2. Годівля і утримання овець. Породи овець.

Годівля і утримання овець - тісно пов'язані між собою виробничі процеси. Від них залежить підвищення продуктивності тварин, успіх у роботі по вдосконаленню порід і стад. Тому головна увага завжди спрямована на забезпечення повноцінної годівлі і правильного утримання овець.

У зимовий стійловий період раціон овець складається переважно з сіна й соломи, а влітку - з трав природних і сіяних пасовищ.

Поживність сіна залежить від ботанічного складу трав, строків їх збирання і способів зберігання.

Найцінніший корм для овець - сіно бобових трав, особливо люцерни, конюшини, вики, еспарцету, буркуну. Злакове сіно, що складається з пирію, житняку, стоколосу, сорго, суданки, дещо бідніше на білкові і мінеральні речовини, але має багато вуглеводів і вважається добрим кормом для овець.

Грубостеблове сіно лісових сінокосів, а також з кислих заплавних лук, до складу якого входить багато осок, хвощів, очерету та інших малопоживних трав, вівці їдять погано.

Гірське сіно - відмінний грубий корм з високим вмістом бобових і дрібностеблових злаків.

Як показує практика, близько 30 % поживності раціону для овець може становити ярова солома і полова. Ці корми перед згодовуванням треба запарювати і здобрювати. Ще краще солому і полову силосувати разом із соковитими травами.

З концентрованих кормів для овець найкращі овес, ячмінь, просо, кукурудза, висівки і макуха. Для молодняку, підсисних маток і племінних баранів особливо цінні овес і макуха, оскільки вони багаті на білок.

Ячмінь багатий на вуглеводи і швидко підвищує вгодованість овець. Тому це найкращий корм при нагулі та відгодівлі.

Макуха олійних рослин - найбагатший на білок концентрований корм, можна згодовувати всім групам овець.

Висівки мають багато білка та мінеральних речовин і легко перетравлюються, їх треба давати молодняку, а також підсисним маткам.

Останнім часом у вівчарстві широко використовують комбікорм, що складається із суміші різних зернових кормів і макухи, до яких додано трав'яне борошно, кухонну сіль та ін.

Усі зернові корми необхідно згодовувати вівцям у подрібненому або плющеному вигляді. Ефективний спосіб підготовки кормів до згодовування - дріжджування. Дріжджовані корми особливо добре впливають на ріст і розвиток молодняку, а також швидко відновлюють вгодованість.

Соковиті корми - силос і коренебульбоплоди в зимовий період замінюють пасовища. При наявності їх у раціоні вівці краще і повніше використовують поживні речовини грубих кормів.

Силос для овець одержують з кукурудзи, сорго, могару, суданки, соняшнику, вико-вівсяної сумішки, дикорослої трави. Для приготування силосу використовують також кормові гарбузи і кормові кавуни.

Дорослим вівцям тонкорунних порід за добу можна згодовувати до 2-3 кг силосу, м'ясо - вовновим - до 3-4 кг.

Кормові буряки, бруква, турнепс - чудовий соковитий корм для овець, який позитивно впливає на процеси травлення. Коренеплоди можна давати різним статево-віковим групам тварин при добовій кількості від 1 до 5 кг на голову. Попередньо їх очищають від бруду і згодовують у цілому або порізаному вигляді.

У весняно-літній період основний корм для овець – зелений. В сухій речовині молодих рослин дуже багато протеїну (20-25 %), мінеральних речовин (9-10 %) і мало клітковини (10-16 %). Соковиту, ніжну траву вівці охоче їдять і добре перетравлюють, її органічні речовини засвоюються на 75-85 %.

Хорошими пасовищними рослинами з лучних злаків вважають тонконіг, кострицю (типчаки), райграс, лисохвіст, мітлицю, стоколос, тимофіївку та інші, а з бобових - білу і червону конюшину, білий лядвенець, люцерну, вику, чину, буркуни тощо. Вівці поїдають злаки краще до початку цвітіння.

Серед посівних трав особливої уваги заслуговують багаті на поживні речовини і вітаміни бобові рослини (люцерна, еспарцет, конюшина).

З мінеральних речовин вівцям особливо потрібна кухонна сіль. Вона має бути постійно в яслах у вигляді лизунця або розсипна. Встановлено, що дорослим маткам на добу потрібно в середньому 8-10 г кухонної солі на голову, підсисним - 10-15 г., ягнятам - 5-8 г.

З інших мінеральних кормів велике значення для підгодівлі ягнят мають крейда і кісткове борошно.

