- •1. Оксид манґану(IV) та манґану(VII). Добування та окисно-відновні властивості сполук манґану(IV), манґану(VI) і манґану(VII). Манґанати. Перманґанати.
- •2. Алюміній. Алюміній в природі. Хімічні та фізичні властивості алюмінію. Взаємодія алюмінію з простими та складними речовинами.
- •3. Хром. Будова атома. Фізичні властивості. Способи одержання. Хімічні властивості.
- •4. Сполуки хрому(II, III). Оксиди, гідроксиди.
- •5. Сполуки хрому(VI). Оксид хрому(VI). Хромати, дихромати. Окисно-відновні властивості хрому.
- •8. Ферум. Одержання та властивості. Оксиди феруму. Добування та хімічні властивості.
- •12. Лужноземельні метали. Будова атома. Поширення в природі. Способи одержання. Хімічні властивості. Якісна реакція на катіони лужноземельних металів.
- •13. Оксиди та гідроксиди лужних металів. Способи отримання та хімічні властивості.
- •14. Магній, будова атома, властивості та застосування. Сполуки магнію, їх добування та властивості.
- •15. Оксид алюмінію. Фізичні властивості. Одержання та хімічні властивості. Гідроксид алюмінію. Амфотерні властивості сполук алюмінію.
- •16. Манґан. Отримання та хімічні властивості манґану. Сполуки манґану. Хімічні властивості.
8. Ферум. Одержання та властивості. Оксиди феруму. Добування та хімічні властивості.
Фе́рум[1] — Хімічний елемент з атомним номером 26 та атомною масою 55,847, що позначається в хімічних формулах символом Fe (від лат. ferrum — «залізо»).
Проста речовина залі́зо — сріблясто-сірий, електропровідний, пластичний і ковкий метал. Його твердість за Брінеллем не перевищує 100 HB; модуль Юнга — 190–210·103 МПа; модуль зсуву — 8,4·103 МПа; границя міцності на розрив — 170–210 МПа, границя текучості — 100 МПа; ударна в'язкість — 300 МПа; середня питома теплоємність (273–1273 К) — 640,57 Дж/кг·К; густина — 7840 кг/м³. На повітрі легко окиснюється, вкриваючись іржею FeO·nH2O, що сповільнює подальше його руйнування. Серед інших породотвірних елементів Ферум має максимальну атомну масу.
9-11. Лужні метали. Будова атомів. Знаходження в природі. Фізичні та хімічні властивості. Добування лужних металів.
Лу́жні мета́ли — елементи 1 групи періодичної системи за винятком водню. За старою класифікацією елементи головної підгрупи I групи. Назва пов'язана з тим, що при взаємодії лужних металів з водою утворюється їдкий луг. До лужних металів належать (у порядку збільшення атомного номера) літій (Li), натрій (Na), калій (K), рубідій (Rb), цезій (Cs) , францій (Fr).
Загальна характеристика
Характерною рисою будови атомів лужних металів, є наявність одного електрона на зовнішній електронній оболонці. Завдяки цьому всі вони з легкістю віддають електрон, переходячи до закінченої електронної оболонки попередньої оболонки і є дуже сильними відновниками.
Хоча лужні метали надзвичайно поширені на Землі, у природі вони існують винятково у вигляді сполук через високу відновлювальну активність. Na, K відкриті в 1807 Гемфрі Деві, який першим почав широко застосовувати електроліз. Li відкрив Йоганн Арфведсон (Швеція, 1817), Rb — Роберт Бунзен, Густав Кірхгофф (Німеччина, 1861), Cs — Роберт Бунзен, Густав Кірхгофф (Німеччина, 1860), Fr — Маргерітт Пере (Франція, 1939).
Фізичні властивості
Лужні
метали —
м'які (натрій ріжеться ножем, як вершкове
масло, інші трохи жорсткіші) метали від
сріблясто-білого до сірого кольору з
характерним блиском, які дуже швидко
тьмяніють на повітрі. Легкоплавкі й
рухливі. Агресивні, вибухонебезпечні
(зберігаються в атмосфері інертного
газу або
під шаром гасу).
У розплавленому стані здатні проводити
струм. Іони лужних металів
забарвлюють полум'я газового
пальника:
Літій та його солі забарвлюють полум'я червоним кольором
Натрій та його солі забарвлюють полум'я жовтим кольором
Калій та його солі забарвлюють полум'я фіолетовим кольором
Рубідій та його солі забарвлюють полум'я червоним кольором
Цезій та його солі забарвлюють полум'я фіолетовим кольором з блакитним відтінком
Завдяки
властивостям забарвлювати полум'я
сполуки лужних металів використовуються
у піротехнічних
сумішах.
-При взаємодії з галогенами, сіркою, азотом, фосфором, вуглецем та кремнієм утворюються відповідно галогеніди, сульфіди, нітриди, фосфіди, карбіди та силіциди.
З азотом та вуглецем прямим синтезом можна отримати лише сполуки літію ( причому з азотом реагує вже за звичайних умов утворюючи Li3N ) . Інші лужні метали з азотом та вуглецем стабільних сполук не утворюють , що може бути використане при їх отриманні нагріванням їх сполук з карбідом кальцію , відновленням карбонатів магнієм або розкладанням азидів MN3 ( азид літію вибухає ) .
8-10. Сполуки Fe+2, Fe+3. Добування та хімічні властивості. Якісні реакції на Fe+2, Fe+3.
Залізо реагує і з іншими неметалами — галогенами, сіркою, вуглецем. При взаємодії з сильними окисниками, наприклад, хлором утворюються сполуки Феруму з ступенем окиснення +3:
2Fe + 3Сl2 = 2FeCl3,
а при взаємодії з менш активними окисниками утворюються сполуки зі ступенем окиснення Феруму +2:
Fe + S = FeS.
За високої температури залізо реагує з водяною парою. У результаті реакції утворюються залізна ожарина і водень:
3Fe
+ 4H2O
Fe3O4 +
4H2↑.
Залізо реагує з розчинами кислот з утворенням солей і виділенням газуватого водню:
Fe + H2SO4 = FeSO4 +H2↑.
Під дією концентрованих сульфатної та нітратної кислот на поверхні заліза утворюється щільна оксидна плівка; тому ці концентровані кислоти можна зберігати і транспортувати у сталевих цистернах.
Залізо заміщує менш активні метали при взаємодії з розчинами їх солей:
Fe + CuSO4 = FeSO4 +Cu.
На вологому повітрі залізо зазнає корозії. Її продуктом є іржа. Унаслідок своєї пористості іржа не перешкоджає доступу кисню й вологи до металу, що призводить до подальшого руйнування металу.
