1. Правова характеристика адміністративних правопорушень в області охорони здоров'я населення

Народне здоров'я - це багатство суспільства, і будь-які посягання на нього повинні присікатися, а особи, винні в цьому - нести відповідальність згідно із законом.

Адміністративна відповідальність встановлена за порушення санітарно-гігієнічних та санітарно - протиепідемічних правил чи норм, ухилення від огляду і профілактичного лікування хворих венеричними хворобами, умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою та деякі інші протиправні дії. Однак, найбільш небезпечним у цій області, з нашої точки зору, є незаконні дії з наркотичними засобами, які сприяють розповсюдженню наркоманії. В рамках цієї лекції ми зупинимося на характеристиці дій, які утворюють склад правопорушення передбаченого ст. 44 КпАП України.

Родовим об'єктом даного правопорушення виступає здоров'я населення. Безпосереднім - суспільні відносини в сфері встановлених чинним законодавством правил обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів (Закон України від 15.02.95р.,)

Предметом правопорушення є наркотичні засоби та психотропні речовини.

Наркотичні засоби - рослини, сировина і речовини, природні або синтетичні, які становлять небезпеку для здоров’я населення в разі зловживання ними.

Психотропні речовини - будь-які природні або синтетичні речовини та матеріали які становлять небезпеку для здоров’я населення в разі зловживання ними.

Спільним для них є те, що їх вживання без призначення лікаря приводить організм людини у стан наркотичного сп’яніння, а зловживання ними тягне за собою психо - фізичну залежність людини від цих засобів.

Об'єктивна сторона характеризується протиправними діями, вираженими в незаконному виробництві, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні наркотичних засобів або психотропних речовин в невеликих розмірах.

Громадяни можуть на законних підставах придбати, зберігати, перевозити наркотичні засоби або психотропні речовини лише за призначенням лікаря, всі інші операції з цими засобами будуть незаконними.(ст.14 Закону).

Незаконне виробництво - це відокремлення макової соломи чи соку (опію) від рослини маку або листя, суцвіття та смоли від конопель.

Незаконне придбання наркотичних засобів означає не тільки їх купівлю у інших осіб, але й прийняття в дар, в рахунок сплати боргу, обмін на інші продукти і т.п.

Незаконне зберігання наркотичних засобів означає фактичне володіння ними, тобто вчинення будь - яких умисних дій, пов’язаних із знаходженням цих засобів або речовин у володінні винного.

Незаконне перевезення - переміщення наркотичних засобів або психотропних речовин з використанням будь - якого транспорту їх володарем або іншою особою з одного місця в інше в межах України.

Незаконне пересилання - відправлення їх з одного пункту в інший поштою, багажем, з посланцем тощо в межах України.

Перераховані вище незаконні дії створюють об'єктивну сторону даного правопорушення лише у тому випадку, якщо їх кількість складає невеликі розміри. Невеликий розмір наркотичних засобів або психотропних речовин визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я в залежності від виду наркотику та ступеня впливу його на організм людини.

У тих випадках, коли предметом правопорушення виступають інші види наркотичних засобів або в великих чи особливо великих розмірах, повинна вестись мова не про адміністративне правопорушення, а про злочин, передбачений ч.1.ст.309 КК України.

Суб'єктом цього проступку є фізична, осудна особа, яка досягла віку адміністративної відповідальності /16 років / до моменту вчинення будь - яких незаконних дій з наркотичними засобами.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується умисною формою виною, як правило, прямим наміром. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є відсутність мети збуту.

Якщо ж установлене протилежне, а саме, мета збуту, то незалежно від розмірів наркотичних засобів, мова повинна йти не про правопорушення, а про злочин, передбачений ч.1.ст.307 КК України.

Говорячи про відповідальність за незаконні дії з наркотиками, слід мати на увазі, а в подальшому використовувати у своїй профілактичній роботі, що згідно із ч.2 ст.44 КпАП України, ч.4.ст.307 КК України, особи, які добровільно здали наркотичні засоби або психотропні речовини, які були у них в невеликих розмірах та без мети збуту звільняються від відповідальності.

Наступним проступком, що посягає на здоров’я населення є ухилення від медичного огляду чи медичного обстеження, відповідальність за яке передбачена ст.44¹ КпАП України.

Безпосереднім об’єктом цього проступку є суспільні відносини щодо встановленого чинним законодавством (Закон від 15.02.95р.) правил і порядку проходження медичного огляду чи медичного обстеження особами, хворими на наркоманію або такими, що зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами.

Об’єктивна сторона полягає, як правило, у бездіяльності щодо проходження медичного огляду чи медичного обстеження особами, хворими на наркоманію або такими, що зловживають наркотичними засобами чи психотропними речовинами.

Диспозиція ч.1.даної статі охоплює випадки ухилення осіб, хворих на наркоманію від проходження медичного огляду (в амбулаторних умовах) за направленням посадових осіб ОВС на наявність наркотичного сп’яніння.

Частина друга передбачає відповідальність за ухилення осіб, що зловживають наркотичними засобами чи психотропними речовинами від проходження медичного обстеження (в стаціонарних умовах) за направленням лікаря - нарколога з метою встановлення діагнозу «наркоманія».

Під ухиленням від медичного огляду чи медичного обстеження слід розуміти умисні дії, спрямовані на невиконання розпоряджень працівників ОВС або невиконання призначень та рекомендацій лікаря щодо проходження огляду чи обстеження.

Суб’єкт даного проступку спеціальний: за ч.1.- особа, хвора на наркоманію, а за ч.2. - особа, що зловживає наркотичними засобами чи психотропними речовинами при умові, що вони є осудними і досягли 16 років до моменту вчинення проступку.

Суб’єктивна сторона полягає в умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на невиконання розпоряджень працівників ОВС або невиконання призначень та рекомендацій лікаря щодо проходження огляду чи обстеження. Відсутність в діянні особи наміру ухилитись від цих заходів виключає адміністративну відповідальність (напр. тяжка хвороба, відрядження тощо).