Відокремлення уточнюючих ленів речення і додатків

Правила

Приклади

1. Уточнюючий член речення конкретизує зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення, і на письмі виділяється комами.

2. Відокремлені уточнюючі члени речення можуть вводитись в речення за допомогою слів тобто, цебто, або( тобто) чи ( тобто), а саме, наприклад та ін., які від уточнюючих членів не відокремлюються.

3. Іноді відокремлення уточнюючих членів речення залежить від того, який зміст вкладає автор у своє висловлювання.

4. Відокремлюються додатки, що мають значення виключення або виділення і починаються словами крім, окрім, опріч, за винятком, зокрема, особливо, наприклад, на відміну від.

Там, за річкою, сплелися парубочі дзвінкі, розгонисті, гарячі голоси (М. Рильський).

Цитати із дум та з пісень без музичного їх оформлення, тобто без мелодії, багато втрачають (М. Рильський).

Там, далеко, за горами, встає сонце.

Там далеко під горами смужкою блищить

Дніпро.

На світі все знайдеш, крім рідної матері.

Правила

Приклади

1. Відокремлюються означення, якщо вони стосуються особових займенників я, ти, він та ін., які у реченні можуть бути пропущені.

2. Відокремлюються поширені узгоджені означення (звороти), якщо вони стоять після означувального слова.

3. Два або більше непоширених означення після означувального іменника обов'язково відокремлюються, якщо перед цим словом вже є узгоджене означення.

4. Відокремлюються означення, відділені від означувального слова іншими членами речення.

5. Відокремлюються означення, якщо вони мають обставинний відтінок. (Можна поста вити питання чому? за якої умови? Незважаючи на що?).

Мокрий, обношений, він занепокоєно пішов до верби (М. Стельмах).

З-за галузки смереки виглядали зажурені гори, напоєні сумом тіней од хмар (М. Коцюбинський).

Був ясний день, веселий, провесняний (Леся Українка).

В садочку, квітами повита, на пригарку собі стоїть, неначе дівчина, хатина (Т. Шевченко).

Скроплений живлющою росою, росток пробився на безмежжі нив (П. Дорошко).

Правила

Приклади

1. Поширені прикладки відокремлюються в тих самих випадках, що й означення, лише частіше для їх виділення вживають тире.

2. Завжди відокремлюються прикладки, які приєднуються до означуваного іменника словами тобто, або (тобто), чи (тобто), наприклад, зокрема, особливо, на ім'я, на прізвище, так званий, родом.

3. Прикладка із словом як відокремлюється лише тоді, коли вона має відтінок причини.

4. Якщо прикладка має значення уточнення і перед нею можна поставити слова тобто, а саме, то виділяємо її тире або комою.

5. Непоширена прикладка і означуване слово з'єднуються дефісом, якщо:

а) вони виражені загальними іменниками;

б) загальний іменник стоїть після власної назви;

в) прикладка входить до складу терміна.

А навкруги казкові шати — сніговим шаром уквітчані віти дерев (Остап Вишня).

Пейзаж, тобто опис природи, у художньому творі відіграє композиційну роль.

Кривинський, як посередник, вийшов наперед громади (П. Мирний). На уроці добре відповідав сьомий за списком учень, Дмитро Карпенко. Винуватці тої сварки — Карпа та Марина— пішли перепрошувати сусідів.

вітер-пустун, мати-природа

Дніпро-ріка, але ріка Дніпро, меч-риба

розрив-трава

Правила

Приклади

1. Відокремлюються з обох боків комами обставини, виражені дієприслівниками або дієприслівниковим зворотом.

2. За бажанням автора можуть відокрем люватись обставини, що починаються сло вами замість, всупереч, наперекір, попри, відповідно до, згідно з, завдяки, внаслідок та ін.

Увага! Одиничні дієприслівники, що стоять безпосередньо при присудку і мають значення прислівника, комами не відокремлюються.

Ідуть з поля дівчата, співаючи дзвінкими

голосами.

Раненько вставши, ми пішли до лісу.

Микола, замість панського лану, вийшов

на своє поле.

Остап стояв вагаючись.

Із вирію летять курличучи ключі.

Вставні

Вставлені

1. Виражають ставлення мовця до висловленої ним думки: певно, звичайно, може, імовірно та ін.

2. Привертають увагу співрозмовника

до змісту висловлювання: чуєте, знаєте, зверніть увагу, погодьтеся.

3. Вказують на джерело повідомлення: на думку, кажуть, по-моєму, за висловом.

4. Упорядковують думки, вказують на їх послідовність, зв'язок між собою: по-перше, по-друге, нарешті, з одного боку, до речі, між: іншим.

На жаль, Микола не прийшов на зустріч. По-перше, треба вчасно приходити, по-друге, мати з собою все необхідне.

1. Містять у собі додаткові повідомлення, побіжні зауваження до основної думки, доповнюють, роз'яснюють, уточнюють основний зміст речення.

2. З'являються не заплановано, тоді коли мовець помітив їх необхідність, почавши висловлювати думку.

3. На відміну від вставних не можуть бу ти класифіковані за якимись загальними значеннєвими ознаками.

З-за погрібника пахло м'ятою (росло її там, густої та холодної, багато), а від хати несло духом матіоли (Є. Гуцало).

Бувають лише вставними

Не бувають вставними

Залежно від контексту

бувають вставними

або невставними

Мабуть, по-перше, по-друге, щоправда, крім того, а втім, отже, однак, одначе.

Навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, все ж таки, якраз, мовби, неначе, нібито, причому, притому, тож:, приблизно, саме, особливо, тільки, цебто, себто.

Правда, кажуть, може, звичайно, здається, можливо, видно, навпаки, справді, очевидно, безперечно, нарешті, зрештою, певно, на щастя, виходить.