2.Історичний музей “Тюрма Добромиль”

Йосиф Швець, який на стіні Добромильської тюрми поставив хрест, прапори України і УПА про пам’ять людей, які вбило НКВД (до 70 в'язнів різного віку) в 1941 року в червні місяці.

Добромильська стара австрійська тюрма, яка була побудована в 1784 році знаходиться в цій будівлі.

Вперше на стіні цього трагічного місця поставлено мною хрест, прапор, напис. Це пам'ять про тих, хто тут трагічно загинув невинно.

Відступаючі в кінці червня 1941 року радянські каральні частини НКВС Союзу розстріляли до 70 в'язнів різного віку, національності, здебільшого патріотів, які боролися проти існуючого режиму.

Кожний сантиметр підлоги і подвір'я просочений невинною людською кров'ю.

Будівля в'язниці двохповерхова з двома окремими входами, щоб менше було скупчення в'язнів. Залишилися решітки на вікнах, камери одиночки, цегляна огорожа.

Перед тюрмою вхід з площі Ринок стоїть двохповерхова будівля, в якій була колись міліція, прокуратура і суд. Цей будинок мав чорний вихід на подвір'я в'язниці (судили і зразу вели в камеру).

Стіну, де стоїть хрест, необхідно обштукатурити і привести будівлю в нормальний стан. Аби хоча два рази на рік тут відбулася панахида із священниками різних конфесій і громадян не тільки Добромиля, але і всієї області.

При оформленні мною документів на цю в'язницю було виявлено, що вона ніде не зареєстрована. Дали оголошення в газету, можливо, хтось її давно приватизував.

В мене є дозвіл на створення в цій будівлі історичного музею з назвою “Тюрма Добромиль”.

Виходячи з Добромильської трагедії, де було вбито військами НКВС Союз до 4-х тисяч людей, а німцями було вбито до 4-х тисяч євреїв, їх могила мала довжину 350 метрів.То цей музей має право на існування.

Вже минуло 25 років Незалежності, а ми по сьогоднішній день не знаємо нічого про Добромильську стару австрійську тюрму. Сама будівля знаходиться в центрі міста. До неї дуже багато запитань, а відповідей немає.

Скільки в'язнів було фактично, а не із слів людей перед розстрілом в кінці червня 1941 року. Якої нації вони були? Де їх арештували: вдома, на роботі, ловили випадково на вулиці, вдень, вночі? Чи були політичні і засуджені, які відбували покарання? Скільки було їх? Вони мали сім'ї, дітей? Діти, внуки, правнуки, можливо і по сьогоднішній день чекають на те, щоб дізнатись, де їхні рідні загинули. Хто вони за професією були: селяни, робітники, інтелігенти? Де працювали? Чи вели якусь громадську роботу? Арештовували їх за списками, по донесенні? Які посади займали?

І найголовніше — це списки всіх вбитих в цій в'язниці по-фамільно з датою і місцем народження.

Наш обов'язок з Вами поставити на стіні тюрми ззовні висічені на чорній мраморній плитці ці списки.

Їх всіх рахують рідні, які залишилися безвісті пропавшими, але в душі, можливо, в декого тліє надія, що дізнаються правду.

Часи змінилися, уявляєте, якщо буде таблиця із списками вивішена, то багато буде приїжджати людей щоденно. Старі, немічні будуть їхати, щоб побачити місце останніх годин життя своїх рідних, близьких. Будуть багато дзвонити, розпитувати, вияснювати.

Для цього необхідно створити музей. Я написав Статут музею, це ніби його Конституція. Там є пункт: “Історичний музей” Тюрма Добромиль”, зобов'язаний вести науково-дослідницьку роботу”. От ці люди і будуть цим займатися.

Для цього терміново потрібно відкрити архіви по Добромилю: тюрми, урочища Саліна, європейських могил.

Ця проблема є дуже важлива, відноситься не тільки до Добромиля, області, України, вона стосується всієї Європи.

В мене є заготовлені документи в Раду, яка займається вбитим населенням в час війни тільки цивільного.

Хочу просити в них коштів хоч би зробити бруковану пішохідну доріжку з нижньої могили на верхню і старшим людям було б легше ходити під гору.

В 90-х роках минулого століття ми побудували сходи до каплиці Кінги, через які люди повинні були б йти на верхню могилу. Добрі сходи з площадками між прольотами, але дуже круті, довгий підйом - старшій людині неможливо підніматися ними. В тюрмі, зі слів людей,

я чув були викопані заздалегідь ями для захоронення майбутніх покійників. Думаю, що вони були викопані на вигульній площадці, яка мала розмір 40*16 метри. Перед сном в'язнів виводили на прогулку. Ця площадка була огороджена 3-х метровою цегляною огорожею з колючим дротом на верху. Виконавці сильно спішили, адже недалеко вже були німці. З міста Перемишля гнали велику колону арештантів, її розділили в селищі Нижанковичі, половина з якої пішла на Добромиль. В с.Солянуватка колона повернула на Саліну. Ніхто не думав з цих людей, що востаннє бачать Божий Світ.