- •Лекційне заняття 6. Змістовий модуль 2. Методика формування культури спілкування молодших школярів.
- •Тема 6. Особливості формування культури спілкування
- •Дітей молодшого шкільного віку з однолітками.
- •Зміст лекції:
- •1. Психологічні новоутворення молодшого шкільного віку, які сприяють формуванню культури спілкування.
- •2. Специфіка культури спілкування й особливостей її розвитку у молодших школярів з однолітками.
- •3. Значення спілкування з однолітками у молодшому шкільному віці.
- •4. Особливості спілкування з однолітками різної статі та ступенем емоційного потягу.
3. Значення спілкування з однолітками у молодшому шкільному віці.
У молодшому шкільному віці все більше значення для розвитку дитини здобуває спілкування з однолітками. У спілкуванні з ровесниками не тільки більш жваво здійснюється пізнавальна предметна діяльність, але й формуються важливі навички міжособистісного спілкування та моральної поведінки. Прагнення до однолітків, бажання спілкуватися з ними роблять групу ровесників для школяра надзвичайно цінною та привабливою, участь у ній діти дуже цінують.
Спілкування з однолітками сприяє розвитку самосвідомості дитини, становлення громадянина, появі або згасання пізнавальних і суспільних інтересів, виховання гуманності або появі у дітей байдужості, жорстокості тощо. Мораль формується у відносинах дитини як з дорослими, так і з ровесниками.
Розвиток особистості дитини молодшого шкільного віку залежить від впливу однолітків. Симпатія до іншої дитини переходить поступово у потребу спілкування з нею. Потреба у спілкуванні з однолітками розвивається перш за все на основі спільної діяльності дітей у грі, а також з приводу гри. Однолітки впливають один на одного. Саме в умовах спілкування дитина стикається з необхідністю застосовувати на практиці засвоєні норми поведінки по відношенню до оточуючих, пристосовувати ці норми та правила до різноманітних конкретних ситуацій.
У спільній діяльності дітей постійно виникають ситуації, які потребують погоджених дій, прояву доброзичливого відношення до однолітків, уміння відмовитися від особистих бажань задля досягнення загальної мети. У цих ситуаціях діти не завжди знаходять потрібні способи поведінки. Нерідко між ними виникають конфлікти, коли кожен відстоює своє бажання, не визнаючи бажання і права ровесників. Але саме у молодшому шкільному віці дитина відкриває для себе ту істину, що без співпереживання іншому, без поступлення іншому вона сама залишиться у програші.
Відносини з приводу гри та відносини у грі виступають у дійсності як школа соціальних відносин. Саме у цих ситуаціях дитина вчиться бути людиною. Для кожної дитини молодшого шкільного віку вагомо бути прийнятим однолітками, тому вона намагається відповідати очікуванням тих, хто грає. У грі дитина потрапляє у відносини залежності від інших дітей. Гру визначають як школу реальних відносин.
Беручи на себе ролі дорослих, діти знайомляться з доступними для них правилами і мотивами поведінки, якими керуються дорослі у трудовій та суспільній діяльності, у спілкуванні між собою. Гра повністю захоплює дитину, примушує її глибоко переживати ті почуття, які повинні відчувати зображувальні герої, – симпатію, співчуття, повагу тощо. З симпатією та ніжністю дитина відноситься до всіх, хто зображує у грі маленьких, намагається висловити ввічливість тим, з ким вона на рівних.
Взаємини з однолітками мають велике значення, порушення їх – чіткий показник відхилень у психічному розвитку. Звичайно, що кількість соціальних контактів дитини залежить від її темпераменту, але більшість дітей намагаються установити дружні контакти з однолітками. Їх не беруть до компанії або через невміння організувати спілкування, або тому, що вони не цікаві для оточення. У таких випадках дитина почувається знехтуваною, відкинутою. Це може призвести до різкого зниження самооцінки, зростання побоювання контактів, замкнутості, пригніченості. Необхідно допомогти дитині налагодити стосунки з однолітками, щоб цей чинник не вплинув на розвиток особистості.
У першому класі відбувається своєрідне згортання спілкування, що пояснюється переходом дитини в нову соціальну ситуацію. Ці обставини вимагають певного періоду адаптації дитини, одним з аспектів якої є поступове освоєння нових соціальних відносин в умовах нового колективу. Крім того, відбувається досить суттєва зміна складу оточуючих її людей, що вимагає від дитини певних зусиль для того, щоб визначити своє відношення до цих людей і встановити з ними контакти.
Потреба в емоційному контакті реалізується молодшими школярами у сферах відносин з дорослими, з однолітками, рідше з дітьми старшого або молодшого віку. Спілкування з дорослими здійснює великий вплив на те, як складається спілкування дітей з однолітками. Благополуччя у спілкуванні з дорослими створює сприятливу емоційну базу, впевненість дитини у вдалому спілкуванні з однолітками. Оцінка дорослими тих чи інших однолітків здійснює прямий вплив на бажання дитини спілкуватися з тим чи іншим товаришем.
