Ііі питання. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Діяльність учасників адміністративного процесу розвивається за часом як послідовна низка пов'язаних між собою процесуальних дій щодо реалізації прав і взаємних обов'язків. Процес проходить у декілька фаз розвитку або стадій, які змінюють одна одну.

Під стадією слід розуміти таку порівняно самостійну частину провадження, яка поряд з його загальними завданнями, має властиві тільки їй завдання, документи та інші особливості

Так, стадії відрізняються одна від одної і колом учасників провадження. На кожній стадії відбуваються певні дії, які є приватними стосовно до загальної мети провадження. Розв'язання завдань кожної стадії оформлюється спеціальним процесуальним документом, який як би підводить підсумок діяльності. Після і прийняття такого акту починається нова стадія. Стадії органічно пов'язані між собою: наступна, як правило, починається лише після того, коли завершена попередня, на новій стадії перевіряється те, що було зроблено раніше.

Провадження складається з чотирьох частин (стадій):

1) адміністративне розслідування;

2) розгляд справи;

3) перегляд постанови;

4) виконання постанови.

На першій стадії виявляються факт й обставини скоєного проступку, дані про винного і складається протокол. На другій - компетентний орган розглядає справу і приймає постанову. На третій - факультативній - стадії постанова переглядається за скаргою громадянина, протесту прокурора, вона завершується прийняттям рішення про скасування, зміну або залишення постанови у силі. На четвертий - реалізується прийнята постанова.

У зв'язку з існуванням поряд з загальним прискореного (спрощеного) провадження з деяких категоріях справ стадії провадження в окремих випадках недостатньо чітко викладені або навіть зливаються. Так, під час стягненні штрафу на місці об'єднуються розслідування, розгляд справи і навіть виконання постанови.

На кожній стадії здійснюються етапи - групи взаємопов'язаних дій. Схематично система стадій і етапів провадження у справах про адміністративні правопорушення може бути подана так:

І. Адміністративне розслідування:

1. порушення справи;

2. установлення фактичних обставин;

3. процесуальне оформлення результатів розслідування;

4. направлення матеріалів для розгляду за підвідомчістю.

II. Розгляд справи:

5) підготовка справи до розгляду та слухання;

6) аналіз зібраних матеріалів, обставин справи;

7) прийняття постанови;

8) доведення постанови до відома.

ІІІ. Перегляд постанови:

9) оскарження, опротестування постанови;

10) перевірка законності постанови;

11) винесення рішення;

12) реалізація рішення.

IV. Виконання постанови:

13) направлення постанови до виконання;

14) фактичне виконання;

15) закінчення виконання (справи).

Логіка трьох перших стадій така:

1 етап - формальні моменти процедури ( порушення справи);

2 етап - збір і аналіз інформації;

3 етап - проведена робота фіксується в документі (протоколі, постанові, рішенні);

4 етап - матеріалам дається хід.

На стадії виконання інформація не збирається, а виконується прийнятий акт.

Як зазначалось, провадження в справах про адміністративні правопорушення становить собою сукупність послідовних, взаємозв'язаних, поетапно здійснюваних процесуальних дій, які іменуються стадіями провадження. Кожній з них властивий комплекс відповідних однорідних процесуальних дій, об'єднаних єдиною метою. Такі процесуальні дії детально урегульовані нормами права, зокрема КУпАП.

Як правило, у спеціальній літературі виділяється чотири стадії провадження:

1. порушення справи про адміністративне правопорушення та адміністративне розслідування;

2. розгляд справи по суті та винесення по ній постанови;

3. перегляд справи у зв'язку з оскарженням або опротестуванням постанови по справі;

4. виконання постанови по справі.

Розглянемо названі стадії детальніше.

1) Порушення справи про адміністративне правопорушення та адміністративне розслідування – це початкова стадія адміністративного провадження, якою охоплюється комплекс першочергових процесуальних дій, що забезпечують згодом можливість розгляду справи по суті. В межах цієї стадії установлюється факт протиправної поведінки, особа правопорушника, інші фактичні обставини у справі, збираються і аналізуються докази, дається первісна правова оцінка скоєному, тобто здійснюється певне адміністративне розслідування по справі з відповідним процесуальним оформленням результатів такого розслідування з метою підготовки справи для розгляду по суті. Закінчується ця стадія в більшості випадків передачею матеріалів справи для розгляду по підвідомчості.

