2. Озимі злакові культури:озима пшениця, озиме жито, озимий ячмінь. Господарське значення, біологічні особливості, технологія вирощування озимої пшениці.

Зернові культури поділяють на дві біологічні групи: озимі і ярі. До озимих належать озима пшениця, озиме жито та озимий ячмінь. Висівають озимі зернові восени, а збирають наступного року. Ози­мі, висіяні навесні, кущаться, але не виколошуються. Для завер­шення розвитку, їм необхідні низькі температури (0-3° С) протягом 35-60 діб в умовах осіннього освітлення. Ярі хліба-яра пшениця, яре жито, ярий ячмінь, овес і всі просовидні – висівають навесні і збирають врожай того самого року. Їм необхідні більш високі тем­ператури в умовах весняного освітлення.

На Україні умови перезимівлі озимих культур майже завжди сприятливі. Лише в окремі роки спостерігається загибель озимих на значних площах. Урожайність озимих культур завжди більша врожайності ярих.

Велике й агротехнічне значення озимих. Швидко відростаючи навесні озимі, особливо озиме жито та озимий ячмінь, перерос­тають бур'яни, затінюючи їх. Цим значною мірою пояснюється ви­сока цінність озимих у сівозміні як попередників інших культур. Озимі достигають на 7-10 днів раніше від ярих.

Вирощування озимих має і організаційно-господарське значення. Сівба восени і більш раннє збирання озимих зменшує напруженість під час посівних робіт і збирання врожаю. Раннє збирання озимих дає можливість раніше провести лущення і зяблеву оранку, що важливо для очищення полів від бур'янів. Після збирання врожаю озимих на полях, де їх вирощували, збирають додаткові врожаї післяжнивних культур для використання на корм.

З усіх зернових культур озима пше­ниця має найбільше народногосподарське значення. Зерно її має високі хлібопекарські якості. Відходи після переробки зерна, со­лома і полова є цінним кормом для сільськогосподарських тварин.

Біологічні особливості. В різні періоди вегетації озима пшениця неоднаково вимоглива до температурних умов. Загалом це досить холодостійка культура. Насіння її починає проростати при темпе­ратурі 1-2° тепла. Для процесу асиміляції мінімальною вважають температуру 3-4° С. З підвищенням температури і за інших спри­ятливих умов засвоювання оксиду карбону (ІV) посилюється, але при 35-36°С процес асиміляції припиняється. У період сходів і ку­щення оптимальна температура становить 12-14°С.

Кущення в озимої пшениці починається через два тижні після з'явлення сходів. При більш пізній появі сходів і зниженні осінніх температур вона кущиться значно пізніше, а з настанням примороз­ків кущення припиняється і відновлюється тільки навесні.

Восени найбільш сприятлива для розвитку пшениці суха, ясна і тепла погода: вдень до 10-12°С тепла із зниженням температури до 0°С і нижче вночі. Це сприяє загартуванню пшениці, що під­вищує її стійкість до несприятливих умов зимово-весняного періоду.

Для початку весняного розвитку пшениці сприятлива темпера­тура від 12 до 15°С. Підвищення температури повітря в цей період понад 25°С, особливо при нестачі вологи в ґрунті, негативно впли­ває на окремі фази розвитку рослин. У фазі виходу в трубку опти­мальна температура 15-16°С.

У період колосіння і цвітіння пшениця більш вимоглива до тепла. Рослині в цей час потрібна температура близько 18-20°С. Висока температура (35-40°) при великій сухості повітря в час наливання зерна впливає на його виповненість. У фазі дозрівання пшениці сприятливою температурою повітря є 22-25°С і вище.

До вологи озима пшениця досить вимоглива. Дружні сходи з'яв­лялися при наявності в 10-сантиметровому шарі понад 10 мм во­логи. В разі недостатньої вологості ґрунту озима пшениця не ку­щиться і різко знижує урожай.

Нагромадження рослинної маси пшениці активніше відбуває­ться в період між фазою виходу в трубку і цвітінням. В цей час рос­лини особливо вимогливі до вологи, оскільки утворюються колос і квітки.

