Методичні вказівки до написання та захисту курсової роботи
Реалізація завдань i основної мети курсової роботи значною мірою залежить від якості організації праці на кожному етапі розробки теми.
Як відомо, раціоналізація інтелектуальної праці ґрунтується на ряді загальних вимог i принципів. Варто запам’ятати, що при написанні курсової роботи перш за все, необхідно дотримуватися наступних вимог:
систематичність;
самостійність;
своєчасність виконання дослідження.
Урахування цих вимог допомагає глибокому i всебічному аналізу обраної проблеми, забезпечує результативну розробку теми в оптимальний термін, що встановлений науковим керівником.
Необхідну умову якісного виконання роботи становить її поетапна підготовка.
Підготовка курсової роботи включає в себе такі етапи:
Вибір теми (термін подання заяви (закріплення теми);
Ознайомлення з теоретичними і практичними проблемами, які повинні бути висвітлені в роботі, підбір спеціальної та монографічної літератури;
Опрацювання літературних та нормативних джерел й складання проекту плану курсової роботи;
Написання чорнового варіанту курсової роботи;
Написання остаточного варіанту тексту роботи та оформлення курсової роботи;
Передача науковому керівнику для перевірки та рецензування;
Доопрацювання курсової роботи;
Захист курсової роботи.
Характеристика етапів роботи
Вибір теми курсової роботи (перший етап) – початок будь-якої дослідницької роботи, який певним чином визначає її особливості та кінцевий результат.
За цих причин до вибору теми слід ставитись відповідально i керуватися такими критеріями як актуальність проблеми, її практичне значення, ступінь розробки, наявність та доступність джерел та ін.
Розробка теми курсової роботи здійснюється за допомогою i під керівництвом наукового керівника, який призначається кафедрою. Він допомагає студентам у виборі теми, складанні плану, пошуку літератури та в інших етапах дослідження, регулярно проводить консультації та надає необхідні методичні рекомендації.
Якщо тема обирається із переліку, що розроблений кафедрою, необхідно звертати увагу на зв’язок теми з проблемами майбутньої професійної діяльності, враховувати особистий пізнавальний інтерес до того чи іншого питання. Бажано при написані курсової роботи висвітлити стан досліджуваної проблеми у регіоні (державі).
У разі труднощів під час визначення теми, необхідно звертатися за допомогою до викладачів кафедри. Тоді, коли студент пропонує свій варіант теми (до якого додається обґрунтування), або деякі зміни теми, що вибрана зі списку, він повинен обов’язково отримати консультацію керівника i дозвіл завідувача кафедри.
Добір літератури і складання опису джерел інформації (другий етап)
Після вибору теми починається безпосередня робота над дослідженням. Першим кроком в цьому напрямку є вивчення предметної області теми та кола її теоретичних i практичних проблем, яке передбачає пошук інформації, складання бібліографії i попереднє ознайомлення з джерелами та літературою.
Нормативний матеріал, наукову, навчальну та іншу спеціальну літературу за темою курсової роботи студент підбирає самостійно. Консультації з питань бібліографії можна отримати у наукового керівника.
Для того, щоб зібрати інформацію i підготувати бібліографію потрібно використовувати матеріали як інститутської, так i обласної наукової бібліотеки, вміти працювати з бібліотечними каталогами.
Підбір нормативно-правового матеріалу має охоплювати акти законодавчого та підзаконного характеру та інші джерела, зокрема, міжнародно-правові акти, звичаї тощо. Перелік використаних нормативних джерел має включати Конституцію України, кодекси, закони України, відповідні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів державної влади. Всі нормативно-правові акти, що використовуються, мають бути чинними. Застарілі норми чи акти можуть використовуватися у курсовій роботі тільки в порівняльному плані. Робота, котра ґрунтується на положеннях нечинних (застарілих) нормативно-правових актів не може бути допущена до захисту і одержати позитивну оцінку.
Матеріали правозастосовчої практики (аналіз судових рішень, узагальнення судової практики чи практики інших органів тощо) студенти підбирають в архівах (у тому числі електронних) відповідних органів та організацій (з обов’язковим зазначенням джерел), або використовують опубліковані дані з періодичних фахових та інших видань. Рекомендується використовувати матеріали правозастосовчої практики, що публікуються у відповідних розділах таких видань, як журнали: Право України, Юридична Україна, Підприємництво, господарство і право, Вісник Конституційного Суду України, Вісник Верховного Суду України, Вісник Вищого господарського суду України, Збірник рішень Верховного суду України, Збірник рішень Вищого господарського суду України; газети: Юридическая практика, Юридичний вісник України та ін.