Корми тваринного походження - збиране молоко, сир, яйця, м'ясо, м'ясо - кісткове і рибне борошно вводять головним чином до раціону баранів - плідників.

Отже, високу продуктивність тварин можна одержати при повному задоволенні фізіологічних потреб овець поживними, мінеральними і біологічно активними речовинами шляхом згодовування в достатній кількості різних кормів.

Овець розводять головним чином з метою одержання однорідної тонкої вовни, а також виробництва м'яса.

В Україні розводять тепер понад 20 порід тонкорунних овець. Усі ці породи, залежно від співвідношення вовнової і м'ясної продуктивності, поділяють на три групи - вовнову, вовново-м 'ясну і м 'ясо-вовнову.

Вовнова група. До неї належать породи: меринос, сальська, ставропольська, грозненська, азербайджанський гірський меринос. Тварини цих порід невеликі, з сухою щільною конституцією, міцним кістяком, складчастою шкірою і великими складками на шиї. Вівці дуже рухливі і витривалі, добре пристосовані до посушливих і напівпустельних пасовищ, а азербайджанські мериноси, крім того, добре використовують і високогірні пасовища.

У вовнових овець довга й густа вовна. На 1 кг живої маси вони дають до 50 г чистого волокна.

Вовно-м'ясна група. До цієї групи відносять породи: асканійську, кавказьку, алтайську, південнокавказьку. Це великі вівці, з помірною складчастістю, міцною конституцією, досить розвиненою мускулатурою. На 1 кг живої маси з них настригають до 50 г чистого волокна.

М'ясо-вовнова група. До неї належать породи: прекос, казахська тонкоруна, забайкальська, красноярська, архаромеринос, в'ятська. Ці вівці безскладчаті, з доброю м'ясністю, на 1 кг живої маси дають 30 г чистого волокна.

Порода прекос. Прекос - скороспіла м'ясо-вовнова тонкорунна порода овець, з сильно розвиненою м'ясною продуктивністю. Прекоси були виведені у Франції шляхом схрещування рамбульє з вівцями англійської породи - лейстерської. Потім прекоси були вдосконалені і отримали широке розповсюдження в Німеччині. З Німеччини прекосів було завезено і в Україну.

За зовнішнім виглядом прекоси наближаються до мериносів, але відмінність в тому, що у них немає шкіряних складок. У баранів широко розвинена комолість, проте у приплоді народжується значна кількість рогатих тварин. Рунна вовна на голові прекосів росте лише до очей, а на ногах - до скакального суглоба (задні), до зап'ястка (передні). Часто на череві оброслість незадовільна.

Ці тварини з великою живою масою. Середня маса баранів 90-100 кг (маса деяких баранів, які виставляють на виставки досягає від 124 до 140кг),жива маса маток 50 - 60 кг.

Середні настриги у баранів породи прекос при належному раціоні дорівнюють 10-11 кг, а маток 4-4,5 кг при 45-48 % виходу чистої вовни. Часто вихід чистої вовни у прекосів досягає 50-52 %. Довжина вовни у баранів не менше 9-10см, у вівцематок - 8-9см. Вовна однорідна, тонка, товщиною переважно 24-22 мкм.

На Україні прекосів розводять як планову породу у зоні Лісостепу.

Асканійська порода. В степових областях України основною плановою породою овець є асканійська тонкорунна, яка створена академіком М. Ф. Івановим у 1935 р. шляхом схрещування місцевих мериносів з баранами американського рамбульє.

Вівці асканійської тонкорунної породи належать до комбінованого вовново-м'ясного напряму продуктивності. Це тварини міцної конституції, добре пристосовані до екологічних умов південної зони України. Вони характеризуються пропорційною будовою тіла, рухливі, добре оплачують корм продукцією. У них на один кілограм живої маси припадає 55-60 г митої вовни.

Кістяк у них помірно розвинений, міцний, шкіра середньої товщини, вільно облягає тулуб. Барани, як правило, рогаті, вівцематки в основному комолі, трапляються з невеликими рогами.

Плодючість 125-130 ягнят на 100 вівцематок. Скороспілість молодняку задовільна. В оптимальних умовах годівлі та утримання ягнята до 4-місячного

віку досягають живої маси 28-32 кг, ярки у 18-місячному віці можуть мати живу масу таку, як дорослі вівцематки. Жива маса вівцематок 55 - 65 кг (максимальна 120 кг), баранів 110-120 кг. Рекордну живу масу 183 кг мав баран № 77, що вважається світовим рекордом для тонкорунних овець.

Основне поголів'я овець асканійської породи зосереджено в Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Дніпропетровській, Кіровоградській областях.