2. Спортивна форма.

Спортивне тренування – це спеціалізований процес всебічного фізичного виховання, спрямований на досягнення високих спортивних результатів.

Тренування має наступні завдання :

– збереження і зміцнення здоров'я;

– гармонійний фізичний розвиток (в тому числі поліпшення статури);

– виховання фізичних якостей і формування системи рухових навичок; – збагачення спеціальними знаннями і навичками організаційної та інструкторській роботи.

У процесі спортивного тренування здійснюється не лише навчання, а й виховання, яке має виключне значення як у формуванні особистості, так і у вирішенні практичних завдань. При вихованні спортсмена формуються його почуття, навички та звички, моральні переконання і світогляд.

Провідну роль у тренуванні спортсмена відіграє тренер. Педагогічна майстерність тренера включає в себе не тільки практику педагогічної діяльності, але і глибокі знання теорії цього виду спорту, а також знання з області суміжних дисциплін. У своїх діях тренер зобов'язаний спиратися на досягнення сучасної науки і передового досвіду. Головне в педагогічну майстерність - творче ставлення до роботи, пошук і розумне використання нового в теорії і практиці. Тому тренер повинен безперервно і систематично займатися самоосвітою, покращувати свою професійно-педагогічну підготовку.

Особливе значення мають зміст і методика педагогічних вимог. Вимоги, що пред'являються до спортсменів, повинні бути реально здійсненні. Педагог зобов'язаний поступово створювати своєрідну «сходи» вимог, за допомогою яких і відбувається організація діяльності спортсменів, управління і керівництво нею. Вплив вимог вихователя посилюється вимогами колективу, коли він підтримує педагога і висловлює свою громадську думку.

Педагогічні вимоги повинні бути єдиними. Тому слід домагатися узгоджених дій не тільки тренерів, а й спортивних суддів, лікарів, представників команд.

Стан найкращою готовності до спортивних досягнень називається спортивною формою.

Образно кажучи, спортивна форма є «сплавом» всіх сторін готовності - фізичної, технічної, тактичної та морально-вольовий – до досягнення високих результатів. Вона являє собою таке об'єктивне і суб'єктивне стан спортсмена, що дозволяє йому повністю проявити свої здібності, фізичні і духовні.

З фізіологічної точки зору спортивна форма характеризується тим,що відбувається в організмі людини під час тренування:

– в процесі її вдосконалення зменшується кількість жирової тканини, розростається судинна мережа в м'язах, легені стають більш еластичними ;

– на базі поліпшення обмінних процесів підвищуються функціональність можливості організму, поліпшується діяльність різних його систем;

– одночасно поліпшується координація діяльності всіх органів з боку центральної нервової системи.

Все це призводить до того, що спортсмен стає здатним швидше «впрацьовуватись» і перемикатися з одного виду діяльності до іншого; його робота стає більш економною, а відновлювальні процеси прискорюються.

Стан спортивної форми характеризується єдністю фізичних якостей і рухових навичок. Якщо спортсмен знаходиться в стані спортивної форми, його рухові навички автоматизовані, рухи виконуються вільно, у нього з'являється своєрідне сприйняття власної діяльності ( «почуття часу і дистанції» – у бігунів, «почуття лиж» – у лижників, «почуття води» – у плавців).

З психологічної точки зору спортивна форма характеризується активізацією емоційно-вольових процесів. При цьому значно швидше протікають психічні процеси (реакція, сприйняття, орієнтування, прийняття рішень). Розширюється обсяг уваги, дії добре контролюються, виявляється воля до перемоги, впевненість у своїх силах, спортсмени відчувають емоційний підйом, бадьорий, життєрадісний настрій, відчуття здоров'я. У стані спортивної форми спортсмени тренуються із задоволенням.

Стан спортивної форми має вирішальне значення в успіхах спортсмена, тому необхідно знати, що є її показниками.

Найбільш важливим критерієм виступають спортивні результати.

Але вони характеризують загальну картину, а не стан фізичної, технічної або будь-якої іншої підготовки. Крім того, в окремих видах спорту (гімнастики, стрибків у воду, фігурному катанні на ковзанах) результати спортсменів виражаються в суб'єктивних оцінках.

Тому необхідні додаткові критерії спортивної форми, зокрема: стан окремих органів і систем, що визначається методом функціональних проб, реакції на максимальну роботу, що дозволяє судити про те, на яку граничну напругу здатна дана функціональна система. Якщо тренування припиняється, то у відповідь на це розвивається стан, що характеризується зворотним розвитком тих позитивних пристосувальних змін, що були викликані тренувальним процесом.

Для стану розтренованості характерне зниження діяльності всіх органів і систем. Організм людини стає менш стійким по відношенню до різноманітних шкідливих дій зовнішнього середовища.

Для досягнення спортивної форми велике значення має правильний вибір засобів спортивного тренування, а також умови побуту, харчування, раціональний режим. Фізичні вправи, що застосовуються в якості засобів тренування, можна розділити за їх значенням для спеціалізації на:

– основні (або змагальні) – ті вправи, які є предметом спеціалізації в даному виді спорту;

– допоміжні (всі інші вправи).

Останні, в свою чергу, поділяються на:

– загально підготовчі, за допомогою яких досягається загальна фізична підготовленість;

– спеціально-підготовчі, вирішальні завдання спеціальної фізичної підготовки. Спеціально-підготовчі вправи підрозділяються на вправи, що розвивають основні фізичні якості (з урахуванням специфіки виду спорту), і підвідні вправи, які необхідні для формування та вдосконалення спортивної техніки.