2.2. Класифікація фондів агросервісного підприємства

За рівнем оборотності виробничі фонди поділяються на основні й оборотні. До перших належать ті з них, які в процесі господарського використання здатні перенеси свою вартість на новостворений продукт (послуги) не за один, а за багато виробничих циклів. При цьому вони не змінюють своєї попередньої форми (засоби механізації, електрифікації, верстати і устатку­вання ремонтних підприємств, складські приміщення, цехи тощо).

Річна зношуваність засобів виробництва, які належать до основних фондів, визначається таким показником, як норма амортизаційних відрахувань - відносний показник зносу засо­бів виробництва, який визначається шляхом віднесення 100% їх балансової (або залишкової) вартості до строку служби засо­бу виробництва. Останній визначається конструктивними осо­бливостями засобу виробництва.

Отже, норму амортизаційних відрахувань розраховують за формулою:

де Н_а- норма амортизаційних відрахувань, %;

С_с - строк служби того чи іншого засобу виробництва (за технічним паспортом).

Проте наявності відносних показників зносу засобів виро­бництва не достатньо для характеристики їх зносу. Потрібні й абсолютні показники. Таким показником є річний розмір амор­тизаційних відрахувань. Він визначається множенням норми амортизації на балансову вартість і діленням на 100%.

де Р_а- річний розмір амортизаційних відрахувань, грн.;

Б_а - балансова вартість засобу виробництва, грн.;

Н_а - норма амортизаційних відрахувань, %.

Оборотні фонди являють собою вартість тих засобів виро­бництва, які повністю споживаються протягом виробничого циклу і переносять свою вартість на новостворений продукт у вигляді виробничої послуги. Враховуючи таку особливість, вартість цих засобів виробництва переноситься на собівартість послуги повністю. Матеріальна основа оборотних фондів у процесі господарського використання повністю змінює свою попередню форму (сировина, матеріали, паливо і мастила то­що), а їх вартість є складовою собівартості послуги.

Основні фонди агросервісної структури поділяють на ви­робничі і невиробничі. До невиробничих основних фондів від­носять вартість тих засобів виробництва, які використовуються не один виробничий цикл і не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва (вартість закладів соцкультпобуту, закла­дів спорту, охорони здоров'я тощо). До виробничих основних фондів відносять вартість тих засобів виробництва, які викори­стовуються багато виробничих циклів і беруть безпосередню участь у наданні виробничих послуг (засоби механізації, авто­матизації та електрифікації виробництва, будівництва, збері­гання і переробки сировини, будівлі і споруди виробничого призначення, верстати, цехи та ін.).

2.3. Показники ефективності використання фондів агросервісного підприємства

Ефективність використання виробничих фондів характе­ризують показники фондовіддачі та фондомісткості послуг. Перший показник розраховують як відношення вартості вало­вої продукції до суми основних виробничих фондів:

де Ф_в - фондовіддача, грн./грн.;

В_п - вартість валової продукції (сума наданих послуг), грн.;

Ф - вартість основних виробничих фондів, грн.

Показник оборотності основних виробничих фондів обер­нений до показника фондовіддачі. Він визначається як відно­шення одиниці до показника фондовіддачі:

де О_ф - показник оборотності фондів, років;

Ф_е - показник фондовіддачі, грн./грн.

3. Планування і прогнозування виробництва на підприємствах аграрного сервісу