1.4. Розвиток уявлень про цілісність живої природи як планетарного явища

Під впливом ідей Ч. Дарвіна інтерес до біогеографії різко зріс, що привело в другій половині XIX ст. до вивчення різних областей і континентів з погляду історії їхнього заселення. Спочатку біогеографія рослин і тварин розвивалися відносно самостійно, хоча їх поєднувала загальна ідея про еволюцію життя. Значну роль у їхніх успіхах зіграли експедиції з вивчення різних областей Землі. Важливі біогеографічні описи, які досі ще не втратили своєї актуальності і значення, належать англ. натуралістам Ч. Дарвіну(48П) й Альфреду Уоллесу.

У результаті вивчення фауни горобиних (воробьиных) англійський орнітолог Ф.Скітер (1829-1913) ще в 1858р. суходіл розділив на шість областей: палеарктична, ефіопська, індійська, австралійська, неоарктична й неотропічна. Цей розподіл зберігся з невеликими змінами і дотепер. Швейцарський палеонтолог Людвіг Рютимейер (1825-1895) у 1867р. почав класифікувати фауну за часом її виникнення. Дослідження в області зоогеографії привели до виявлення генетичних зв'язків різної фауни.

2. Внесок українських вчених-біологів в розвиток біологічної науки.

Бах Олексій Миколайович (1857-1946), народився в м. Золотоноша, тепер Черкаська область. Біохімік. Академік АН. З 1875 року навчався в Київському університеті, з якого його відрахували за участь у політичних виступах студентів. Перебував на засланні та в еміграції. У 1917 р. повернувся до Росії. Основні праці присвячені фотосинтезу, окислювальним процесам у живій клітині, вивченню ферментів. Теоретичні праці про ферменти стали науковою основою розвитку харчової промисловості. Помер в Москві.

Бец Володимир Олексійович (1834-1894), народився в м. Остер, тепер Чернігівська область. Анатом і гістолог. У 1860 році закінчив медичний факультет Київського університету. Праці присвячені будові головного мозку, зокрема відмінам у тонкій структурі (архітектоніці) різних його ділянок. Відкрив рухову зону кори головного мозку й описав (1874) велетенські пірамідні нервові клітини, названі його іменем. Вивчав морфологію остеогенезу (від грец. osteon – кістка і genesis – походження, виникнення, розвиток), проблеми неврології. Помер в Києві.

Богомолець Олександр Олександрович (1881-1946), народився в м. Києві. Патофізіолог. Академік багатьох АН, президент АН, заслужений діяч науки УРСР та РСФСР. Закінчив медичний факультет Новоросійського університету в Одесі у 1906 році, де навчався і водночас працював. Розробив вчення про фізіологічну систему сполучної тканини, встановив, що вона виконує в організмі захисні функції, впливає на імунітет, бере участь у живленні організму. Висунув положення про залежність перебігу хвороби і видужання не тільки від причини виникнення хвороби, а й від здатності організму до опору, тобто від його реактивності. З метою посилення функції сполучної тканини запропонував і запровадив у практику антиретикулярну (від грец. anti – проти і ретикулярна тканина – різновидність сполучної тканини) цитотоксичну (цитотоксини - специфічні антитіла білкової природи) сироватку (АЦС). Помер в Києві.

Гамалія Микола Федорович (1859-1949), народився в м. Одеса. Мікробіолог і епідеміолог. Почесний академік АН. Закінчив у 1880 Новоросійський університет в Одесі та 1883 Військово-медичну академію в Петербурзі. В 1886 разом з І.І.Мечниковим організував в Одесі першу в Росії бактеріологічну (пастерівську) станцію. Розробляв засоби запобігання багатьом інфекційним хворобам (сказ, чума, холера та ін.), довів вірусну природу чуми рогатої худоби, заклав основи вчення про бактеріофаг (від бактерії і грец. phagos - пожирач, фаги – бактеріальні віруси, що спричиняють лізис (розчинення, розпад, руйнування) бактерій та ін. мікроорганізмів) відкрив бактеріолізини (речовини біологічного походження, що спричиняють лізис бактерій), опрацьовував проблеми мінливості мікробів, імунітету тощо. Помер в Москві.

Домбровський Броніслав Олександрович (1885-1975), народився у м. Єлисаветграді Херсонської губернії тепер м. Кіровоград. Зоолог, морфолог. Заслужений діяч науки Казахської РСР. У 1912 р. закінчив фізико-математичний факультет Київського університету. Заснував біоморфологічний напрямок (від грец. bios – життя і morphe – вигляд, форма) в порівняльній анатомії. Роботи присвячені вивченню орнітофауни, герпетофауни (плазунів), порівняльній анатомії амфібій та риб; порівняльній морфології сільськогосподарських тварин і інших хребетних; вивченню питань біоморфології мускулатури плазунів і ссавців; дихальної, судинної, статевої, локомоторної і нервової систем організму тварин. Запропонував класифікацію грудної і черевної мускулатури хребетних тварин. Помер в Алма-Аті (Казахстан).

