План виробництва продукції

Структура виробничого плану включає такі дані:

• обсяг виробництва продукції (послуг) та обсяг її реалізації (у кількісних показниках);

• характеристика виробничих цехів;

• виробнича програма цехів;

• загальна характеристика технологічних ліній та обладнання робочих місць у цехах;

• розрахунок устаткування;

• розрахунок площі цехів;

• характеристика джерел постачання сировини, напівфабрикатів тощо;

• розрахунок чисельності робітників виробництва;

• прогноз сумарних витрат, у тому числі їх розподіл па постійні та змінні.

Отже, ця частина бізнес-плану мас поінформувати про:

• загальний підхід до виробництва;

• джерела сировини;

• технологічні виробничі процеси;

• вимоги до трудових ресурсів і потребу в них;

• характер співробітництва постачальників і покупців;

• сумарні витрати на виробництво та їх розподіл на постійні і змінні;

• контроль за якістю продукції.

Як документ внутрішнього планування бізнес-план має бути докладним планом виробничої діяльності. В ньому необхідно розглянути сам процес виробництва продукції: описати будівлі, обладнання, потреби в сировині та трудових ресурсах, технологічні процеси, а також можливості бізнесу, використання виробничих потужностей та програми контролю якості.

У виробничому плані слід також розглянути рівень сервісу, який фірма зможе забезпечити споживачам товару чи послуги.

Інформація про джерела постачання сировини та напівфабрикатів оформлюються у таблицю, де зазначаються основні умови для укладання угод з постачальником на окремі види сировини, продукції, напівфабрикатів, форма оплати, види поставок, методи завозу тощо (табл. 1).

Розрахунок чисельності працівників виробництва зводиться до визначення явочної та спискової чисельності.

Таблиця1. Форма плану постачання

№	Постачальник	Характеристика сировини, напівпродуктів	Основні умови постачання
			Види поставок	Методи завозу	Форма оплати	Інші умови
1	2	3	4	5	6	7

Явочна чисельність — це щоденна постійна кількість робітників на робочих місцях при встановленому режимі робочого дня.

Середньоспискова чисельність включає загальну кількість робітників, заплановану за штатним розкладом підприємства з урахуванням додаткової потреби в робітниках для заміни осіб, які перебувають у відпустках, відсутні за хворобою та з інших причин.

Середньоспискова чисельність робітників визначається за формулою

, (9)

де Ч_я — явочна чисельність робітників;

Д_н — номінальне число робочих днів на рік (без святкових і вихідних днів);

Е — ефективний фонд робочого часу (без втрат робочого часу з різних причин у номінальному числі робочих днів), або за формулою

(10)

де

. (11)

При встановленні функціонального складу працівників за штатним розкладом підприємства їх умовно групують: працівники апарату управління і спеціалісти; робітники виробництва, в тому числі основний і допоміжний виробничий персонал; обслуговуючий персонал тощо.

Враховуючи, що чисельність і кваліфікаційний склад працівників окремих категорій залежать від форм власності на засоби виробництва, ці показники визначаються в організаційно-юридичному плані.

У виробничому плані обґрунтовується чисельність робітників виробництва і обслуговуючого персоналу.

Явочна чисельність цих категорій працівників може визначатися різними методами:

на основі діючих нормативних показників, які враховують оптимальний рівень витрат праці, необхідних для виконання встановленого обсягу робіт (норм часу, норм виробітку, норм обслуговування, нормативів чисельності працюючих тощо);

за кількістю робочих місць і планового фонду робочого часу підприємства та на одного працівника відповідної категорії;

при складанні бізнес-планів реконструкції діючих підприємств може застосовуватись розрахунково-аналітичний метод визначення явочної чисельності виробничих робітників, коли на основі аналізу ефективності використання фактичної чисельності робітників визначаються резерви підвищення продуктивності їхньої праці і відповідні зміни в чисельності та складі робітників за такими факторами зростання продуктивності праці, як інтенсифікація праці, подовження виробничого процесу (ефективного робочого часу), удосконалення матеріального стимулювання праці тощо.