Обов’язковим є використання наукової літератури: монографій та наукових праць, що публікуються в періодичних фахових юридичних виданнях.
Під час збору інформації робиться бібліографічний опис літератури. Ця робота має виконуватися дуже сумлінно i уважно, згідно з існуючими правилами. Бібліографічний список (дані про підручники та монографії або наукові статті, що заносяться на окремий аркуш паперу) подається науковому керівнику для консультації та узгодження.
Опрацювання джерел та літератури, аналіз інформації з проблеми (третій етап) – методика вивчення літератури як основа наукового дослідження в курсовій роботі залежить від характеру та індивідуальних особливостей студента, загальноосвітнього рівня і спеціальної підготовки, ерудиції та особливостей пам’яті, звичок і працездатності. Разом з тим є доцільним дотримання загальних правил обробки літератури.
Спочатку потрібно ознайомитися з основною літературою (підручниками, теоретичними статтями), а потім прикладною (законодавчими актами, інструктивними матеріалами, статтями про конкретні дослідження тощо). Вивчення складних джерел (монографій) слід починати лише після простіших (підручників). Вивчення книг передує вивченню статей, більш давніх видань, найновіших джерел.
Підібрана таким чином література підлягає попередній обробці. Ознайомлення з нею включає огляд змісту, читання передмови, анотації. Розділи, що мають особливе значення для курсової роботи, старанно обробляються з огляду перш за все на те, які ідеї та пропозиції щодо розв’язання проблемних питань обраної теми в них пропонуються, чи наявні дискусійні питання, різні точки зору на них та чи виявлені протиріччя у процесі їх розв’язання.
В процесі опрацювання літератури на окремих аркушах або картках роблять конспективні записи, виписки з тексту, цитати, зазначають наявний цифровий матеріал. При цьому слід обов’язково робити повні бібліографічні записи джерел, якими користувався автор, назви книги (статті), видавництва (назви журналу), року видання, обсягу книги (номера журналу), номера сторінки з тим, щоб використати ці записи для підготовки списку використаних джерел та зробити необхідні посилання на них в тексті курсової роботи.
Необхідно пам’ятати, що вивчення літературних джерел має на меті активне осмислення, логічне опрацювання прочитаного, встановлення його зв’язків зі всією накопиченою інформацією та формування власної точки зору.
Після опрацювання літератури весь зібраний матеріал у вигляді цитат, викладу власних думок, таблиць, схем тощо бажано розподілити по окремих питаннях або розділах роботи відповідно до плану.
У випадках, коли той чи інший матеріал використовується у роботі у вигляді цитат, його необхідно взяти у лапки і вказати на джерело походження. Коли студент у роботі використовує статистичний матеріал, він також, відповідно до правил, повинен зробити посилання на первинне джерело. При цьому матеріал у лапки не беруть.
Накопичення i первісна систематизація інформації створюють підґрунтя для аналізу проблеми, формування робочої гіпотези концепції дослідження, тобто підводять до розв’язання найбільш складних завдань роботи, які мають суто творчий характер. Але, незважаючи на це, слід підкреслити, що вся аналітична робота має спиратися на певну методологічну основу – з метою уникнення еклектики i теоретичних протиріч. Вибір методологічного підходу здійснюється шляхом критичного осмислення i порівняння різноманітних позицій, які існують у сучасній науці.
Складання плану роботи – перший варіант плану роботи розробляється на ґрунті попереднього вивчення теми, i може змінюватися, удосконалюватися завдяки більш глибокому оволодінню матеріалом.
Він складається із наступних обов’язкових елементів:
вступу;
декількох розділів основної частини;
висновків;
списку використаної літератури;
додатків.
Зрозуміло, що структура роботи залежить від її конкретного змісту, поставлених цілей та завдань, тому кількість розділів та підрозділів (параграфів) визначається автором.
Для збереження гармонійної архітектоніки роботи, необхідно дотримуватися певних пропорцій обсягу кожної частини:
вступ має обсяг близько 2-3 (друкованих) сторінок;
основна частина до 30-35 сторінок;
висновки не більше 1-2 сторінок.
Загальний обсяг роботи повинен бути не менше 30-40 друкованих сторінок (без урахування додатків та списку використаної літератури).
Структура вступу передбачає наявність таких елементів:
обґрунтування актуальності та практичного значення теми;
огляд літератури та стану дослідження теми роботи;
визначення предмету, мети i завдань дослідження.
