Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичний посібник Трактори частина 3.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
815 Кб
Скачать
☆

Завдання для самостійної роботи

1. Вивчити зміст і методику виконання лабораторної роботи.

2. Вивчити призначення, вимоги, конструкцію, типи, принцип дії та схеми ступеневих коробок передач.

3. Ознайомтесь із розрахунком параметрів і визначенням передаточних чисел коробки передач.

4. Підготувати відповіді на контрольні питання.

Зміст звіту

Результати лабораторної роботи оформлюють за заданою формою, що задана, супроводжують необхідними поясненнями, рисунками, схемами. У звіті вказують номер і назву роботи, мету і завдання роботи. Після цього відповідають на контрольні питання. Звіт оформлюють за загальноприйнятими вимогами щодо оформлення текстових навчальних документів.

Контрольні питання

  1. Призначення ступеневих коробок передач.

  2. Скласти класифікацію коробки передач автомобіля за варіантом завдання.

  3. Які особливості конструкції дво- (тривальних) коробок передач?

  4. Записати послідовність передачі силового потоку під час роботи на різних передачах.

  5. Описати загальну будову даної коробки передач.

  6. Яким чином виконують перемикання передач у даній коробці? Переваги та недоліки такого способу.

  7. Указати тип синхронізатора, його призначення та принцип дії.

  8. Яке призначення замків і фіксаторів?

  9. Визначити передаточні числа ступенів коробки передач автомобіля.

  10. Призначення роздавальної коробки та вимоги, які до неї висуваються.

  11. Скласти класифікацію роздавальної коробки.

  12. Накреслити кінематичну схему даної роздавальної коробки.

  13. Описати загальну будову роздавальної коробки.

  14. У яких випадках застосовують роздавальні коробки із симетричним і несиметричним диференціалами?

Лабораторна робота №4

ТЕМА:Механізми ведучих мостів

МЕТА|ціль| РОБОТИ: Ознайомитися з призначенням, принципом роботи, загальною будовою механізмів ведучих мостів.

Короткі теоретичні відомості

Головні передачі

На сучасних автомобілях застосовують швидкісні двигуни великої питомої потужності. Але крутний момент цих двигунів у кілька разів менший за той момент, котрий необхідно прикладати до ведучих коліс для надійного подолання сил опору у найрізноманітніших дорожніх умовах. Головна передача призначена для постійного збільшення крутного моменту, що підводиться до ведучих коліс з одночасним зменшенням їх частоти обертання відповідно до швидкості руху автомобіля.

Передаточне число головної передачі залежить, з одного боку, від потужності та частоти обертання двигуна, а з другого – від маси і швидкості руху автомобіля, а також від його призначення. У вантажних автомобілів воно знаходиться зазвичай у межах 6,5 ... 9,0; у легкових автомобілів – 3,5 ... 5,5.

Залежно від кількості пар зубчастих коліс, що передають крутний момент, головні передачі поділяють на: одинарні, що мають одну пару коліс; подвійні, що складаються з двох пар коліс; двоступеневі, де є три пари зубчастих коліс, дві з яких створюють можливість зміни загального передаточного числа.

Одинарні головні передачі, у свою чергу, поділяють на передачі з циліндричними і з конічними зубчастими колесами. Останні, у свою чергу, можуть бути з простим конічним зачепленням (рисунок 4.1, а), з гіпоїдним зачепленням (рисунок 4.1, б). Крім того, головні передачі можуть бути із чер- в’ячним зачепленням (рисунок 4.1, в).

а – конічна; б – гіпоїдна; в – черв'ячна

Рис. 4.1 – Кінематичні схеми одинарних головних передач

Подвійні головні передачі (рисунок 4.2) складаються з пари конічних і пари циліндричних зубчастих коліс. Їх поділяють на центральні (рисунок 4.2, а) і рознесені (рисунок 4.2, б). Ці останні частіше за все складаються з двох частин: центральної одинарної конічної (гіпоїдної) передачі 2 і колісного редуктора 1, зв'язаного із центральною частиною за допомогою півосей.

