарок.
Батьківщина хвилястих папуг — Австралія, де вони живуть у невеликих гаях. Природне забарвлення птахів — трав'янисто-зелене з поперечними темними хвилястими смугами. Шляхом штучного добору були виведені найрізноманітніші за кольором птахи.
Самка відрізняється від самця буруватим забарвленням восковиці, у самця ж вона блакитна. У молодих птахів восковиця має рожевувате забарвлення.
Щоб папуга легше звикав до неволі, краще брати в куток природи молодого птаха. Здоровий птах має гладке оперення і дзьоб, ціле махове і хвостове пір'я.
Для утримання папуг використовують клітки, виготовлені з металевого дроту. Найкраще підходить клітка таких розмірів, см: довжина — 60, висота 50, ширина ЗО—35.
Клітку з хвилястими папугами встановлюють у світлому місці, але не на сонці і не на протягу. Якщо в дитячому садку є умови для влаштування вольєра, це сприятиме поліпшенню умов утримання птаха. Надзвичайно добре впливає на здоров'я папуг утримання їх влітку у відкритих вольєрах на повітрі.
Корм для хвилястих папуг повинен складатися з чотирьох компонентів: зернового, м'якого, вітамінного, або зеленого, і мінерального.
Зерновий корм — основний для птахів. Він складається з жовтого або білого проса, канаркового насіння з невеликою добавкою вівса і вівсянки та соняшнику. Відсутність проса в раціоні птахів викликає у них шлунково-кишкові захворювання. Корисно давати птахам колоски вівса молочно-воскової стиглості,
До м'яких кормів належать білий хліб, сухарі, сир, яйця, страви з картоплі, пудинги. Забороняється давати папугам м'ясні продукти, тваринний жир, шоколад.
Вітамінний, або зелений, корм складається з листків салату, редису, буряка, капусти, моркви, конюшини, подорожника. Не можна давати мокру зелень, оскільки вона викликає пронос. Корисні свіжі гілки верби, вишні, яблуні, берези тощо. Потрібно давати папугам кусочки яблук, груш, кавунів, динь.
Мінеральний корм завжди повинен бути у клітці. Він складається з крупного річкового піску, товченої яєчної шкаралупи від сирих яєць, товченої шкільної крейди, кухонної солі, цукрового піску, подрібненого деревного вугілля. Все це потрібно міняти через 10 днів, в міру забруднення.
Добова норма зернового корму — столова ложка, м'якого — одна чайна ложка на птаха. Вітамінний корм дають у необмеженій кількості. Воду птахам дають сиру, кімнатної температури, міняють її щодня.
Хвилясті папуги легко розмножуються в клітках і вольєрах, стимулом для цього є гніздовий ящик або дуплянка з лотком 5 см і внутрішньою камерою близько 15 см у попереку. Гніздова підстилка не потрібна. Дно дуплянки роблять не пласким, а трохи схиленим до центра, щоб яйця трималися поруч. Насиджування триває 17 днів. Пташенята виводяться не одночасно, тому в одному виводку вік їх різний. Однак це не заважає нормальному виховуванню молодняка. Якщо розмноження птахів відбувається в період короткого світлового дня, вночі клітку з папугами потрібно освітлювати нічником.
Деякі найбільш здібні хвилясті папуги навчаються вимовляти слова і речення. Більш здібні до розмов самці, ніж самки. Навчання папуг вимовляти слова потребує частого спілкування, тихої спокійної обстановки.
Канарки належать до ряду горобиних. Вважають, що назва канарка пов'язана з її походженням з островів Канарського архіпелагу, звідки у XV ст. її завезли у Європу іспанські, а потім й інші моряки. У природі канарки люблять ліс з галявинами та кущами. У негніздовий період вони ведуть зграйний спосіб життя, живляться насінням різних трав і фруктами. В період вигодовування пташенят канарки поїдають і дрібних комах.
Природне забарвлення дикої канарки — зелено-жовте, але вже у XVII ст. з'явилися виведені у неволі канарки різноманітного забарвлення (жовті, білі, коричневі). Пісня домашньої канарки мало відрізняється від пісень диких канарок. Було помічено, що канарки добре наслідують звуки. Цим скористалися любителі, і в країнах Західної Європи і Росії з'явилися канарки, пісні яких відрізнялися від пісень диких канарок. Це канарки гарцського наспіву, які виконують пісню, злегка відкриваючи дзьоб, і канарки вівсяночного наспіву, який вони перейняли від звичайної вівсянки. Канарки вівсяночного наспіву виконують пісню з відкритим дзьобом.
