5. Відповідальність за порушення договірних зобов’язань за контрактом

За своєю правовою природою дії по виконанню зобов'язань є угодами, оскільки спрямовані на припинення існуючих зобов'язань. 

За загальним правилом, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна його умов неприпустимі і не тягнуть юридичних наслідків у вигляді припинення або зміни зобов'язання. Відступ від цього правила, можливо, тільки на підставі закону, а у відношенні між суб'єктами підприємницької діяльності – також і угоди між ними. 

У тих випадках, коли результатом протиправної поведінки стає заподіяння потерпілій особі майнової шкоди, або збитків, наявність їх – необхідна умова покладання майнової відповідальності на заподіювача. Під шкодою у розуміється будь-яке применшення особистого чи майнового блага. З цієї точки зору розрізняють моральну і матеріальну шкоду.

Матеріальна шкода – це майнові втрати зменшення вартості пошкодженої речі, зменшення або втрата доходу, необхідність нових витрат і т.п. Вона може бути відшкодована в натурі (наприклад, шляхом ремонту пошкодженої речі або наданням замість речі того ж роду та якості) або компенсована в грошах. Однак натуральна компенсація, краща з позицій закону, не завжди можлива за обставинами конкретної справи. Тому частіше використовується грошова компенсація заподіяної шкоди, яка іменується відшкодуванням збитків.

Відшкодування збитків – встановлена ​​законом міра цивільно-правової відповідальності, що застосовується як в договірних, так і у позадоговірних відносинах. Під збитками розуміється грошова оцінка майнових втрат (шкоди). Вони складаються:

· з витрат, які потерпіла особа або здійснила, або повинна буде зробити для усунення наслідків правопорушення; 

· до складу збитків включається вартість втраченого чи пошкодженого майна потерпілого; 

· сюди входять не отримані потерпілою стороною доходи, які вона могла б отримати за відсутності правопорушення.

Витрати потерпілого та пошкодження його майна охоплюються поняттям реального збитку, тобто готівкових збитків. До таких витрат, зокрема, відносяться: суми санкцій, що підлягають сплаті третім особам з вини свого контрагента, який порушив договірні зобов'язання; вартість необхідних і розумних витрат з виконання зобов'язання за рахунок боржника-порушника іншою особою або самим потерпілим, у тому числі придбання покупцем товару внаслідок порушення зобов'язань продавцем у іншого продавця за вищою, але розумною ціною або продаж продавцем товару внаслідок порушення зобов'язань покупцем іншому покупцеві за нижчою, але розумною ціною та т. п. 

Не отримані потерпілим доходи складають його упущену вигоду. Розмір її відповідно до закону має визначатися «звичайними умовами цивільного обороту», наприклад, при неотриманні підприємцем прибутку внаслідок правопорушення виконання укладених ним договорів. Якщо ж правопорушник отримав доходи внаслідок свого правопорушення (наприклад, в порушення укладеного раніше договору продав товар іншому покупцеві за більшою ціною), розмір упущеної вигоди, що підлягає стягненню на користь потерпілого в якості частини понесених ним збитків, не може бути меншим, ніж такі доходи.

Цивільний закон виходить з принципу повноти відшкодування збитків і допускає обмеження майнової відповідальності лише у виняткових, прямо передбачених законом. В умовах інфляції ціни, з урахуванням яких обчислюється розмір збитків, можуть коливатися. Тому розмір збитків повинен обчислюватися з урахуванням цін, що існували на момент виконання обов'язку, а при її невиконанні – на момент пред'явлення позову, якщо тільки закон, інший правовий акт або угоду самих учасників не передбачили інше, наприклад, розрахунки за цінами, що існували в момент укладення договору.

Цивільно-правова відповідальність за порушення договірних обов'язків іноді може наступати і незалежно від наявності шкоди (або збитків). Так, прострочення в передачі товару за договором може спричинити застосування передбаченої ним штрафу незалежно від того, чи з'явилися в результаті збитки у набувача товару чи ні. Однак такі випадки є винятковими, бо компенсаторна спрямованість і майновий характер відповідальності у цивільному праві припускають її застосування головним чином у випадках виникнення майнової шкоди (збитків). 

6