При обґрунтуванні актуальності та практичного значення теми розкривається її місце i роль в державно-правовому будівництві України, ступінь наукової новизни, значення для суспільного життя, та, зокрема, можливості використання результатів дослідження в правоохоронній та правотворчій діяльності, в правовому вихованні, навчальному процесі та ін.
Огляд літератури ґрунтується на аналізі використаних джерел та наукових праць, при цьому висвітлюється питання щодо ступеню розробки теми в попередніх дослідженнях, дається оцінка різних підходів та точок зору. Тут же коротко характеризується методологічна основа роботи.
Предмет дослідження є частиною відповідного напряму наукового знання. Визначаючи мету, необхідно чітко i конкретно відобразити кінцеві результати дослідження i назвати шляхи досягнення, тобто вказати завдання роботи.
Оскільки курсова робота відноситься до теоретичного виду досліджень, тому можна вважати за доцільне використання переважно таких методів вивчення державно-правових явищ, як – аналізу, синтезу, індукції та дедукції, статистичного, конкретно-соціологічного, порівняльно-правового методів.
Написання тексту курсової роботи в чорновому варіанті (четвертий етап) – основна частина курсової роботи складається з декількох елементів, які присвячені окремим питанням теми.
Зміст курсової роботи має бути детально осмисленим, цілісним i обов’язково базуватися на вивченні нормативного матеріалу, свідчити про глибоке знання проблеми, що аналізується.
Структурні елементи основної частини тексту іменуються розділами, які можуть поділятися на підрозділи (параграфи), котрі в свою чергу на пункти і підпункти. Порушення цього принципу можна вважати суттєвою помилкою у побудові роботи.
Основна частина роботи поділяється класично на три розділи. Перший з них, як правило, присвячено характеристиці теоретичних основ досліджуваної проблеми, другий – аналізу проблеми та оцінці чинників, які її визначають, третій – науково обґрунтованим рекомендаціям та пропозиціям щодо розв’язання розглядуваної проблеми. Всі розділи мають бути логічно пов’язані між собою. Теоретичні положення та методичні підходи є основою для аналізу первинних матеріалів або статистичної інформації, висновки і рекомендації базуються на результатах аналізу. Рекомендації можуть стосуватися також теоретико-методологічних основ, понятійного апарату та інструментарію дослідження. В залежності від особливостей досліджуваної проблеми розділи можуть поєднуватися між собою, наприклад, методичний з аналітичним, аналітичний з конструктивним тощо.
Викладення змісту повинно відрізнятися логічною послідовністю i супроводжуватися висновками наприкінці кожного розділу. У висновках підсумовуються розглянуті теоретичні положення, тому їх бажано формулювати у вигляді тез.
Фрагменти інформації, що включаються в зміст роботи можуть бути різноманітні – цитати, виклад даних наукового дослідження своїми словами, статистичні відомості та ін., але незалежно від їх вигляду, обов’язково потрібно вказувати джерело інформації, тобто робити посилання.
Якщо текст цитується, його не можна змінювати, допускається тільки скорочення цитати. Цитати іноземних вчених перекладаються українською мовою.
Текстова частина курсової роботи завершується загальними висновками, які показують ступінь дослідження мети i виконання завдань дослідження. Висновки мають випливати зі змісту тексту i давати обґрунтовані відповіді згідно з поставленою метою дослідження, а також відображати оцінку його значення.
Невід’ємною частиною курсової роботи є список літератури, який включає перелік всіх джерел, використаних в процесі роботи. Список використаної літератури складається в алфавітному порядку.
В списку дається бібліографічний опис джерел та літератури згідно з вимогами стандарту.
Окремі частини тексту, які мають самостійне значення (об’ємні таблиці), а також ті частини ілюстративного матеріалу, які доповнюють наведені в тексті курсової роботи, можуть бути вміщені в додатки. За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:
таблиці, схеми;
статистичні цифрові данні;
ілюстрації допоміжного характеру.
Рекомендований обсяг додаткової частини - не більше 10 сторінок.
Літературне та редакційно-технічне оформлення курсової роботи – цей етап роботи починається з виправлення помилок згідно з правописом української мови та іншого коректування тексту, зокрема, усунення зайвих слів, логічних протиріч та ін.
Курсова робота може тільки друкуватися.
Робота, яка виконана неакуратно повертається без перевірки.
Обсяг роботи до 30-40 друкованих сторінок (Microsoft Word, розмір шрифту 14, міжрядковий інтервал полуторний).
Для оформлення курсової роботи радимо використовувати швидкозшивач з стандартними аркушами паперу /формат А4/.
Значні відхилення від норми не бажані.
Текст розміщується на стандартному аркуші паперу з дотриманням наступних параметрів: поля зліва -25 мм, зверху, знизу, справа - 15 мм.