Після цвітіння і до кінця молочної стиглості формується зерно. Нестача вологи в цей період призводить до зменшення кількості зерен в колосі, череззерниці і пустозерності. В разі нестачі вологи в кінці молочної стиглості і початку воскової стиглості зменшується маса 1000 зерен.

Пшениця в період вегетації рослин на створення врожаю витра­чає велику кількість поживних речовин. Чим вище врожай пшениці, тим більше вона виносить з ґрунту нітрогену, фосфору, калію та інших елементів живлення.

На утворення 1 ц зерна і відповідної кількості соломи озима пше­ниця виносить з ґрунту в середньому: нітрогену – 3-3,5 кг, фосфору – 1-1,3 і калію – 2-3 кг.

Посилене фосфорно-калійне живлення на початку вегетації сприяє кращому розвиткові кореневої системи, нагромадженню рослинах цукрів, що підвищує стійкість пшениці до вимерзання. Посилене нітратне живлення, навпаки, знижує її холодостійкість. Калій рослини інтенсивніше поглинають з перших днів росту до цвітіння. Встановлено, що найефективніше вносити нітратні добрива навесні під час живлення, особливо на малородючих ґрунтах.

Світло, так само як тепло і волога, є одним з основних факторів життя рослин. Дія світла на рослинний організм виявляється з са­мого початку вегетації. Недостатнє освітлення сприяє розростанню першого міжвузля і утворенню вузла кущення озимої пшениці бли­зько до поверхні ґрунту. Інтенсивне сонячне освітлення і низькі температури сповільнюють ріст першого міжвузля і сприяють більш глибокому заляганню вузла кущення, що забезпечує кращу пере­зимівлю рослин.

При сприятливому освітленні в період кущення у рослин ози­мої пшениці формуються короткі міцні нижні міжвузля, що поси­лює стійкість рослин до несприятливих умов (зливи, вітер тощо). Вилягання озимої пшениці залежить від густоти стеблостою: чим він густіший, тим більше вилягає пшениця.

Сонячне світло впливає на фотосинтез рослин, під час якого утворюються органічні речовини, а також на інші фізіологічні про­цеси рослинного організму: формування органів плодоношення, насіння, нагромадження в них вуглеводів, білків і інших ре­човин.

Озима пшениця - рослина довгого дня: зацвітає вона тим швидше, чим довший день. Саме тому для проходження світлової стадії розвитку потрібний подовжений день (14-16 годин). При восьмигодинному дні більшість сортів озимої пшениці не проходять світлової стадії і не виколошуються.

Озима пшениця вимоглива до ґрунтів. Високі врожаї її збирають на чорноземах, темно-каштанових, темно-сірих та сірих опідзолених ґрунтах, чистих від бур'янів та добре забезпечених вологою і поживними речовинами. Легкі піщані та супіщані, а також кислі підзолисті ґрунти для озимої пшениці малопридатні, але в разі внесення достатньої кількості органічних і мінеральних добрив або вирощуванні сидератів на них можна збирати високі врожаї. На кислих ґрунтах обов'язкове вапнування, а на солонцюватих - гіпсування з внесенням органо-мінеральних добрив.

Озима пшениця досить посухостійка культура. Але в період літньо-осінньої посухи лише на чистих парах або за умов зрошення можна забезпечити нормальні сходи і осінній розвиток пшениці. Посуху озима пшениця переносить, як правило, краще, ніж ранні ярі хліба. Пояснюється це тим, що фази виходу в трубку, колосіння і достигання відбуваються в неї у більш ранні строки (при цьому повніше використовуються весняні запаси вологи і поживних ре­човин).

Озиме жито є важливою продовольчою культурою. Зерно його містить в середньому 14,03% білка, 65,7% крохмалю, 1,24% жиру, 2,4% клітковини і 2,04% золи.

Хліб, спечений з житнього борошна, висококалорійний і добрий на смак, має приємний запах, містить повноцінні білки та вітаміни А, В, С. За засвоєнням поживних речовин і калорійністю він поступається перед пшеничним хлібом.

