1. Зміст, основні умови, принципи та функції підприємницької діяльності

Підприємництво – поняття багатоаспектне. Воно включає в себе підприємницьку здібність, власне підприємництво і його суб’єктів.

1. Підприємницька здібність – це особливий вид здібностей людини, пов’язаний з ефективним використанням в певній комбінації природних, трудових і капітальних ресурсів для створення товарів і послуг і доведення їх до споживача.

Підприємництво настільки важливе в ринковій економіці, що його називають четвертим фактором виробництва. Але не всі люди в однаковій мірі володіють таким природним даром як підприємницька здібність. В зарубіжній літературі вважається, що таким талантом наділені тільки 5-10% людей.

В сучасній економіці підприємницька здібність визначається не тільки природним талантом. Природного таланту не завжди достатньо. Особлива роль тепер належить освіті і досвіду, накопиченому людиною. Отже, підприємницька здібність – це не тільки природний дар, але і сума набутих знань, навичок і досвіду.

2. Підприємництво – це процес пошуку нових можливостей для бізнесу, в ході якого впроваджуються нові технології, здійснюється вкладення капіталу в нові сфери, долаються старі стереотипи і границі. Підприємництво можна розглядати в широкому значенні і у вузькому розумінні.

В широкому значенні підприємництво – це явище, яке спостерігається в різних сферах життя, а не тільки як елемент, властивий виключно економіці. В даному випадку передбачається, що людиною, за її ініціативою, здійснюються якісь дії (наприклад, привести в порядок своє житло, робоче місце і т.п.)

У вузькому розумінні підприємництво – це ініціативна, на власний ризик, господарська діяльність людей, спрямована на одержання прибутку шляхом створення і реалізації товарів і послуг.

Першим теоретиком у сфері підприємництва вважається французький економіст Рішар Кантільон (початок XVIII ст.).

Особливості підприємницької діяльності:

1. Ініціативність, тобто прагнення щось здійснити, пошук нових можливостей, створення нових комбінацій ресурсів в економічній діяльності.

2. Ризик, причому свідомий ризик. Підприємець не має ніяких гарантій, що його товар куплять, що одержана виручка покриє витрати і принесе прибуток. Ризик можна частково скоротити, мінімізувати шляхом страхування, або шляхом об’єднання капіталів і т.п., але його неможливо повністю звести до нуля.

3. Відповідальність. Підприємець самостійно приймає рішення і сам відповідає своїми коштами і майном за результати господарської діяльності.

3. Підприємець (як суб’єкт) – це одна людина або група людей, які самостійно організовують і здійснюють певний вид діяльності, не заборонений діючим законодавством країни, з метою одержання доходу.

На думку більшості авторів, підприємець – це центральна фігура в ринковій економіці і активний суб’єкт економічних процесів.

Функції підприємництва:

1. Ресурсна функція. Вона реалізується в залученні капіталу, трудових, матеріальних, інформаційних та інших ресурсів для їх продуктивного використання.

2. Організаторська функція. Вона проявляється в організації будь-якої виробничої діяльності, реалізації продукції, дослідженні ринку, науковій діяльності і т.п. В принципі підприємець безпосередньо всім цим сам може і не займатися, для цього залучаються професійні управляючі-менеджери. Але, в кінцевому результаті, весь процес його бізнесу протікає під його керівництвом, під його контролем.

3. Творча функція. Підприємець, для того щоб вижити в умовах конкуренції, повинен постійно бути націленим на пошук нових рішень, які здатні покращити його справу.

В певній мірі підприємництво – це природний процес, який може автоматично відтворюватися в будь-яких умовах. Але для того, щоб підприємництво стало ведучою силою в економіці, поштовхом економічного розвитку і науково-технічного прогресу, необхідні певні умови.

Умови підприємницької діяльності:

1. Наявність відповідних майнових прав на економічні ресурси і результати господарської діяльності. Традиційно вважалось, що підприємець повинен бути одночасно власником економічних ресурсів і створеного продукту.

В сучасних умовах економічні ресурси можуть бути як власністю підприємця, так і одержані ним в тимчасове користування на основі різних видів договорів (лізинг, оренда). Відносно ж виробленого продукту і доходу, одержаного в результаті реалізації продукту, підприємець в будь-якому випадку повинен бути власником, в протилежному випадку у нього не буде достатньої зацікавленості для заняття підприємництвом.

2. Наявність певних вимог до економічного, правового і політичного середовища.

Вимоги до економічного середовища:

1. Товарна форма ведення господарства.

