- •Будова й функції відділів головного мозку
- •Короткозорість (міопія)
- •Далекозорість, амбліопія
- •Косоокість
- •Функції опорно-рухового апарату
- •Особливості скелета людини, зумовлені прямоходінням
- •Морфологічні особливості органів дихання
- •Нервова регуляція
- •Гуморальна регуляція
- •Причини порушення регуляції дихання
- •Вікові зміни голосу. Гігієна голосу
- •Фізіологічні основи і значення вчення про порожнинне, пристінкове та внутрішньоклітинне травлення
- •Правила постачання продуктів харчування
- •Правила приймання продуктів харчування
- •Обладнання для зберігання продуктів
- •Дії працівників днз у разі псування продуктів харчування
- •89. Тепловий режим в д/з. Центральне та місцеве опалення. Температура повітря в різних приміщеннях.
- •Для дітей до трьох років
- •Для дітей від трьох до семи років
Короткозорість (міопія)
Діти з короткозорістю, бачать об’єкти поруч чітко, а на віддалі — розмито. Короткозорість рідко зустрічається у зовсім маленьких дітей, але часто проявляється у шкільному віці. Перший і основний симптом — поступово наростаюче зниження зору. Це захворювання пов’язане із патологічним подовженням очного яблука, причиною якого є спадкова схильність і надмірне навантаження при ослабленій акомодації — здатності ока добре бачити предмети, розташовані на різних відстанях. Подібне подовження призводить до розтягування внутрішньоочних структур та їх незворотних змін.
Зорові навантаження дитини повинні дозуватися. Читати потрібно сидячи за столом при хорошому освітленні. Варто звернути увагу на тривалість перегляду телевізійних програм, а дітям до двох років взагалі не рекомендується дивитися телевізор, користуватися комп’ютером та грати у інтерактивні ігри.
Далекозорість, амбліопія
Здатність бачити предмети вдалині краще, ніж ті, які поруч, є нормальною для немовлят, оскільки дитина росте і очне яблуко теж формується. Приблизно до шести років зір повинен нормалізуватися.
Виявити далекозорість досить складно, початкові симптоми не викликають підозр. Щоб чітко бачити предмети, які знаходяться близько, доводиться напружувати очі. У результаті дитина відчуває втому при зорових навантаженнях, швидко втомлюється, важко зосереджується на завданнях. Далекозорість інколи призводить до зниження гостроти зору і розвитку амбліопії — порушення зору, при якому навіть в окулярах зір знижений.
Діти можуть не помічати зниження зору, тому потрібно відвідувати лікаря-офтальмолога мінімум раз на рік. Це дозволить вчасно виявити проблему і почати лікування.
Косоокість
Косоокість — відхилення центральної осі ока від центру. Зазвичай вісь зміщується ближче до носа, хоча відомі й інші випадки. У дитини може спостерігатися косоокість у віці від трьох до чотирьох місяців, але якщо очі не вирівнюються, варто звернутися до лікаря-офтальмолога.
Здебільшого косоокість з’являється при зміні положення очного яблука, що призводить до неправильного функціонування очних м’язів. Око, що косить не отримує зорового сприйняття і сприймає подвійне зображення. З часом дитина ігнорує цей момент і не задіює око. В результаті воно втрачає зорову силу і розвивається слабкість зору. Косоокість може з’явитися як наслідок вроджених або придбаних патологій. Найчастіше причинами косоокості є: міопія, астигматизм або далекозорість високого чи середнього ступеня, різке погіршення зору на одному оці, стреси.
Американський лікар-офтальмолог Вільям Бейте зазначав, що коли око дивиться на незнайомий предмет, як-то картки, схеми, фігури, воно напружується. Саме від такого напруження може виникати короткозорість, хоча за інших обставин зір може бути нормальним. | Якщо напруження постійне й тривале, дитина поступово стає короткозорою вже не тимчасово, а назавжди.
Через напруженість, спричинену зусиллями для читання, малювання, розглядання картинок, тобто через зусилля бачити в найближчій точці, виникає загроза розвитку далекозорості.
Більшість батьків вважає, що добре підготовлена до навчання в школі дитина має вміти читати, але здобуття навичок читання - це найпоширеніше зорове навантаження. Очі під час читання швидко рухаються з невеликою амплітудою вздовж рядка і з ще меншою - по вертикалі. М'язи очей, що рухають око з боку в бік, навантажені достатньою мірою, а ті, що рухають його вгору та вниз, відчувають дефіцит руху. Так, одні м'язи перебувають в інертному стані, а інші швидко стомлюються. Окрім того, під час читання очі весь час сфокусовані на одну й ту саму відстань. Щоб усунути описані розбіжності, можна скористатися поданими правилами.
Тримати книгу нижче від підборіддя, не піднімати повіки. Верхнє повіко має бути завжди опущене й розслаблене.
Частіше кліпати очима під час читання. Робити одне-два кліпання на кожному рядкові тексту, на розділових знаках і в кінці рядка.
Відривати погляд від книжки після читання одного-двох рядків та протягом двох секунд дивитися на якийсь об'єкт удалині.
Під час роботи з книжкою плавно рухати нею або головою так, щоб відстань між очима і сторінкою змінювалася час від часу.
Не читати на сонці.
Сперти голову на щось, щоб вона була дещо піднятою, якщо читати лежачи на спині.
Книгу тримати на такій відстані, на якій шрифт видно найліпше.
Не надто схиляти вперед голову і тіло, якщо читати сидячи.
Розслабляти під час читання м'язи рук і плечей.
Не читати, якщо дитина хвора, схвильована, стомлена. Приступати до читання, якщо вона добре розслаблена.
ОПОРНО_РУХОВИЙ АПАРАТ
35. ОПОРНО-РУХОВИЙ АПАРАТ І ЙОГО ФУНКЦІЯ. БУДОВА СКЕЛЕТУ.
Опорно-руховий апарат складається зі скелета та м'язів. Скелет - це пасивна частина, а м'язи - активна. Кістки скелета є важелями, які приводяться в рух м'язами. Внаслідок цього частини тіла змінюють своє положення стосовно одна одної, переміщають тіло в просторі й виконують опорну функцію.
Людина народжується, розвивається й існує в умовах земного тяжіння - гравітації, і кожний рух пов'язаний з подоланням сил тяжіння, тому опорно-руховий апарат виконує ще й антигравітаційну функцію.
Обидві частини опорно-рухового апарату і розвиваються з одного й того самого зародкового листка - мезодерми, і тісно пов'язані між собою анатомічно й функціонально.