Застосування подвійних рознесених передач дозволяє розвантажити центральну частину головної передачі, крім того, збільшити на величину А дорожній просвіт (кліренс) Н, підвищуючи тим самим прохідність автомобіля.

а) центральна; б) рознесена

Рис. 4.2 –Кінематичні схеми подвійних головних передач

Диференціали.

Диференціал призначений для розподілу крутного моменту по ведучих колесах (осях) автомобіля. Одночасно з цим він дає змогу обертатися ведучим колесам однієї осі з різною кутовою швидкістю, що необхідно забезпечити під час руху автомобіля на повороті і по нерівностях дороги.

На більшості автомобілів загального призначення переважно застосовують диференціали з конічними зубчастими колесами. Їх установлюють між колесами ведучих мостів і називають міжколісними. Крім того, диференціали іноді встановлюють між ведучими осями автомобіля. У цьому разі вони розподіляють крутний момент між головними передачами ведучих мостів. Такі диференціали називають міжосьовими.

К онічний диференціал складається з півосьових конічних зубчастих коліс 3 (рисунок 4.3), сателітів 2 та корпусу 1, у якому вони розташовані. Вісь 4, на якій вільно обертаються сателіти, жорстко закріплена в корпусі диференціалу, а сам корпус закріплений на веденому зубчастому колесі головної передачі.

Рис. 4.3 – Кінематична схема конічного диференціала

При обертанні ведучого і веденого зубчастих коліс головної передачі крутний момент передається через корпус 1 на вісь 4 сателітів і далі через сателіти 2 на півосьові зубчасті колеса 3, а з них – на півосі .

Під час руху автомобіля по прямій і рівній дорозі ведучі колеса зустрічають однаковий опір і обертаються з однаковою частотою. Сателіти при цьому навколо своєї осі не обертаються і на обидва колеса передаються однакові крутні моменти.

Як тільки умови руху змінюються, наприклад, на повороті уліво ліва піввісь починає обертатись повільніше, оскільки колесо, з· яким вона з’єднана, рухається по дузі меншого радіуса і проходить менший шлях, ніж зовнішнє. Сателіти 2 починають обертатись навколо своєї осі, обкочуючись по півосьовому колесу (лівому), що сповільнюється, і збільшуючи на стільки ж само частоту обертання правої півосі.

При цьому сума кутових швидкостей правого ωп і ωл лівого зубчастих коліс диференціала (ведучих коліс автомобіля) дорівнює подвоєній кутовій швидкості ωК корпусу диференціала:

. (4.1)

Із цього рівняння виходить, що при повній зупинці одного з коліс ведучої осі інше обертатиметься з подвійною кутовою швидкістю, ніж корпус диференціала. Тобто:

при ωл=0; . (4.2)

При зупинці корпусу диференціала (наприклад, при гальмуванні трансмісії), ведучі колеса автомобіля почнуть обертатися в різних напрямках (за годинниковою стрілкою і проти неї), тобто:

. (4.3)

Водночас зі зміною кутових швидкостей коліс, диференціал розподіляє крутний момент по ведучих колесах автомобіля. Якщо не враховувати внутрішнього тертя в диференціалі, то при будь-яких співвідношеннях між кутовими швидкостями ведучих коліс крутні моменти, що підводяться до них, однакові:

. (4.4)

Якщо шини ведучих коліс мають хороше зчеплення з поверхнею дороги, конічний диференціал забезпечує найкращу стійкість і керованість автомобіля. Але при низькому зчепленні шин з дорогою (наприклад, при голольоді) однаковість моментів на ведучих колесах негативно позначається на прохідності автомобіля.

Підвищити прохідність автомобіля можна, якщо передбачити блокування диференціала (примусове або автоматичне). При блокуванні весь крутний момент буде підведений до колеса, яке має краще зчеплення з дорогою. Диференціали з пристроями для блокування називають блокованими або самоблокованими.