Для утримання канарки потрібна клітка розміром 40Х20Х Х20 см. Розміщувати її треба у світлих місцях кімнати, але не на протягу і не на сонці.
Як і у папуг, корм канарки складається з зернового, м'якого, вітамінного, або зеленого, і мінерального.
Основним кормом є зерновий, який складається з суміші різного насіння (дрібне біле просо —3 частини, канаркове насіння — 2 частини, вівсяна крупа, суріпка, рапс,% льон по 1 частині, салат—1/2 частини). З задоволенням канарки поїдають насіння різних польових, лучних трав. На день дають по 1—2 чайні ложки на пташку.
З м'якого корму канарки споживають яйце, білий хліб, змочений у молоці, каші.
У літній період під час линяння в раціон птахів дуже корисно включити мурашині лялечки.
З вітамінних, або зелених, кормів канарки з задоволенням поїдають різні соковиті рослини: мокрець, традесканцію, проросле насіння і ростки пшениці, вівса, бруньки плодово-ягідних дерев і кущів. Потрібно давати птахам фрукти і овочі: яблука, груші, абрикоси, малину, огірки, моркву (терту), капусту, салат.
Мінеральний корм дають такий, як і папугам.
Якщо утримується пара канарок, навесні вони можуть утворити пару і виводити пташенят. Для цього треба повісити гніздо і покласти в клітку будівельний матеріал для гнізда: кусочки бавовняних ниток 6 см завдовжки, м'яку траву, сухий мох, дрібне пір'я. Не можна давати птахам вату, клоччя, оскільки вони можуть
зачепитися за тонкі волокна і потягнути за собою гніздо з яйцями і пташенятами.
У кладці буває 4—5 яєць голубуватого кольору з коричневими крапками. Перше пташеня вилуплюється з яйця на 14-й день, решта — через 2—3 дні після першого. Вони з'являються на світ сліпими і в рідкому пуху. Ростуть швидко; на 5-й день у них відкриваються очі, через 7—8 днів з'являється пір'я, а у 18—20 днів маленькі канарки вже починають вилазити на передній край гнізда і намагаються перестрибнути на сусідню жердинку. У двомісячному, віці у птахів розпочинається перше линяння, а у 5 місяців вони починають потихеньку співати. Молоді самки також іноді пробують співати, проте співцем у канарок є самець. Якщо молоді канари в перший рік життя будуть слухати співи старих канарів, то вони скоріше навчаться співати. Для цього їх розсаджують у клітки поодиноко.
Правильне утримання птахів у неволі складається з трьох основних умов: влаштування клітки; складання раціону, близького до живлення на волі; догляд, що забезпечує збереження здоров'я.
Кожна клітка повинна мати подвійне дно (зовнішнє нерухоме і внутрішнє висувне) і бортики, які запобігають засміченню кімнати. Годівничка повинна обов'язково висуватися, щоб було зручно насипати в неї корм і чистити її. У клітці укріплюються дерев'яні жердочки різного діаметра (10—15 мм). їх потрібно розташувати так, щоб птахи не забруднювали своїми екскрементами годівницю і поїлку. Поїлка повинна бути достатньо широкою і стійкою. Для купання птахам ставлять ванночку з водою, яку прибирають після
того, як пташка викупалася.
Чистота — основна умова успішного догляду за птахами. Існує два способи утримання настилу у клітці: посипати його піском або класти на нього папір. Міняти пісок треба влітку 2 рази на тиждень, а взимку 1 раз на тиждень, папір треба міняти щодня.
Птахи не бояться шуму, але бояться різких рухів. Тому слід привчити дітей підходити до клітки спокійно, рухатися плавно, неквапливо. Не можна брати птахів у руки, крім того випадку, коли це буде конче потрібно. Здійснюючи один раз на місяць генеральне прибирання кліток, птахів переводять у нове приміщення, щільно поєднавши відкриті дверцята обох кліток.
Виконання всіх цих вимог дає гарантію хорошого здоров'я пташок.