Таблиці, графіки, діаграми та схеми також розміщуються на стандартних аркушах i супроводжуються підписами та поясненнями.
Нумерація сторінок виконується арабськими цифрами. Титульний аркуш включають у загальну нумерацію сторінок. Номер на титульному аркуші не ставлять, на наступних сторінках номер проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки вкінці.
Роботу необхідно зброшурувати або оправити (по лівому полю тексту) і вкласти в папку, додавши два чистих аркуші (для написання рецензії).
Кожна курсова робота, незалежно від обраної теми, повинна мати у зазначеній послідовності таке:
титульний аркуш;
зміст;
вступ;
основну частину;
висновки;
список використаної літератури;
додатки;
рецензія наукового керівника роботи.
Титульний аркуш є першим аркушем роботи та оформляється за встановленою формою (Додаток 1).
Зміст включає вступ, номери найменування всіх розділів, підрозділів та пунктів основної частини, висновки, список використаної літератури, а також додатків із зазначенням номерів сторінок, на яких розміщується початок матеріалів (Додаток 2).
Вступ, як відмічалось раніше, має складати 2-3 сторінки тексту. В ньому слід визначити актуальність теми, її значення в державотворенні та регулюванні правовідносин в суспільстві. Тут студент повинен сформулювати мету роботи і перелік завдань, які необхідно вирішити.
Основна частина – це є сама робота. В цій частині виділяються заголовками окремі розділи, які розглянуті у відповідності з комплексом сформульованих проблемних питань.
При написанні курсової роботи необхідно робити посилання на використані джерела інформації.
Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід позначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками [1].
Якщо використовуються відомості, матеріали монографій, статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, на яке є посилання в роботі, наприклад [1, с. 205].
Слід пам’ятати, що дуже некоректно i цілком помилково «запозичувати» посилання іншого автора, ігноруючи першоджерело інформації.
Додатки містять, порівняльні таблиці, схеми, текст допоміжного характеру тощо. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки із зазначенням у правому верхньому куті аркуша з великої літери слова “Додаток” і його позначення. Додатки позначають великими літерами української абетки, починаючи з А, за винятком літер , Є, З ,І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Після слова “Додаток” друкують літеру, що позначає його послідовність. Якщо у документі один додаток, то він позначається “Додаток А”. Допускається позначення додатків літерами латинської абетки, за винятком літер І та О. Можливе також позначення додатків арабськими цифрами 1, 2... наприклад, Додаток 1.
Додаток повинен мати заголовок, який друкують симетрично відносно тексту з великої літери окремим рядком.
У тексті документа на всі додатки повинні бути подані посилання. Додатки розташовують у порядку посилань на них у тексті документа.
Розділи повинні мати порядкову нумерацію і бути позначенні арабськими цифрами з крапкою в кінці. Вступ і висновки не нумеруються. Найменування розділів треба записувати у вигляді заголовків, які розміщують симетрично тексту і пишуть великими літерами. Переноси слів у заголовках не допускаються. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Відстані між заголовками і текстом (знизу і зверху) повинні бути 15-20 мм.
Кожний розділ слід починати з нової сторінки.
У списку використаної літератури зазначаються наступні вихідні дані підручників, монографій тощо: прізвище автора (або авторів), їх ініціали, повна назва видання, місце видання, видавництво, рік видання, загальна кількість сторінок у виданні, що використовувалось.
Приклади літератури
Затвержені наказом ВАК України
від 29 травня 2007 р. № 342
від 3 грудня 2007 року № 845
від 26 січня 2008 року № 63
ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ
бІблІографІЧного опису у списку
джерел, Який наводЯть у дисертацІЇ, І списку
опублІкованих робІт, Який наводЯть в авторефератІ
Характеристика джерела |
Приклад оформлення |
Книги:
Один автор |
|
Два автори |
|
Три автори |
|
Чотири автори |
|
П’ять і більше авторів |
|
Без автора |
|
Багатотомний документ |
Ч. 2 : Додатки — 2007. — 573, [1] c.
