- •Густав Теодор Фехнер
- •Вільгель Максиміліан Вунт
- •Христіан Маріа Юріус фон Еренфельс
- •Марк Десуар
- •Вюрсбурзька школа:
- •Теодор Флурнуа
- •Теоюл Арман Рібо
- •П’єр Жане
- •Ернет Мюріз’є
- •Гюстав Лебон
- •Френсіс Гальтон
- •Дугал (?)
- •Едвін Гіллер Старбек
- •Уільям Джеймс
- •Джеймс Генрі Леуба
- •Джордж Коу
- •Джеймс Біссер Пратт
- •Карл Густав Юнг:
- •Оскар Пфістер
- •Карл Абрахам
- •Природничо-науковий напрям до пр – зовнішні прояви психіки.
- •Раймон Уелс
- •Берест Фредерік Скіннер
- •Абрахам Маслоу
- •Карл Роджерс
- •Лордон Олборт
- •Ролло Різ Мей
- •Еріх Фром
- •Еріх Хамбургер Еріксон
Теоюл Арман Рібо
«П спадковість», «П почуттів», «Хвороба пам’яті»
Р – прояв людського духу (вивчав у єдності емоційного, ритуальних елементів і тд); Р переживання мають природні корені
Намагався виявити механізми утворення Р почуттів: 1. Пригноблений стан (страх, приниження); 2. Приємний експансивний стан
Відхиляє поняття психічної підсвідомості
Р – нормальна і здорова психіка; Р запопадливість – погано, тобто патологія (фанатизм)
Жан Мартен Шарко (основоположник нейропатології та психіатрії; гіпноз і тд – межа між Р і психопатологією)
Шарль Біне-Санглє («Божевілля Ісуса» - наукове визначення характеру Ісуса. Я далі не коментую )
П’єр Жане
«П автоматизму», «П еволюція особситості», «Від туги до екстазу»
Основний метод – клінічне спостереження; вивчав психопатології (особливо релігійний екстаз); явища РП є психопатологічними
«У майбутньому відпаде потреба у релігійності!»
Психастенія – нав’язливі стани (найбільше характерні для вірян); психопатологія – втрата почуття реальності
Сподівався, що психотерапія прийде на зміну Р (плюс, джаз, спорт і рівність замінять Р)
Вчення про пам’ять: кожен пацієнт унікальний!
Ібседицизм – апелює до авторитету, або філософ, або науковець (трансформована форма соціальної поведінки відсутності)
Вводить поняття психічної енергії
Ернет Мюріз’є
Містицизм, фанатизм, святість
«Хвороби релігійних почуттів»
Лише релігійність має здатність поєднувати все душевне життя
Містицизм – гіпертрофоване прагнення особистості до інтеграції; заміна зовнішніх авторитетів внутрішніми (ідеєю Бога) – ознака містицизму та явище індивідуальне
Фанатизм – надмірний потяг до суспільної корисності
Гюстав Лебон
«П натовпів», «П народів і мас», «П Нового часу», «П соціалізму»…
Вводить поняття натовпу, юрби. Психологічний закон духовної єдності юрби (афекти, думки, мнения (рос.)); класифікація натовпу.
Причина усіх проблем минулого і катастроф сучасності – навали натовпів. Юрби завжди однакові (непередбачувані, руйнівні, консервативні).
Душа юрби – елементарні імпульси, поєднані сильною вірою і малосприйнятні до думки і розуму (втрачає індивідуальність, діє афективно)
Одного лиш факту участі в юрбі достатньо для зниження інтелектуального рівня. Юрба не витримує реалізму (втрата критичності). «Невіглас і вчений стають однаково нездатними міркувати» «У натовпі неможливо бути щасливим»
Натовп потребує релігії (вірування – соц, пол, псих – обгорнуті в Р упаковку). Р зумовлена не обожнюванням божества, а якісь сильній справі. Р почуття юрби (нетерпимість і фанатизм завжди їх супроводжують)
Теодор Флурнуа
«Принципи РП», «Дослідження РП», «Р генії», «Ф Уільяма Джеймса»
Основоположні принципи ПР:
Принцип застосування методів наукової П (факт внутрішнього життя повинен піддаватися експериментам)
Принцип виключення трансцендентного (можна вивчити щось лише прийнявши відсутність Бога, трансцендентного і тд)
Принцип біологічного пояснення Р феноменів (П вивчає Р як життєву функцію)
Вивчав уяву, екстаз, медіум, реінкарнацію, сублімовану свідомість
Поява англо-американської ПР
Вплив досліджень Заходу; розрізненість і хаотичність підходів; ф.основа психологічних досвідів релігійних явищ – позитивізм і прагматизм; описовість явищ ПР -> детермінація прицнипів і положень психіки людини; представники: Гальтон, Холл, Старбек, Джеймс, Леубер, Колл, Фрат
