1.2. Предмет, мета та завдання валеології
Валеологія – інтегрована наука про пізнання здоров’я людини, шляхи його забезпечення та зміцнення, формування навичок здорового способу життя у конкретних умовах життєдіяльності. Як наукова дисципліна, валеологія вивчає теоретичні процеси формування ціннісного ставлення до здоров’я, збереження (підтримання) та зміцнення здоров’я людини з використанням медичних і нетрадиційних технологій.
Термін «валеологія» походить від латинського слова «valeo» – бути здоровим та «logos» – наука, вчення.
Головною проблемою валеології є відношення до індивідуального здоров’я і виховання культури здоров’я в процесі індивідуального розвитку особистості.
Валеологія так само, як і інші науки, має свій предмет і об’єкт наукового дослідження, методологічну основу, мету, завдання та методи їх вирішення (рис. 1.1).
Об’єктом валеології є здорова людина або людина, яка перебуває у «третьому стані» (передхворобі).
Предмет валеології – індивідуальне здоров’я і резерви здоров’я людини, а також здоровий спосіб життя. У цьому полягає одна з найважливіших відмінностей валеології від профілактичних медичних дисциплін. Однак валеологія широко використовує гігієнічні чинники для зміцнення і збереження індивідуального здоров’я.
Мета і завдання
Методологія
Предмет і об’єкт
Принципи
Процес управління
здоров’ям
Збір інформації
Реалізація і
прийняття відповідних рішень
ВАЛЕОЛОГІЯ
Здоров’я
індивіда
Здорова людина
або людина у
«третьому» стані
Діагностика
здоров’я
Прогнозування
здоров’я
Збереження
здоров’я
Зміцнення
здоров’я
Рис. 1.1. Структура валеології як науки про пізнання здоров’я
Завдяки валеології можна виявляти людей зі зниженим рівнем здоров’я та використовувати методи оздоровлення з метою виведення їх за межі «третього стану».
Ієрархічно індивідуальний рівень здоров’я пов’язаний із суспільним і груповим (Лісіцин Ю.П., 1985, 2002; Даниленко Г.М., 2005), причому в такій послідовності: суспільний – груповий – індивідуальний.
Перший рівень – суспільний – характеризує стан здоров’я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних і духовних відносин, які існують у суспільстві. Суспільне здоров’я характеризується системою статистичних показників (народжуваність, смертність, захворюваність), які залежать від індивідуального рівня здоров’я.
Другий рівень – групове здоров’я – зумовлений специфікою життєдіяльності людей певного трудового чи сімейного колективу або безпосереднього оточення, у якому перебувають його члени.
Третій – індивідуальний рівень здоров’я – формується як в умовах суспільства і групи, так і на основі фізичних і психічних особливостей індивіда та способу життя, який притаманний кожній людині.
Основною метою валеології є максимальне використання успадкованих механізмів і резервів життєдіяльності людини, підтримання на високому рівні адаптації організму до умов зовнішнього середовища.
У теоретичному плані мета валеології – вивчити закономірності підтримання здоров’я, моделювання та досягнення здорового способу життя.
У практичному плані мета валеології – розробка заходів і визначення сприятливих умов для збереження і зміцнення здоров’я.
Основні завдання валеології:
1) розробка діагностичних моделей здоров’я і методів його оцінки та прогнозування;
2) дослідження та кількісна оцінка рівня і резервів здоров’я практично здорової людини;
3) скринінг і моніторинг стану здоров’я індивіда;
4) формування «психології» здоров’я, установки на здоровий спосіб життя та мотивації до його корекції з метою зміцнення здоров’я;
5) формування індивідуальних оздоровчих програм, їх реалізація;
6) оцінка ефективності оздоровчих програм.
Широкий спектр інформації зумовлює необхідність узагальнити значення базових знань, умінь та практичних навичок, які може надати валеологія як навчальна дисципліна. Валеологічні знання допоможуть слухачам вищої і середньої школи сформувати свідоме, дбайливе ставлення до здоров’я як найвищої людської цінності, як умови реалізації духовного, творчого і фізичного потенціалу особистості, як ефективного методу запобігання інфекційним, соматичним і психічним захворюванням, хворобам, які передаються статевим шляхом, СНІДу, а також допоможуть набути навичок безпечної життєдіяльності з метою запобігання дитячого травматизму та нещасних випадків, здобути вміння першої медичної само – і взаємодопомоги в екстремальних умовах.
Валеологія як навчальна дисципліна є системою наукових та емпіричних (народних) знань, умінь та практичних навичок, необхідних для виховання валеологічного світогляду і поведінки, стійких мотивацій здорового способу життя і безпечної життєдіяльності як важливої умови і потужного механізму формування, збереження і зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я молоді.
Курс валеології у вищих навчальних закладах повинен забезпечувати виконання таких функцій:
компенсаторну – усувати прогалини в базовій освіті щодо збереження і зміцнення здоров’я;
гностично-дослідницьку – забезпечувати мінімальне накопичення наукових знань, необхідних для формування студентом індивідуального здоров’я та створення індивідуальної оздоровчої програми;
прогностичну – попереджувати негативні прояви поведінки студентів (уживання наркотиків, тютюнопаління, статеве розпутство тощо).
Валеологічне навчання та виховання повинні здійснюватися двома взаємодоповнюючими напрямами: через навчальний курс та інтегративні взаємозв’язки з іншими предметами.
Шкільний курс валеології повинен забезпечувати реалізацію таких завдань:
ознайомлення учнів з основними валеологічними принципами та закономірностями життєдіяльності людини;
створення в учнів сталих мотиваційних настанов на валеологічну поведінку і здоровий спосіб життя як провідних умов та ефективного механізму формування, збереження і зміцнення здоров’я;
формування в учнів переконання, що людина є частиною природи, тому стан її здоров’я закладається і знаходиться в певній залежності від природних факторів та встановлення гармонійних взаємин з природою і суспільством;
свідоме оволодівання учнями валеологічними знаннями, уміннями та навичками, активне й творче їх застосування з метою формування, збереження та зміцнення індивідуального здоров’я.