Заболотний Данило Кирилович (1866-1929), народився в с. Чоботарка, тепер с. Заболотне Крижопільського р-ну, Вінницької обл. Мікробіолог та епідеміолог. Академік АН, її президент. Закінчив в 1891р. Новоросійський в Одесі та в 1894р. ­ Київський університети. Праці Заболотного присвячені вивченню чуми, холери, сифілісу, газової гангрени, дифтерії, черевного та висипного тифів, дизентерії тощо. Створив вчення про природні вогнища чуми; виявив, що носіями збудника чуми є гризуни; встановив шляхи передачі бубонної і легеневої чуми та довів лікувальний ефект протичумної сироватки. Ім’ям Д.К. Заболотного названий Інститут мікробіології та вірусології АН України. Помер в Києві, похований на Батьківщині.

Липський Володимир Іполитович (1863-1937), народився в с. Самостріли, тепер Корецького р-ну, Ровенської обл. Ботанік. Академік, член-кореспондент АН, її президент. Закінчив колегію П.Галагана в Києві (1881), Київський університет (1886). З 1928 до кінця життя ­ директор Ботанічного саду в Одесі. Праці стосувалися питань флористики, систематики та географії рослин. Вивчав рослинність Середньої Азії, Кавказу, України, Молдавії тощо. Описав 4 нові роди і понад 220 нових видів та різновидностей рослин. Досліджував водорості Чорного моря. Ряд праць присвятив питанням історії вітчизняної ботаніки, гербарній справі, роботі ботанічних садів тощо. Ім’ям Липського вітчизняні та іноземні ботаніки назвали близько 45 нових видів рослин. Помер в Одесі.

Мечніков Ілля Ілліч (1843-1916), народився в с. Іванівка, тепер Куп’янського р-ну, Харківської обл. Один з основоположників ембріології, імунології та мікробіології. Почесний член Петербурзької АН. Закінчив Харківський університет (1864). У 1886 Мечников (разом з Гамалією М.Ф.) заснував в Одесі першу в Росії бактеріологічну станцію. У 1887 переїхав до Парижа, де організував лабораторію при Пастерівському університеті, якою завідував до самої смерті. Мечников встановив спільні закономірності в розвитку хребетних і безхребетних тварин, запропонував теорію походження багатоклітинних організмів. Відкрив явище фагоцитозу (1882), за що йому було присуджено Нобелівську премію (1908). Приділяв велику увагу розробці проблем імунітету, запалення, довголіття, вивченню інфекційних хвороб (холери, черевного тифу, сифілісу, туберкульозу). Помер в Парижі.

Чаговець Василь Юрійович (1873-1941), народився на хуторі Патичіс, тепер Роменського р-ну, Сумської обл. Фізіолог, один з засновників електрофізіології. Академік АН. Закінчив у 1897 Петербурзьку Військово-медичну академію. Основні праці присвячені дослідженню фізико-хімічної природи електричних потенціалів у живих тканинах і механізмів їх електричного подразнення, вперше застосував для пояснення цих процесів теорію електролітичної дисоціації. Запропонував іонну теорію походження біоелектричних потенціалів і розвинув конденсаторну теорію електричного подразнення живих тканин тощо. Помер в Києві.

Чаговець Ростислав Всеволодович (1904-1982), народився в Києві. Біохімік. Академік АН, заслужений діяч науки УРСР. Закінчив у 1925 Київський ін-т народної освіти. Праці присвячені питанням біохімії м’язів, експериментальним основам вітамінотерапії, біохімії вітаміновмісних ферментів тощо. Розробив метод визначення окислювально-відновних властивостей тканин. Вивчав взаємозумовленість м’язової роботи, умов відпочинку і тренування. Довів, що вітаміни впливають на метаболізм (обмін речовин), чим зумовлюється їх терапевтичний ефект. Розробив теорію еволюції вітамінів. Помер в Києві.

Шмальгаузен Іван Іванович (1884-1963), народився в Києві. Зоолог, еволюційний морфолог. Академік АН, заслужений діяч науки УРСР. Закінчив у 1907 Київський університет. Праці присвячені порівняльній анатомії та ембріології, еволюційній морфології, походженню наземних хребетних, проблемам росту організмів, феногенетиці (розділ генетики, що вивчає шляхи реалізації генетичної інформації від гена до ознаки під час онтогенезу (індивідуального розвитку організму)) і формоутворенню, факторам, шляхам і закономірностям еволюції, біокібернетиці (наук. напрям, що вивчає структурну і функціональну організацію біологічних систем, закономірності використання інформації в них). Ім’ям І.І. Шмальгаузена названий інститут зоології АН України. Помер в Москві.