Тема 4. Формування та розвиток порівняльно-історичного напрямку вивчення мови (кінець хvііі – середина хіх століття)

1. Передумови виникнення порівняльно-історичного мовознавства. Інтерес до спорідненості мов у європейській лінгвістиці ХVІ–ХVІІІ ст. Комплексний підхід Г. Лейбніца стосовно генеалогічної проблематики. Поява історичного розуміння мови в дослідженнях Дж. Віко, І. Аделунга, І. Гердера. Інформація про спорідненість санскриту із європейськими мовами Кедру та У. Джонса. Праця Ф. Шлегеля «Про мову та мудрість індійців» (1808). Зародження мовної типології в дослідженнях А. Шлегеля та Ф. Шлегеля.

2. Перший етап порівняльно-історичного мовознавства. Відкриття порівняльно-історичного методу вивчення мови в роботах Ф. Боппа (1816), Р. Раска (1818), Я. Грімма (1819), О. Востокова (1820). Основні принципи й завдання порівняльно-історичного напрямку.

3. Порівняльно-історична лінгвістика в середині ХІХ ст. Виникнення натуралістичної концепції А. Шлейхера: визначення мовознавства як природничої науки; мова як природний організм у контексті біологічних понять і концепцій; теорія мовного розвитку і типологічна класифікація мов; вчення про прамову та родовідне дерево індоєвропейських мов; спроби реконструкції індоєвропейської прамови. Критика «теорії родовідного дерева» Й. Шмідтом та створення альтернативної «теорії хвиль».

Тема 5. Теорія мови Вільгельма фон Гумбольдта та психологічний напрямок у мовознавстві

1. Спроби В. фон Гумбольдта створити загальну теорію мови. Суспільно-політична та наукова діяльність В. фон Гумбольдта. Погляди В. фон Гумбольдта на сутність мови та завдання лінгвістики. Проблематика походження й розвитку мови. Співвідношення мови й мислення. Мова й менталітет (дух народу). Вчення про внутрішню форму мови. Типологічні ідеї В. фон Гумбольдта. Розуміння мови як діяльності.

2. Оформлення психологічної концепції мови (психологізму). Сутність психологічного підходу до мови Х. Штейнталя. Філософія мови В. Вундта в контексті досліджень з етнічної психології.

3. Лінгвістичні пропозиції О. Потебні як представника психологічного напрямку у мовознавстві. Вплив ідей В. фон Гумбольдта й Х. Штейнталя на характер наукових пошуків О. Потебні. Проблематика взаємозв’язку розвитку мови й мислення. Вчення про слово: слово в контексті; однозначність слова; слово як засіб збудження думки співрозмовника; залежність вербальної комунікації від внутрішнього досвіду мовців; поняття аперцепції. Концепція внутрішньої форми слова: механізм формування поняття; «об’єктивне» («ближче етимологічне») та «суб’єктивне» значення слова. Теорія художнього слова: поетичний образ та «згущення думки». Граматичні концепції О. Потебні. Вчення про граматичну форму слова. Утворення та зміна граматичних категорій як основних категорій мислення. Розвиток частин мови. Еволюція різних типів речення.

Тема 6. Молодограматичний етап розвитку порівняльно-історичного мовознавства

1. Молодограматизм – новий напрямок порівняльно-історичного мовознавства. Психологічні процеси як першопричина мовних змін. Фонетичні закони. Визнання важливості мовленнєвої практики індивіда. Роль говорів та діалектів. Основа методології – психологізм, науковий підхід – історичне вивчення мови.

2. Виникнення Лейпцігської школи. Посилена увага до індивідуальної психології. Теза про індивідуальний характер мовної творчості. Пріоритет історичного пояснення усіх мовних явищ та фактів. Пропозиція щодо вивчення «живих» (германських, романських, слов’янських), а не давніх мов. Проблематика звукових законів: причина, природа, характер виявлення. Усвідомлення принципу аналогії.