Наприклад, явочна чисельність робітників виробничих цехів визначається з урахуванням добової кількості перероблюваної сировини, існуючих норм виробітку та режиму праці за формулою

(12)

де Ч_я — явочна чисельність, чол.;

Q_g— кількість перероблюваної сировини (напівфабрикатів), кг, (шт., грн.) за зміну;

Т — тривалість робочої зміни, год, хв;

а — норма виробітку, кг/год (шт., грн. тощо);

к — коефіцієнт зростання продуктивності праці.

Аналогічний результат можна одержати на основі даних про планову кількість виробів за зміну, норму часу на виготовлення одиниці продукції за формулою

(13)

де п — кількість виготовленої продукції (послуг), шт., кг тощо за зміну;

Н_Т — норма часу на виготовлення одиниці продукції, хв/шт., кг тощо;

Т — тривалість робочої зміни, год, хв;

к — коефіцієнт зростання продуктивності праці.

Явочна чисельність таких категорій робочих професій, як продавці, буфетники, касири, розраховується заданими про кількість робочих місць і режим роботи підприємства за формулою

(14)

де Т — тривалість робочої зміни, годин па добу;

Р — кількість робочих місць, одиниць;

і — тривалість робочого дня одного робітника, год.

Далі необхідно вибрати оптимальний спосіб виробництва продукції. Фактори виробництва можуть поєднуватися різними способами, забезпечуючи однаковий обсяг випуску продукції. Наприклад, можна виробляти певну кількість продукції, використовуючи більші трудовитрати і малий капітал, або більшу кількість капіталу І невеликі витрати праці, або ж обрати будь-яке інше поєднання обох факторів, що знаходить відображення у кошторисі окремих статей витрат підприємства.

Крім того, необхідно показати, як витрати залежать від обсягу діяльності підприємства і як вони можуть змінюватися за певний проміжок часу.

У короткостроковий період деякі витрати залишаються незмінними, хоч усі інші можуть змінюватися залежно від збільшення випуску продукції. Загальні витрати (ТС) на виробництво будь-якого товару складаються з двох компонентів: постійних (РС), які фірма несе незалежно від обсягу випуску продукції, і змінних (УС), які змінюються разом з обсягом випуску продукції.

Постійні витрати можуть включати витрати на оренду та утримання приміщень, амортизацію основних засобів, на страхування майна, технічне обслуговування обладнання. Ці витрати залишаться однаковими незалежно від обсягів продукції, яку виробляє фірма. Всі інші є змінними витратами (на заробітну плату, на сировину, паливо, електроенергію, транспортні витрати тощо) і зростають в міру збільшення обсягу виробництва продукції.

Постійні витрати можуть контролюватися протягом тривалого періоду, але вони не змінюються при зміні обсягу діяльності підприємства протягом короткого проміжку часу (ці витрати оплачуються навіть тоді, коли продукція взагалі не випускається).

Щоб з'ясувати, скільки випускати продукції, необхідно знати, як зростуть змінні витрати із розширенням випуску продукції. Для цього необхідно використати деякі додаткові критерії вимірювання витрат і насамперед граничні, або маргінальні, витрати (МС).

Граничні витрати характеризують приріст витрат в результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції. Оскільки постійні витрати не змінюються із зміною обсягу виробництва продукції фірми, граничні витрати визначаються зростанням лише змінних витрат при випуску додаткової одиниці продукції. Отже, ми можемо записати граничні витрати як

(15)

Граничні витрати показують, у що обійдеться фірмі збільшення обсягу випуску продукції на кожну додаткову одиницю.

Середні витрати (АС) — це витрати на одиницю випуску продукції, які теж бувають трьох видів: середні постійні, середні змінні й середні загальні.