Підставою для порушення справи, як і підставою для настання адміністративної відповідальності, є скоєння особою (як фізичною, так і юридичною) адміністративного правопорушення. Спеціальної процесуальної дії, як і спеціального процесуального документа про порушення справи про адміністративне правопорушення чинним законодавством на даний час не передбачено. У правозастосовній практиці, як правило, таким є факт складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 254 КпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою нате службовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, коли відповідно до чинного законодавства штраф накладається і стягується, а попередження фіксується на місці вчинення правопорушення (ст. 258 КпАП), але при умові, коли порушник не оскаржує стягнення, що накладається на нього за вчинене правопорушення.

Протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноваженні на те службові особи органів внутрішніх оправ відповідно до положень, передбачених ст. 255 КпАП (особи які мають право складати протокол про адміністративні правопорушення). Особи молодшого начальницького складу в більшості випадків такі протоколи не складають, а лише доповідають про виявлені події рапортами.

Протокол про адміністративне правопорушення як основний процесуальний документ у справі про адміністративне правопорушення повинен містити ряд обов'язкових реквізитів, що стосуються, насамперед, події правопорушення, особи порушника, свідків та потерпілих, якщо вони наявні, обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, відомостей про тих, хто склав протокол і хто прийняв по ньому відповідну постанову (як того вимагає ст. 256 КпАП).

При груповому скоєні адміністративних правопорушень протоколи складаються на кожного правопорушника окремо. При скоєні однією особою декількох правопорушень протоколи про кожне з них складаються окремо, а відповідальність у таких випадках наступає з урахуванням положень, передбачених ст. 36 КпАП.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення порушникові роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Hадалі протокол разом з іншими матеріалами, що до нього додаються (у т.ч. поясненням, заявами, довідками, висновками спеціалістів тощо), передається органами (особі), уповноваженим розглядати справу.

2) Розгляд справи по суті та винесення по ній постанови - це основна, центральна стадія провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Загальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення та винесення по них постанов визначається в ст. 276-286 КпАП. Цей порядок обов'язковий і для органів внутрішніх справ. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються, як правило, за місцем їх вчинення. Окремі справи про порушення водіями правил дорожнього руху можуть розглядатися також за місцем обліку транспортних засобів.

Загальний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання органом (службовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу та Інших матеріалів справи. Інші, більш стислі строки розгляду справ, передбачені ч.2 ст. 277 КпАП. При цьому важливо враховувати строки накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КпАП). Таке стягнення може бути накладене не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при тривалому порушенні - два місяці з дня його виявлення.

Відповідно до ст. 280 КпАП правомочна службова особа органу внутрішніх справ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає Вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи е підстави для передачі матеріалів на розгляд товариського суду або іншого громадського формування, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім названих обставин службова особа , яка розглядає справу, повинна з'ясувати причини та умови, що сприяли вчиненню адміністративного правопорушення і внести у відповідний державний орган чи іншу організацію пропозицію про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропозиції повинен бути повідомлений орган, який вніс пропозицію.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, компетентна посадова особа виносить постанову по справі, яка повинна мати визначені ст. 283 КпАП реквізити.

По справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 284 КпАП може бути винесено одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24¹ КпАП (заходи впливу, що стосуються до неповнолітніх);

3) про закриття справи.

Щодо останнього в органах внутрішніх справ можуть бути прийняті постанови: про звільнення особи від адміністративної відповідальності (наприклад, у зв'язку з відсутністю події правопорушення, його недоказаністю, неосудністю особи, а також при оголошені усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд товариського суду чи іншого громадського формування); про передачу матеріалів для вирішення питання про порушення кримінальної справи; про передачу матеріалів для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та ін. В окремих випадках виноситься постанова про надсилання справи для розгляду по підвідомчості.

Чинне законодавство (ст. 247 КпАП) передбачає обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, а саме:

• відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

• недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку;

• неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

• вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

• видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

• скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

• закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КпАП;

• наявність по тому самому факту щодо винної особи постанови компетентного органу про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи, а також порушення по даному факту кримінальної справи;

• смерть особи, щодо якої було розпочато провадження по справі.

У постанові по справі повинно бути вирішено питання про вилучені речі і документи.

Постанова по справі оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої її винесено. Така ж копія в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.