Яка робота з навчання дітей переказу має здійснюватися в різні вікові періоди?

Визначення термінів щодо залучення дітей до переказу зумовлюється особливостями індивідуального мовленнєвого розвитку. Якщо дитина почала говорити наприкінці першого – на початку другого року життя, то вже в цей період варто розпочати підготовчу роботу щодо навчання її переказу. Якщо в цей період дитина користується лише жестовою мовою, то навчання переказу починається пізніше.

Ранній вік є підготовчим етапом щодо навчання дітей переказу. У цей час важливо збагачувати активний словник малюків. Тому поряд з ознайомленням дітей з предметами оточуючої дійсності слід використовувати твори художньої літератури. Багаторазове повторення знайомих творів спонукає дітей до участі в їх відтворенні. Промовляючи добре відомі малюкам рядки, дорослий робить паузи, а діти доповнюють їх потрібними словами. Для організації такої роботи добираються як віршовані, так і прозові твори (казки).

Молодший дошкільний вік є періодом розвитку діалогічного мовлення. Тому робота над змістом художніх творів проводиться у формі відповідей на запитання, поставлені вихователем. Це є першим кроком у набутті дітьми навичок переказу за планом. Для організації такої роботи добираються невеликі прозові твори (казки).

На п’ятому році життя розпочинається цілеспрямоване навчання дітей переказу. Саме в цей період відбувається усвідомлення дітьми сутності переказу, тобто передачі «власними» словами змісту художнього твору. Тому доцільно показати дитині, як можна змінювати текст під час переказу. У пригоді стане використання ілюстративного матеріалу, вміщеного в дитячих книжках. Ілюстрації допомагають дитині відтворити зміст усього твору або окремого епізоду, взяти участь у розігруванні діалогів між дійовими особами.

Ефективним засобом у процесі навчання є складання плану переказу. План – це перелік основних частин твору. Дієвими прийомами у складанні плану та утриманні його в пам’яті є використання серії сюжетних малюнків, схематичні зображення основних подій (моделювання), словесні підказки вихователя.

Після п’яти років, за даними психологів, у дітей починає розвиватися монологічне мовлення. Тому саме в цьому віці значна увага має приділятися формуванню вміння переказувати самостійно.

Які вимоги висуваються до самостійних переказів дітей?

Серед вимог, що висуваються до самостійних переказів дітей, слід назвати такі:

1. переказ має здійснюватися на основі повного розуміння тексту, тобто цілком свідомо й осмислено;

2. переказ має бути послідовним, без суттєвих пропусків, що порушують логіку викладу;

3. під час переказу дитина має вживати образні слова і вирази, використані автором твору;

4. під час переказу дитина має уникати довгих пауз, повторів однієї й тієї ж думки;

5. переказувати слід достатньо голосно, виразно.

Які прийоми навчання переказу є найбільш ефективними?

Серед найбільш ефективних прийомів навчання дітей переказу слід назвати такі: спільний з вихователем переказ, відображений переказ, підказування слова чи фрази, запитання, переказ за ілюстраціями, переказ за планом, моделювання, переказ за частинами, переказ за ролями, гра-драматизація.

Спільний з вихователем переказ використовується переважно в роботі з дітьми раннього віку, а також у тих випадках, коли дитина відчуває значні труднощі під час переказу. Суть цього прийому полягає в тому, що вихователь починає фразу, а дитина її закінчує. Наприклад: «Жили собі дід та … (баба). І була в них курочка … (Ряба)».

Відображений переказ використовується на початкових етапах навчання. Його суть полягає в тому, що дорослий пропонує дитині зразок переказу. Він промовляє фразу, а дитина її повторює за ним. Це дозволяє малюкові зрозуміти, що під час переказу від нього не вимагається дослівного відтворення тексту, як під час читання віршів на пам'ять, а дозволяється заміна деяких слів. Відображений переказ може використовуватися для відтворення всього тексту, або його частини (в тому місці, яке виявилося складним для відтворення).

Підказування слова чи фрази вихователем. Цей прийом використовується тоді, коли дитина під час переказу не може швидко дібрати потрібне слово. Щоб запобігти тривалих пауз під час переказу, вихователь може допомогти дитині і в доборі окремих фраз.

Запитання. Цей прийом використовується на різних етапах навчання дітей переказу. Виділяють кілька типів запитань.

• Запитання, що стимулюють спільний переказ. Вихователь промовляє початок фрази і ставить питання до її останнього слова. Наприклад: «Знесла курочка… Що знесла курочка? (Яєчко). Знесла курочка яєчко. Не просте… А яке яєчко? (золоте). Правильно, не просте яєчко, а золоте». Слід мати на увазі, що на початкових етапах навчання вихователю часто доводиться самому відповідати на свої запитання. Однак при цьому необхідно стимулювати дитину до повторення відповіді слідом за ним.

• Допоміжні запитання використовуються як до початку, так і під час переказу. Вони мають на меті допомогти дитині зосередитися, пригадати послідовність подій, уточнити важливі деталі. Допоміжні запитання бувають підказуючими і навідними. Перші містять у собі готову відповідь, яку дитина має підтвердити або спростувати (наприклад: ми прочитали про дівчинку? Так.). Другі наштовхують дитину на подальшу розповідь (наприклад: з чого почалася казка? Куди зібралася дівчинка?).