Т. 1. — 2005. — 277 с.
|
Матеріали конференцій, з’їздів
|
|
Препринти |
|
Депоновані наукові праці |
|
Словники |
|
Атласи |
|
Законодавчі та нормативні документи |
|
Стандарти |
|
Каталоги |
Т. 6. — 2007. — 277 с.
|
Бібліографічні показчики |
|
Дисертації |
|
Автореферати дисертацій |
|
Авторські свідоцтва |
1. А. с. 1007970 СССР, МКИ3 В 25 J 15/00. Устройство для захвата неориентированных деталей типа валов / В. С. Ваулин, В. Г. Кемайкин (СССР). – № 3360585/25–08 ; заявл. 23.11.81 ; опубл. 30.03.83, Бюл. № 12. |
Патенти |
1. Пат. 2187888 Российская Федерация, МПК7 H 04 В 1/38, Н 04 J 13/00. Приемопередающее устройство / Чугаева В.И.; заявитель и патентообладатель Воронеж. науч.-исслед. ин-т связи. – № 2000131736/09 ; заявл. 18.12.00 ; опубл. 20.08.02, Бюл. № 23 (II ч.). |
Частина книги, періодичного, продовжуваного видання
|
|
Електронні ресурси |
http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm.
|
Примітки:
1. Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”.
2. Опис складається з елементів, які поділяються на обов’язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов’язкові чи обов’язкові та факультативні елементи. Обов’язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. Їх наводять у будь-якому описі.
Проміжки між знаками та елементами опису є обов’язковими і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації.
Нормоконтроль - завершальний етап розробки документації і здійснюється після повного закінчення роботи. Завдання проведення нормоконтролю такі: додержання у розроблюваних документах норм і вимог, встановлених у стандартах та інших нормативних документах. Будь-яка, навіть старанно оформлена робота, може мати помилки. Тому завершену роботу студент в обов’язковому порядку повинен старанно перевірити самостійно.
Найпоширеніші помилки студентів це неправильно оформлені титульний аркуш і завдання; вступ неправильно оформлений, не містить обґрунтування новизни та актуальності; матеріал неправильно поділений на розділи, підрозділи, додатки; немає зв’язку вступу з темою роботи; неправильна нумерація, неправильно написані заголовки розділів, підрозділів, таблиць і рисунків; неправильно оформлені посилання на використані джерела; аркуші роботи заповнені нераціонально, відсутні поля; порушена логічність викладу матеріалу; неправильно вжиті терміни, позначення, скорочення слів; є граматичні і синтаксичні помилки, у висновках немає оцінки результатів роботи, пропозицій щодо її використання, не розкрита соціальна цінність; бібліографічний опис посилань не відповідає вимогам стандарту; додатки неправильно оформлені.
Студент, готуючи роботу до нормоконтролю, повинен звернути особливу увагу на недопущення наведених раніше помилок. Слід звернути увагу на точність вживання слів і правильність оборотів мови, повноту і послідовність розкриття теми. При цьому студент повинен старатися зрозуміти логічний зміст кожної фрази і зв’язок між ними.
Після перевірки прийнятих скорочень, розміщення розділів, переліку посилань, додатків, роботу акуратно складають у папку. Слід пам’ятати, що перед тим, як здавати роботу в оправу і після того, необхідно перевірити правильність розміщення сторінок та їх нумерацію.
Захист курсової роботи та критерії оцінки - після оформлення курсова робота подається на кафедру для рецензування, в термін, який був встановлений науковим керівником.
Рецензування роботи здійснюється на ґрунті таких критеріїв:
обґрунтування теми дослідження;
самостійний підбір джерел, основної та додаткової літератури;
використання нормативно-правових актів;
рівень аналізу наукової літератури;
ступінь відбиття проблем теми;
відповідність структури роботи її змісту;
логічність викладання матеріалу;
вміння роботи узагальнення та висновки, визначати i формулювати власну точку зору;
адекватність методів вивчення проблеми меті та завданням роботи;
практичне значення роботи;
оформлення роботи, i, зокрема, науково-довідкового апарату.
У разі позитивної оцінки студент допускається до захисту курсової роботи.
Він повинен ознайомитися з рецензією з метою врахування зауважень i усунення недоліків.
Захист курсової роботи проводиться перед комісією в складі викладача кафедри та керівника курсової роботи.
Захист відбувається за таким порядком :
студент виступає з короткою доповіддю (до 10 хв.), в якій характеризується мета, завдання дослідження, дається огляд літератури, викладається основний зміст i висновки роботи, подаються пропозиції;
члени комісії та інші присутні при захисті задають питання, на які автор повинен дати вичерпні відповіді;
науковий керівник ознайомлює членів комісії з рецензією на курсову роботу.
Під час захисту студент повинен бути ввічливим, дотримуватись статутних вимог, демонструвати культуру мови та володіння навичками публічного виступу.
Остаточну оцінку курсової роботи здійснює комісія, з урахуванням попередньої оцінки та результатів захисту. Оцінка виставляється у відомості i заліковій книжці, тобто враховується в загальний підсумок навчання студента.