2. Наявність конкурентного середовища.

Вимоги до правового середовища:

1. Реальне забезпечення в достатній мірі економічної самостійності для підприємницької діяльності. Слід відмітити, що абсолютної свободи не існує, так як це пов’язано з певними обмеженнями, існуючими в будь-якому суспільстві (див. питання 2). В цьому зв’язку свобода підприємця завжди відносна. В той же час, закони держави повинні забезпечувати підприємцю достатній “коридор свободи”, що складається із слідуючих основних “свобод підприємця”:

   1. Свобода вибору виду підприємницької діяльності.

   2. Свобода вибору постачальників ресурсів.

   3. Свобода визначення асортименту і обсягу товарів і послуг, що виробляються.

   4. Свобода вибору місця і часу реалізації товару.

   5. Свобода визначення ціни на свої товари.

   6. Свобода розпорядження одержаним доходом, після виплати податку та інших обов’язкових платежів.

2. Наявність певних правових гарантій підприємницької діяльності:

1. Право володіти приватною власністю.

2. Юридичний захист дотримання договорів та контрактів.

3. Право на відшкодування збитків, в тому числі і через суд.

4. Законодавчий захист від монополізму і недобросовісної конкуренції.

3. Вимоги до політичного середовища:

1. Розвиток країни ринковим шляхом.

2. Демократичний шлях розвитку.

3. Стабільність становища в країні.

3. Економічна відповідальність за результати діяльності. Вона витікає з економічної самостійності підприємця і тісно з нею взаємопов’язана. В цьому плані відомий американський економіст П. Самуельсон відмічає, що “ринкова економіка – це система прибутків і збитків. Одержання прибутку – це винагорода підприємцю, збитки – це покарання його за неефективне господарювання. Тому той, хто націлений на одержання прибутку, повинен бути готовий взяти на себе витрати по збитках, що виникли в результаті його невмілого господарювання”.

Види збитків:

1. Поточні збитки. Вони з’являються в результаті переважання витрат виробництва над одержаною виручкою і являють собою незначні поточні втрати.

2. Суттєва втрата майна і пакету акцій.

3. Банкрутство, тобто визнання повної неплатоспроможності підприємства (фірми).

Банкрутство - це нездатність юридичних осіб задовольнити у встановлений строк пред’явлені кредиторами вимоги і виконати обов’язки перед бюджетом.

Причини збитків можуть бути різними, але, як вважає один із лідерів американського менеджменту Лі Як кок, існує три основних причини банкрутства фірми:

1. Погане управління.

2. Погане управління.

3. Погане управління.

Як правило, більшість економістів вважає що підприємець повинен нести повну економічну і юридичну відповідальність за свої дії (включаючи своє майно). Але в реальній практиці з’являються і існують такі організаційно-правові форми підприємництва, які передбачають обмежену відповідальність, тобто відповідальність, обмежену тими коштами і майном, що були вкладені в дане підприємство (ТОВ- товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство)

4. Рівень освіти і морально-етичні якості підприємця:

1. Компетентність, яка включає в себе відповідні освіту і досвід роботи в даній сфері.

2. Здатність цивілізовано вести підприємницьку діяльність:

   1. Наявність підприємницької здібності (таланту).

   2. Здатність багато і старанно працювати.

   3. Рівень культури (обов’язковість, чесність).

   4. Контактність (комунікабельність) – уміння спілкуватися з людьми, зацікавити їх і мобілізувати на досягнення поставлених цілей.

Висновок: в принципі і без усіх цих умов підприємництво може розвиватися, але цивілізованим його не можна назвати. В такому випадку і не слід очікувати, що воно стане ведучою, прогресивною силою в суспільстві.

Об'єктом підприємництва є певний вид діяльності (виробництво, торгівля, інноваційна справа, посередництво, операції з цінними паперами), який матеріалізується в продукції, яка виробляється (послугах, інформації).

Необхідно відзначити, що підприємництво може застосовуватися в усіх сферах економіки, окрім тих, втрата державного контролю над якими створює небезпеку для

Згідно з Законом підприємництво в Україні здійснюється за такими принципами:

• вільний вибір діяльності;

• залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян;

• самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

• вільний найм працівників;

• залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

• вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

• самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Умовою швидкого розвитку підприємництва виступають гарантії та всебічна підтримка з боку держави. В зв'язку з цим були проголошені гарантії для всіх підприємців незалежно від обраних ними форм підприємницької діяльності та власності, рівні права і рівні можливості стосовно доступу до трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.