2. Загальна схема будови ґрунту і його морфологічні ознаки.

Будова ґрунту. Під впливом природних факторів ґрунтоутворення в процесі розвитку (генезису) ґрунт розчленовується на ге­нетичні горизонти. Кожний горизонт має певну товщину і морфоло­гічні ознаки: колір, будову, механічний склад тощо. Залягання генетичних горизонтів у природному порядку називають ґрунтовим профілем. Для кожного типу ґрунтів характерний певний ґрунто­вий профіль.

У більшості ґрунтів профіль розчленований на кілька гори­зонтів.

Гумусовий горизонт Н (А) завжди темніший від інших. У ньому нагромаджується гумус і зольні елементи живлення рослин. У під­золистих ґрунтах цей горизонт поділяють на два підгоризонти: Н (А₁) - гумусно-акумулятивний і Е (А₂) - елювіальний, або підзолистий. Останній звичайно світліший, часто жовтуватий, пух­кий, іноді в ньому помітна плитчаста будова. Утворюється елювіальний горизонт внаслідок руйнування мінеральної частини ґрунту (карбонатів, силікатів) і органічної частини ґрунту та ви­мивання розчинних сполук у нижні шари.

Ілювіальний горизонт І (В) - це горизонт вмивання. Він від­різняється від верхнього горизонту меншим вмістом гумусу, а також тим, що в ньому нагромаджуються вимиті з верхніх горизонтів мінеральні солі та оксиди. Ілювіальний горизонт здебіль­шого бурого або коричнево-бурого кольору. Він поступово переходить у материнську породу.

Материнська порода Р (С) - горизонт, на якому утворився ґрунт. Товщина його може бути різною, іноді до кількох метрів, часто має включення у вигляді гальки, валунів, вапнякових утворень тощо. Найбільш поширена материнська порода чорноземів - лес, характерною ознакою якого є жовтувато-бурий колір, одно­рідний пилувато-суглинковий механічний склад, відсутність на­шарувань, вміст карбонатів і пористість. Лес легко розмивається водою в районах поширення водної ерозії, наприклад, при утво­ренні ярів у Черкаській, Хмельницькій областях можна ба­чити відслонення товщ лесу.

У більшості ґрунтів перехід від одного горизонту до іншого поступовий, і тому часто його позначають двома буквами НІ (АВ), ІР (ВС).

Загальна товщина - ґрунтового профілю буває різною: від кіль­кох сантиметрів (кам'янисті і тундрові ґрунти) до 2 м і більше (чорноземи).

Кожний ґрунт має свої особливі морфологічні ознаки: колір, будову (складення), структуру, наявність включень і новоутворень.

Колір ґрунту може змінюватись від чорного, червоного до бу­рого, жовтого і навіть білого. Чорний (темний) колір, характер­ний для чорноземів і лучних ґрунтів, залежить від вмісту гумусу та його якості. Червоного і бурого кольору ґрунтам надають сполуки оксиду заліза і алюмінію, білуватого - кремнезему, білого - карбонати.

Будова ґрунту (складення) може бути пухкою, розсипчастою, щільною, злитою. Пухка будова характерна для суглинкових опідзолених ґрунтів з достатнім вмістом органічної речовини, розсипчаста - для піщаних ґрунтів та структурних чорноземів, щільна - для важких глинистих підзолистих ґрунтів з незначною кількістю гумусу, злита - для солонцюватих ґрунтів.

Як включення в ґрунті трапляються рослинні та тваринні за­лишки, черепашки, уламки гірських порід і будівельних матеріа­лів, валуни, галька, вугілля тощо.

До новоутворень ґрунту відносять помітні утворення хімічного і біологічного походження, такі як конкреції вапна, прожилки і натіки гумусу, кремнезем, вицвіти солей, а також кротовини, ходи ховрахів, байбаків, заповнені здебільшого ґрунтом верхнього шару.

Складові частини ґрунту. Ґрунт складається з твердої, рідкої та газоподібної частин (фаз). Тверда частина ґрунту - це ґрунтові мінерали, продукти їх вивітрювання та органічні речовини ґрунту. Рідка складова частина - це ґрунтовий розчин, який утво­рюється з води і розчинених в ній мінеральних солей. Газоподібна частина - це ґрунтове повітря, яке заповнює вільні від води пори. Всі три фази взаємодіють між собою, в зв'язку з чим змінюються властивості ґрунту.