План гоелро

• План ГОЕЛРО - перший перспективний план відбудови й розвитку народного господарства Росії та інших радянських республік,

• У лютому 1920 р. було утворено Державну комісію з електрифікації Росії (ГОЕЛРО).

• Електрифікація означала технічну реконструкцію народного господарства на найпрогресивнішій енергетичній основі — за допомогою електрики.

• Уже в грудні 1920 р. VIII Всеросійський з'їзд рад розглянув і затвердив план ГОЕЛРО.

• Передбачалося спорудити за одне чи два десятиріччя 30 теплових і гідравлічних електростанцій, кожна з яких мала б задовольнити потреби в електроенергії великих промислових вузлів.

• План не враховував кордонів республік. У Південному економічному районі (Україна й частина прилеглої території Росії) намічалося ввести потужності на 560 тис. кВт. Планувалося розгорнути будівництво державних районних електростанцій (скорочено — ДРЕС), а також Дніпровської ГЕС біля Олександрівська. На енергії Дніпрогесу мали постати заводи для виплавлювання якісних сталей і алюмінію.

• В металургії України треба було відбудувати й розширити наявні заводи, у Донбасі — забезпечити 10-кратне порівняно з 1920 р. зростання видобутку вугілля. У машинобудуванні планувалося розвивати виробництво машин для паливної та металургійної промисловості, транспорту й сільського господарства.

• Отже, за винятком електроенергетики, в Україні передбачалося відтворити ту промислову структуру, що вже склалася до революції.

• Цей проект був масштабним і грандіозним у той час не тільки для Росії, але і для світової спільноти в цілому.

• Сьогодні цей проект вважається єдиним реалізованим на території Радянського Союзу державним перспективним планом відновлення і розвитку всього промислово-господарського комплексу на базі розвитку електроенергетики, причому реалізованим блискуче.

• Автори плану ГОЕЛРО були переконані – цей проект має створи­ти економічну базу комунізму.

• Шляхи досягнення комунізму здавалися простими: безпосеред­ній перехід до виробництва та розподілу без приватної власності, ринку, товарно-грошових відносин.

Внутрішнє становище усрр.

• Життя доводило утопічність цих планів. Внутрішнє становище УСРР характеризувалося глибокою економічною і політичною кризою.

• Економічна розруха була зумовлена воєнними діями протягом довгих 7 років; політикою «воєнного комунізму», що призвела до дезорганізації підвалин господарсько­го життя.

• Після завершення громадянської війни республіка являла собою велику руїну.

• У містах могли вижити тільки ті робітники, хто зберіг тісний зв'язок з селом або мав городи.

• Масове безробіття, розва­л житлово-комунальної системи, голод та епідемії.

• На селі посівні площі скоротилися. Валовий збір зерна становив лише 38,5 % від рівня 1913 р.

• Політична нестабільність була наслідком невдоволення селян продрозкладкою. Ширився протест проти вилучення продовольства і за­борони торгівлі. Продрозкладка виконувалася з величезним напру­женням. На весну 1921 р. її було виконано менш як на 40 %. Проте центр вимагав від уряду УСРР відправляти до Росії протягом міся­ця не менше 40 залізничних ешелонів з хлібом.

• ЦК КП(б)У почав застосовувати армію, кинувши проти селян 68 за­гонів червоноармійців. Їхні дії наштовхну­лися на збройний опір. Майже на всій території України, насам­перед у Донецькій, Полтавській, Катеринославській губерніях.

• У січні-лютому 1921 р. розпочався повстанський рух, що трактувався владою як політичний бандитизм.

• За офіційними даними тільки у великих повстанських загонах нараховувалося понад 100 тис. чоловік. Навесні 1921 р. активно діяв Н. Махно, під рукою якого було 15 тис. бійців.

• На боротьбу з повстанцями було кинуто 2/3 регулярних частин Червоної Армії, їх очолювали воєначальники В. Блюхер, Г. Котовський, О. Пархоменко.

• Антибіль­шовицькі настрої зростали також у робітничому середовищі. На підприємствах Києва, Харкова, Одеси й інших міст спалахнули страйки.