1.2. Основні етапи розвитку науки

-Міфологія

-Натурфілософія (Стародавня Греція)

-Середньовіччя

-Перша наукова революція (XVI–XVII ст.)

-Друга наукова революція (кінець XIX- перша половина XX ст.)

-Третя наукова революція, (друга половини XX ст. – початок XXІ ст.), яка спричинила технологічну революцію.

1.3. Організаційна структура науки та система підготовки наукових кадрів в Україні

В Україні існує державна система організації і управління науковими дослідженнями. Вона дає можливість концентрувати й спрямовувати науку на виконання найбільш важливих завдань, виходячи з потреб соціально-економічного розвитку держави. Державна система управління наукою має на меті вироблення стратегічих і тактичних рішень для здійснення фундаментальних і прикладних досліджень, підвищення їх ефективності, вибір найбільш перспективної наукової тематики, інформаційне забезпечення досліджень, економічне стимулювання їх діяльності.

Законодавчу основу для організації науки створює Верховна Рада України. Виконавчим органом, який розробляє і здійснює заходи з проведення єдиної політики в галузі науки є Кабінет Міністрів України. Йому підпорядковані установи та організації, які здійснюють безпосереднє керівництво науковою діяльністю в державі: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту, Національна Академія наук України, галузеві і міжгалузеві міністерства, комітети та відомства.

Організація науки в державі включає чотири основних сектори: академічний – спрямований на забезпечення фундаментальних досліджень, які приводять до одержання нових знань, ідей та теорій; вищих навчальних закладів – спрямований на забезпечення фундаментальних і прикладних досліджень, які дають нові знання та розробки, придатні до практичного застосування; галузевий – спрямований на проведення прикладних досліджень та здійснення розробок і нововведень; виробничий  – пов’язаний із запровадженням науково-технічних розробок, удосконаленням техніки і технологій, завдяки чому здійснюються винаходи, створюється нова техніка та нова продукція.

Безпосередню наукову діяльність в Україні здійснюють:

-науково–дослідні і проектні установи та центри Національної Академії наук;

-науково–дослідні установи системи галузевих академій наук;

-науково–дослідні підрозділи та кафедри вищих навчальних закладів (інститутів, академій, університетів);

-науково– дослідні, проектні, конструкторські, технологічні та інші установи міністерств і відомств;

-науково–дослідні, проектні установи і центри при промислових підприємствах та об’єднаннях;

-науково–дослідні, конструкторські, технологічні та інші установи і центри, створені на комерційній основі.

Вся сукупність наукових установ та організацій утворює організаційну систему науки в державі. Ієрархічну структуру цієї системи увінчує  Міністерство освіти і науки яке, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує розвиток освітнього, наукового, інноваційного, інформаційного потенціалу України. В системі державної організації науки важливе місце належить Вищій атестаційній комісії (ВАК) України.

Національна Академія наук – головний науковий центр України. Її діяльність здійснюється на основі Статуту. Члени академії мають академічні звання –  член-кореспондент і дійсний член (академік).

Найвищий керівний орган Академії наук – Загальні збори, а в період між сесіями Загальних зборів – Президія на чолі з президентом.

Крім Національної Академії наук в Україні діють галузеві академії наук.

Рівень кваліфікації наукових працівників визначається науковими ступенями та вченими званнями. Наукові ступені присуджуються, а вчені звання присвоюються за визначеним урядом порядком.

В Україні встановлено два наукових ступені: доктор філософії (кандидат наук) і доктор наук. 

Вченими званнями в Україні є: доцент, професор, старший дослідник.