3. Дидактичний принцип зв’язку теорії із практикою

У різних педагогічних системах даний принцип носить різні назви, наприклад: зв'язок навчання з життям, єдність теорії і практики, практика - критерій істини, перевірка теорії практикою і т.п. Основою цього принципу є центральне положення класичної філософії, згідно з яким знання перевіряються практикою, практика - критерій істини, положення реальному житті, практики - відправна точка пізнання.

Розглянутий принцип спирається на багато філософські, педагогічні та психологічні положення, які відіграють роль закономірних почав: ефективність і якість едукаціі перевіряються, підтверджуються і направляються практикою: практика - критерій істини, джерело пізнавальної діяльності та область застосування результатів навчання, правильно поставлене виховання випливає з самого життя, практики, нерозривно з нею пов'язано, готує підростаюче покоління до активної перетворюючої діяльності; ефективність формування особистості залежить від включення її в трудову діяльність і визначається змістом, видами, формами і спрямованістю останньої; ефективність зв'язку навчання і виховання з життям, теорії з практикою залежить від змісту, організації навчально-виховного процесу, застосовуваних форм і методів едюкаціі, часу, відведеного на трудову і політехнічну підготовку, а також від вікових особливостей студентів; чим здійснено система трудової та продуктивної діяльності студентів, у якій реалізується зв'язок теорії з практикою, тим вища якість їх підготовки; чим краще поставлені продуктивну працю і профорієнтація студентів, тим успішніше йде їх адаптація до умов сучасного виробництва; чим вище рівень політехнізму на шкільних уроках, тим дієвіше знання студентів; чим більше придбані студентами знання у своїх вузлових моментах взаємодіють з життям, застосовуються в практиці, використовуються для перетворення оточуючих процесів і явищ, тим вище свідомість навчання і інтерес до нього.

Практична реалізація принципу зв'язку навчання з життям заснована на творчому дотриманні ряду правил, всмоктують в себе теоретичні висновки і досвід кращих шкільних колективів.

1. Суспільно-історичною практикою доводьте необхідність наукових знань, що вивчаються в школі. Навчайте так, щоб студент і розумів, і відчував, що вчення є для нього життєвою необхідністю.

2. Навчаючи, йдіть від життя до знань або від знань до життя: зв'язок "знання - життя" наявна завжди.

3. Постійно, глибоко і переконливо розкривайте діалектичний зв'язок теорії з практикою. Покажіть, що наука розвивається під впливом практичних потреб, приводите конкретні приклади, розкривайте перед студентами сторінки боротьби людства за полегшення праці, роль наукових знань у цьому процесі.

4. Розповідайте студентам про нові сучасні технології, прогресивних методах праці, нових виробничих відносинах.

5. Не йдіть від гострих і важких питань, що стосуються відносин між людьми, що виникають в нових ринкових реаліях. Пояснюйте школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, отримає хорошу роботу, якщо вивчиться усього, що необхідно для реалізації її життєвих планів.

6. Наполегливо привчайте студентів перевіряти і застосовувати свої знання на практиці. Використовуйте навколишню дійсність і як джерело знань, і як область їх практичного застосування.

7. Не повинно бути жодного уроку, жодного заняття, на яких би студент не знав життєвого значення своєї роботи.

8. Всіляко використовуйте зв'язок школи і виробництва (слово "виробництво" тут вжито в самому широкому сенсі).

Домагайтеся того, щоб спілкування студентив з виробничниками продовжувало навчально-виховну роботу; для цього вміло направляйте і контролюйте зв'язок "навчальний предмет - виробництво".

9. Складайте і вирішуйте зі своїми студентами завдання і вправи на основі вирішення реальних виробничих завдань, залучайте до їх аналізу і перевірці виробничників.

10. Зв'язуйте навчання з перспективами розвитку народного господарства свого міста, села, області, республіки, країни. Здійснюйте профорієнтацію, грунтуючись на перспективних розробках.

11. Проблемно-пошукові та дослідницькі завдання - кращий засіб зв'язку теорії з практикою: широко використовуйте їх в різних поєднаннях.

12. Виховуйте у студентів свідоме і позитивне ставлення до праці, постійно підкреслюйте, що тільки своєю головою і руками людина досягає успіху. Показуйте особистий приклад такого ставлення.

13. Суспільно корисна і продуктивна праця студентів організуйте так, щоб він супроводжувався самостійними спостереженнями і роздумами, порушував питання, стимулював потреба більше дізнатися, прагнення розібратися в незрозумілому.

14. Впроваджуйте наукову організацію праці в навчальний процес. Допомагайте студентам опановувати теорією і практикою науково організованої праці, вчіть їх застосовувати найбільш продуктивні й економічні методи, аналізувати, програмувати і прогнозувати свою діяльність.

15. Розвивайте, закріплюйте і переносите на інші види діяльності успіхи студентів в одному виді діяльності: через епізодичний успіх - до постійних досягнень.

16. Виховуйте у студентів прагнення до постійного поліпшення своїх результатів, розвивайте змагальність.

17. У навчально-виховному процесі слід більше з'єднувати розумову діяльність з практичною. Шляхом "діяння" засвоюється 80-85% інформації, а шляхом "слухання" - не більше 15-20%.

18. Знаходьте можливості знайомити студентив з раціоналізаторською рухом. Заохочуйте їх спроби щось удосконалити, поліпшити, змінити: якщо дозволяють умови, проведіть конкурси юних винахідників, неодмінно упровадите в школі хоча б одну ідею, запропоновану студентами, виховуйте на цьому прикладі інших.

19. Спонукайте студентів до самостійної роботи з придбання знань спочатку в полюбилася галузі науки, техніки, мистецтва; використовуйте зв'язок навчання з життям як стимул для самоосвіти.

20. Позакласну роботу зі свого предмета ви зробите тим привабливіше для студентів, чим тісніше зв'яжете її з рішенням цікавих для них практичних завдань.

21. Принципова критика, об'єктивність перед самим собою, вимогливість до себе, критичний аналіз своїх вчинків - шлях до самовдосконалення. Коли вчитель говорить: "Сьогодні весь клас працював погано" - він повинен обов'язково додати: "І я - теж".