Середні постійні витрати (АFС) визначаються діленням постійних витрат на обсяг випуску продукції (FС/Q). Оскільки постійні витрати не змінюються, середні постійні витрати знижуються в міру збільшення обсягу випуску продукції.

Середні змінні витрати (АVС) визначаються діленням змінних витрат на обсяг випуску продукції (VС/Q).

В міру збільшення обсягу випуску продукції середні змінні витрати можуть збільшуватися або зменшуватися чи залишатися на однаковому рівні.

І нарешті, середні загальні витрати (АТС) визначаються діленням загальних витрат на обсяг випуску продукції (ТС/Q) і являють собою витрати в розрахунку на одиницю продукції.

Для визначення оптимального обсягу діяльності відповідно мінімального значення середніх загальних витрат використовують показник граничних витрат (МС).

Мінімальний рівень середніх загальних витрат досягається при такому обсязі діяльності, коли граничні виграти за своєю величиною відповідають загальним середнім витратам. Такий обсяг діяльності є оптимальним.

Крім того, порівнюючи загальні витрати з ціною продукту, можна визначити, чи буде прибутковим його виробництво.

Слід підкреслити, що концепція зростання обсягу виробництва товарів і послуг може базуватись не тільки на прогресивній продуктовій ідеї, а й на перспективній комерційно-виробничій ідеї. Обґрунтування цих ідей забезпечить підприємству довіру майбутніх інвесторів і кредиторів. Виробнича ідея може стосуватися створення нових власних потужностей, додаткових торговельних об'єктів для продажу вироблюваних продуктів або реконструкції діючих, впровадження прогресивного способу виробництва, нової техніки і технології, кооперування виробничої діяльності з іншими підприємствами тощо.

Виробнича стратегія підприємства розкриває розвиток виробничих потужностей і всі інші умови наступного розвитку виробництва вже відомих або нових продуктів, організацію матеріально-технічного постачання, визначення постачальників, забезпечення надійності постачання, контрактний договір на виготовлення продукту, що передбачає умови матеріально-технічного постачання, пролажу та оплати готової продукції, термін загального циклу виконання замовлення на виробництво продуктів.

Виходячи із оцінки реалізованого і потенційного попиту на товар та власних витрат па виробництво, підприємство вирішує, що виробляти, скільки виробляти і з якими витратами, аби максимізувати свій доход. У розрахунок приймається очікувана ціпа товару і витрати на виробництво, а кількість вироблюваного і запропонованого товару визначається виробником виходячи із умов максимізації власного доходу.

Під власним доходом слід розуміти обсяг чистого прибутку, тобто різницю між виручкою від продажу і повними, включаючи фіксовані, витратами.

Отже, головним мотивом пропозиції є максимізація прибутку виробника. Обсяг, або розмір, пропозиції — це кількість товару, яку виробник з метою максимізації прибутку виробляє і пропонує для продажу протягом певного періоду при визначеній ціні товару. Характер лінії пропозиції залежить не тільки від ціни, а й від терміну — періоду реалізації товару за інших рівних умов.

Рис. 1. Одномоментна пропозиція

Пропозиція — це виробництво товару для продажу. Зазначимо, що налагоджене виробництво певного товару є досить інерційним, тому продукція тут вироблятиметься деякий період, навіть якщо ціна (Р) на ринку падатиме. В цьому випадку пропозиція (Q) носить одномоментний характер (одномоментна пропозиція, Q₀). Якщо період обчислення обсягу продажу досить великий, реакція виробника па зміну ціни товару значно впливатиме на обсяг пропозиції. Якщо ця реакція полягає лише у зміні обсягів використання таких змінних факторів, як праця і матеріали, але при цьому не змінюються виробничі потужності, то йдеться про так звану короткострокову пропозицію. Якщо ж розглядається період, протягом якого видозмінюються й основні фонди, то вважається, що пропозиція носить довгостроковий характер. Прямі (S) одномоментної (рис. 1) і короткострокової пропозиції (рис. 2) відрізняються одна від одної: перша відображає незмінність обсягу пропозиції (Q₀ ), а друга має вигляд зростаючої функції, коли обсяг пропозиції може збільшуватися (Q₂) або зменшуватися (Q₁).

