Чорнобильська катастрофа

26 квітня 1986 р. Аварія на Чорнобильській АЕС, яка стала найбільшою екологічною катастрофою XX ст.

Причини аварії:

1. Безвідповідальність службових осіб, бо лише за згоди першого секретаря ЦК КГІУ В. Щербицького Чорнобильську АЕС було збудовано в густозаселеному регіоні України, поблизу Києва, хоча чимало вчених заперечувало таке будівництво.

2. Низька якість проектування Чорнобильської станції.

3. Низька якість виготовлення та обслуговування техніки.

Наслідки аварії:

1. Під час аварії на четвертому блоці ЧАЕС викид радіації досяг 500 тис. кюрі, що дорівнює вибуху 500 атомних бомб.

2. Керівництво республіки приховувало справжню інформацію від народу, нехтуючи здоров’ям нації.

3. Значне забруднення території України.

Забрудненими виявилися 16 областей України, забруднена площа становила 10 млн га.

4. Відбулося забруднення великої території Білорусі, Росії і багатьох країн Європи: Польщі, Швеції, Австрії, Данії, Німеччини тощо.

5. Внаслідок було виведено з користування 144 тис. га землі, 492 тис. га лісу.

6. Загинули тисячі ліквідаторів наслідків аварії, 60 тисяч стали інвалідами.

7. Від радіоактивного опромінення постраждалими вважають 3 млн людей, із них 1 млн дітей.

8. Утворено 30-кілометрову зону відчуження, з якої вивезено населення до інших областей (відселено 160 тис. осіб).

9. Прямі витрати на подолання наслідків аварії у 1988-1990 рр. становили 20 млрд крб. За рішенням Верховної Ради республіки щорічно виділялося 5 млрд крб.

10. Погіршилося здоров’я населення, зростає кількість людей з онкологічними захворюваннями, значно зріс показник смертності.

11. Аварія підтвердила антинародну природу тоталітарного режиму.

12. Серпень 1990 р. Постанова Верховної Ради УРСР «Про невідкладні заходи із захисту населення України від наслідків Чорнобильської катастрофи». Україну було оголошено зоною екологічного лиха, вирішено припинити експлуатацію ЧАЕС і звернутися до міжнародних організацій із закликом про надання допомоги у ліквідації наслідків аварії. Побудовано саркофаг – об’єкт «укриття», який на цей час дуже пошкоджений. Планується збудувати «укриття-2», демонтування четвертого блоку і звільнення його від ядерного палива.

15 грудня 2000 р. Чорнобильську АЕС закрито.

Політика «прискорення» та її наслідки в Україні

Прискорення – це політика, яка передбачає розроблення довготривалих заходів, спрямованих на прискорений соціально-економічний розвиток країни, широке впровадження досягнень НТР, реорганізацію управлінської структури, пріоритетний розвиток машинобудування, на основі чого вирішити традиційні соціальні проблеми – житлову, продовольчу, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку тощо.

Квітень 1985 р. Пленум ЦК КПРС. Проголошено курс на «прискорення

соціально-економічного розвитку радянського суспільства».

Заходи щодо здійснення прискорення:

1. Впровадження досягнень НТР.

2. До 2000 р. створити виробничий потенціал, що дорівнював би створеному за попередні 70 років.

3. Реорганізація управління виробництвом, активізація людського чинника.

4. Підвищення продуктивності праці.

5. Пріоритетний розвиток машинобудування і його технічне переозброєння.

6. Посилення відповідальності керівників усіх рівнів.

7. Виправлення окремих деформацій в економіці.

8. Удосконалення планування і зміцнення дисципліни.

9. Посилення управління господарським механізмом.

10. На основі прискорення вирішити соціальні проблеми — житлову.

5. продовольчу, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку.

Відбувалися численні всесоюзні та всеукраїнські наради, збори трудових колективів, мітинги, на яких схвалювався курс квітневого (1985 р.) пленуму ЦК КПРС, давалися рекомендації щодо науково-технічного прогресу, впровадження нових методів господарювання і посилення їхнього впливу на прискорення науково-технічного прогресу.

1986 р. XXVII з’їзд КПРС, який підтвердив курс на прискорення.

Ставилося завдання за три п’ятирічки створити виробничий потенціал, що приблизно дорівнював би вже накопиченому за роки радянської влади. Подвоєння національного доходу передбачалося забезпечити завдяки підвищенню продуктивності праці у 2,3-2,5 рази.

Висновки

1. Гасло «прискорення» залишилося лише гаслом, бо реальної обґрунтованої програми керівництво Комуністичної партії не розробило.

2. Започаткована «стратегія прискорення» на практиці не здійснювалася, а виявилася лише пропагандистським закликом.

3. Політика «прискорення» не була нічим обґрунтована, передбачала без суттєвих змін у системі виробничих відносин, без змін форм власності й політичного устрою до 2000 р. здійснити значне економічне зростання і розв’язати всі соціальні проблеми радянського суспільства: продовольчу, житлову, забезпечення населення товарами повсякденного попиту, ліквідацію черг і дефіциту.

4. «Прискорення» не могло дати відчутних результатів без «розкріпачення» особистої ініціативи виробника, без перебудови економіки на ринкових засадах.