Житнє борошно, а також висівки є цінним концентрованим кормом для домашньої худоби. Із зерна жита виготовляють спирт і крохмаль. Озиме жито широко використовують у зеленому конвеєрі, оскільки швидко наростає його вегетативна маса навіть при відносно низьких температурах. Тому зелений корм з озимого жита є найбільш раннім. Зелена маса жита у фазі виходу в трубку - дуже цінний соковитий корм: містить 16,2% протеїну, 10,5% білка, 5,5% жиру і 40% безазотистих екстрактивних речовин, 29,6% клітковини в перерахунку на суху речовину.

Озиме жито холодостійке, менш вимогливе до родючості ґрунту, ніж озима пшениця. Воно інтенсивно кущиться, внаслідок чого добре пригнічує бур'яни. Достигає жито раніше від інших культур, що зменшує напруженість під час збирання врожаю зернових.

Біологічні особливості. Озиме жито - однорічна злакова рослина з високим гнучким порожнистим стеблом. Залежно від сорту і умов вирощування висота його коливається від 60 до 200 см і більше. Коренева система жита, як і інших злакових, мичкувата. Основна її частина поширюється в орному шарі до глибини 25-30 см, а окремі корені проникають у ґрунт на 120-130 см (інколи і до 2 м).

Сходи жита звичайно фіолетові або навіть коричневі. Суцвіття - колос. Колоски розміщуються по одному на кожному виступі стрижня.

Жито - типова перехреснозапильна рослина (пилок переноситься вітром). Зерно видовжене з глибокою поздовжньою борозенкою. Поверхня його зморщена. За хімічним складом жито від­різняється від пшениці меншим вмістом білка і скловидністю. Маса 1000 зерен жита залежно від сорту коливається в межах від 17-20 до 25-50 г.

Озиме жито менш вимогливе, ніж пшениця, до ґрунту, кліматичних та інших умов життя. Проте вищі врожаї жита збирають на родючих і добре аерованих ґрунтах з легким механічним складом.

Для проростання насіння жита потрібно води менше, ніж для вівса, але більше, ніж для ячменю, - 39% води від маси сухого насіння. Мінімальною температурою проростання насіння є 1-2° тепла, а при 12-14° дружні сходи з'являються через 5-6 днів після сівби. Кущитися озиме жито починає після появи третього листка. Ступінь кущистості залежить від родючості ґрунту, погодних умов, строків сівби, норм висіву і глибини загортання насіння. З озимих хлібів більш високою кущистістю характеризується озиме жито. Кущиться воно здебільшого восени, проте при запізненні з сівбою або за сприятливих умов росту може кущитися і навесні.

Холодостійкість озимого жита значно вища, ніж озимої пшениці: може переносити морози 35-37°.

Навесні жито швидко поновлює ріст і виходить у трубку, переростаючи бур'яни. Фази колосіння і цвітіння в озимого жита дуже розтягнуті порівняно з озимою пшеницею.

До ґрунтів жито менш вимогливе, ніж озима пшениця. Високі врожаї його збирають також на піщаних ґрунтах після внесення достатньої кількості добрив. Жито переносить підвищену кислотність ґрунту. Та водночас жито дуже чутливо реагує на підвищення родючості ґрунту, даючи найкращі врожаї на чорноземах.

Озимий ячмінь вирощують в основному як зернофуражну і круп'яну культуру. Зерно його містить мало білка, тому він є цінною сировиною для пивоварної промисловості. На Україні озимий ячмінь вирощують у південно-західних районах.

Зимо- і морозостійкість озимого ячменю значно менша, ніж озимої пшениці і тим більш озимого жита. Не переносить морозів 12-15° С. Різкі коливання температури рано навесні згубно діють на озимий ячмінь.

Вегетаційний період озимого ячменю приблизно на два тижні менший, ніж ярого, і на 7-8 днів менший, ніж вегетаційний період озимої пшениці.

За вимогами до родючості ґрунту і попередників озимий ячмінь близький до озимої пшениці. У районах з більш сприятливими для вирощування озимого ячменю умовами він більш врожайний, ніж ярий. Пояснюється це тим, що як озима культура він краще використовує осінні і весняні запаси вологи в ґрунті. Ячмінь збирають рано, і тому він є добрим попередником для інших культур, зокрема озимої пшениці, а також для літніх і післяжнивних посівів різних культур.

Урожайність озимого ячменю, як правило, вища від ярого та інших ярих хлібів.