Слід зазначити, що одномоментна пропозиція характерна для більшості підприємств з порівняно великою питомою вагою основних фондів І порівняно високим коефіцієнтом їх використання.

Рис. 2. Короткострокова пропозиція

Для деяких підприємств (наприклад, торговельних і громадського харчування) одномоментної пропозиції не існує, асортимент продукції може змінюватися щодня, а тому в цих підприємствах використовується як теоретичний інструмент аналізу функція короткострокової і довгострокової пропозиції. Функція короткострокової пропозиції (5/Р) може бути розрахована з використанням коефіцієнта цінової еластичності попиту і характеру реакції покупців:

(16)

де ∆Q — зміна обсягу продукції і послуг;

∆Р _зміна ціни на продукцію і послуги;

— середні значення обсягу продукції та послуг і ціпи.

Для прямої одномоментної пропозиції S/Р=0, а для короткострокової — S/Р>0. При зростанні цін ресурсів пропозиція зменшується, а при падінні збільшується.

Як свідчать дослідження, ефект збільшення пропозиції забезпечують прогресивні зміни в технології. Ціпи факторів при цьому можуть не змінюватися або навіть дещо зростати, але за рахунок ефективного використання матеріалів і працезберігаючих технологій сумарні виробничі витрати зменшуються.

Інтерес становить обґрунтування витрат підприємства, що досягає максимізації прибутку за виробничим способом.

Розгляньмо короткостроковий період, коли потужності є фіксованими і визначаються наявними у розпорядженні підприємства основними фондами, які можуть використовуватися для виробництва однорідних видів товарів. Через різну ефективність наявних фондів виробництво може здійснюватися різними виробничими способами, які різняться між собою за ефективністю використання ресурсів - матеріалів, затрат праці робітників різних професій тощо.

Кожний виробничий спосіб у межах розглядуваного періоду розрахований на фіксовану виробничу потужність, тобто максимально можливий обсяг випуску продукції.

Позначмо х_j - кількість товарів, що виробляються j-м виробничим способом (одиниць товару/рік), j = V=1, 2, ... n. Відповідно т_j — виробнича потужність j-го способу (одиниць товару/рік);

a_ij — питомі витрати і-го ресурсу на одиницю товару, вироблюваного j-м виробничим способом (одиниць ресурсу i/одиниць товару);

W_i — вартість одиниці i-го ресурсу (грн./одиниць ресурсу і), і = 1, 2, ... т;

W₀ — обсяг фіксованих витрат на обслуговування виробництва і управління (грн./рік);

Р — ціна товару (грн./одиниць товару).

При цих значеннях задача визначення обсягу випуску різними виробничими способами, що забезпечують досягнення максимального прибутку, має вигляд

(17)

Максимізація здійснюється за виробничими способами і числове розв'язання здійснити неважко.

Вирішення такої задачі, наприклад, у підприємстві громадського харчування, показує, що, використовуючи однаковий набір сировини, обладнання, трудових ресурсів, прибуток підприємства може різко змінюватися залежно від способу виробництва

(застосування прогресивних технологій, варіантів поєднання ресурсів і зміни структури виробничої програми).

Заключна частина виробничого плану висвітлює фактори, які знаходяться лоза межами контролю підприємця, але впливають на характер його діяльності (наприклад, вимоги щодо охорони навколишнього середовища).

Розглядаються також засоби правового захисту нової продукції чи послуг (патенти, ліцензії, товарні знаки або авторські права, які будуть одержані підприємцем ).