Переказ за ілюстраціями може використовуватися на всіх етапах навчання. Ілюстративний матеріал дозволяє дитині більш яскраво уявити героїв і події, зображені в художньому творі. Спираючись на наочні образи, дитині легше відтворити зміст. Переказ за ілюстраціями відбувається після читання, перегляду малюнків і бесіди за змістом художнього твору. У своїй роботі вихователь може скористатися книжками із серії «Розкажи казку» або книжками-картинками.

Переказ за планом використовується в роботі з дітьми п’ятого-шостого років життя. План може пропонуватися у формі запитань, або у формі вказівок, що за чим треба розповідати, або у вигляді картинного плану. Наприклад:

• План у формі запитань до української народної казки «Лисиця та рак».

З ким лисичка зустрілася в полі?

Про що сперечалися рак і лисиця?

Як рак обдурив лисицю?

• План у формі вказівок до української народної казки «Кривенька качечка».

Спочатку розкажи про те, як дід і баба знайшли в лісі кривеньку качечку.

Потім розкажи про те, як кривенька качечка перетворювалася на дівчину і що вона робила.

Розкажи, чому дівчина не захотіла залишитися вдома у діда з бабою.

Розкажи, як вона полетіла з табунком каченят.

• Картинний план до української народної казки «Солом’яний бичок»

Мал. Баба пряде мички, а дід робить солом’яного бичка. Підпис: Як дід зробив солом’яного бичка.	Мал. Баба спить. Ведмідь приліпився до бичка. Підпис: Зустріч солом’яного бичка з ведмедем.	Мал. Дід зачиняє ведмедя в погребі. Підпис: Ведмідь у погребі.
Мал. Баба спить. Вовк приліпився до бичка. Підпис: Зустріч солом’яного бичка з вовком.	Мал. Дід зачиняє вовка в погребі Підпис: вовк у погребі.	Мал. Баба спить. Лисиця приліпилася до бичка. Підпис: Зустріч солом’яного бичка з лисицею.
Мал. Дід зачиняє лисицю в погребі Підпис: лисиця в погребі.	Мал. Баба спить. Заєць приліпився до бичка. Підпис: Зустріч солом’яного бичка із зайчиком.	Мал. Дід зачиняє зайця в погребі Підпис: заєць у погребі.
Мал. Ведмідь несе вулик. Вовк жене овець. Лисиця несу курку й гуску. Зайчик несе намисто. Підпис: подарунки звірів.	Мал. Подвір’я хати. У хліву стоять воли. Діді і баба радісні сидять на призьбі. Підпис: щасливі дід і баба.

Моделювання – це частковий випадок переказу за малюнками, де зображення реального предмету замінено узагальненою моделлю. Цей прийом можна використовувати в різному віці. Однак найбільш ефективним його застосування є під час навчання переказу дітей середнього і старшого дошкільного віку, які попередньо набули навички переказу за ілюстраціями. Прийом моделювання дозволяє зосередити увагу дітей на змістові, побудові сюжетної лінії, послідовності основних епізодів художнього твору. Він створює передумови розвитку в дітей логічного мислення.

Прийом моделювання використовується на різних етапах заняття з навчання дітей переказу. Після читання художнього твору під час проведення бесіди за його змістом вихователь схематично зображує (малює або використовує заздалегідь підготовлені моделі) героїв та зв’язки між ними, відтворюючи послідовність подій. Після повторного читання твору під час проведення переказу дітьми складена схема використовується як наочна опора.

Моделями для зображення героїв можуть служити:

1. геометричні фігурки однакові за формою та розміром, але різні за кольором. Наприклад, лисичка - руде коло, вовчик – сіре;

2. різні геометричні фігури. Наприклад, лисичка – трикутник, вовчик – квадратик.

3. фігури різні за розміром. Наприклад, велике коло – ведмідь-тато, середнє коло – ведмедиця, маленьке коло – ведмежа.

4. схематичні зображення. Наприклад, зайчик – два вушка, їжачок – напівколо з голочками.

Для зображення взаємозв’язків між героями та дій використовують різноманітні лінії, стрілки. Створення моделей – це процес творчий, тому вихователь може використовувати як існуючі моделі, так і розробляти власні. Головне, щоб модель відповідала умовам схематичності та узагальненості, відображала найбільш суттєві риси об’єкту.

Використовуючи прийом моделювання під час переказу слід уникати зайвої деталізації, відображаючи лише головні події.

Переказ за частинами використовується в роботі з дітьми старшого дошкільного віку. Його застосовують за умови, що текст, запропонований для переказу, є великим за обсягом і його легко можна поділити на логічно завершені частини. Метою цього прийому є зменшення навчального завдання для однієї дитини завдяки її зосередженню на переказі певної частини твору. Важливою передумовою використання запропонованого прийому є усвідомлення дітьми змісту твору в цілому та наявність уміння виділяти його окремі епізоди. Під час проведення переказу за частинами варто використовувати план у формі вказівок.

Переказ за ролями варто проводити за окремими епізодами твору, що містять діалоги дійових осіб. Наприклад: переказати уривок з казки «Колобок», у якому колобок зустрічає лисицю. До переказу за ролями залучаються діти різного віку: молодші переказують запропоновані уривки за допомогою вихователя, а старші – переважно самостійно. Цей прийом використовується як підготовчий етап до участі в грі-драматизації.

Гра-драматизація – це самостійний вид ігрової діяльності дітей дошкільного віку. Цей прийом використовується в усіх вікових групах дошкільного закладу. Він ґрунтується на знанні змісту художнього твору, передбачає розвиток умінь творчо передавати риси характеру героїв. Прийом гри-драматизації не вимагає проведення спеціальних репетицій, оскільки дозволяє певні відхилення від тексту зі збереженням основного сюжету.