4. Організація взаємодії туристських підприємств з підприємства- ми – засобами розміщення

Організація взаємодії туристських підприємств із засобами розміщення здійснюється на підставі укладених договорів. Враховуючи те, що серед засобів розміщення велика частка припадає на готелі й аналогічні засоби розміщення, розглянемо зміст договорів між туристськими і готельними підприємствами [с.58 – 61].

У міжнародній практиці відомі й мають широке застосування угоди і до- кументи, що регулюють взаємостосунки готельних підприємств з турагентами і туроператорами. Один з них – Готельна конвенція 1970 р., розроблена під егі- дою Міжнародної готельної асоціації і Всесвітньої федерації асоціацій турист- ських агентств. Конвенція визначає зобов'язання договірних сторін, сферу її за-

стосування, типи готельних контрактів, загальні і особливі правила їх складан- ня, величину комісійних і порядок платежів, а також умови ануляції договорів. У 1979 р. до Готельної конвенції було внесено ряд поправок і вона отримала назву “Міжнародна готельна конвенція”, яка з 1993 р. стала кодексом відносин між готелями і турагентствами (туроператорами) і використовується при укла- данні готельних контрактів.

Кодекс зобов'язав готельне підприємство давати точну інформацію про категорію і розташування готелю, а також послуг, що надаються. У ньому ви- значається, що турагент не має права встановлювати для своїх клієнтів ціни вище за ті, які встановлені за договором комісії. Це має відношення і до туро- ператора, який працює з готелем на тих же умовах. При цьому ні турагент, ні туроператор, ні готель не повинні розкривати ціну, яка обумовлена в контракті.

Документами, що регулюють взаємостосунки туристського бізнесу з го- тельними підприємствами, є: Міжнародні готельні правила, схвалені Радою

Міжнародної готельної асоціації 02.11.1981 р., і Міжрегіональна гармонізація

критеріїв готельної класифікації на основі класифікаційних стандартів, схвале- на регіональними комісіями ВТО у 1989 р.

Хоча ці документи мають рекомендаційний характер і не є обов'язковими, вони містять багато положень, які увійшли до міжнародної практики взаємо-

стосунків між готельним і агентсько-операторським бізнесом в туризмі.

Взаємостосунки з готельними підприємствами визначаються наступними угодами:

Договір про квоту місць з гарантією заповнення 30-80 %. За таким до- говором туристська фірма одержує від готелю певну кількість місць, які вона зобов'язана протягом періоду, обумовленого в контракті, заповнити туристами. При цьому вона гарантує оплату 30-80 % виділеної квоти місць, навіть якщо

вони не будуть використані. Решту частини квоти фірма має право анулювати у встановлені терміни. За цим договором фірма одержує ціни на готельні місця більш низькі, ніж звичайні тарифи.

Договір про квоту місць без гарантії заповнення. За цим договором фі- рма не бере на себе ніякої гарантії заповнення виділеної їй квоти місць. Тому в силу вступає звичайне правило ануляції місць, не використаних у встановлені

терміни. Фірма розраховується з готелем за звичайними тарифами.

Договір про тверду закупівлю місць з повною оплатою. За таким дого- вором фірма гарантує готелю повну оплату виділеної квоти місць, незалежно від їх заповнення. За таких умов фірма виторговує більш низькі ціни на розмі- щення в готелі, ніж звичайно.

Договір про поточне бронювання. Це найтиповіший договір для тури- стських фірм, особливо тих, які займаються організацією індивідуального тури-

зму. За договором фірма не одержує від готелю ніякої квоти місць. При звер- ненні клієнта вона направляє готелю заявку на бронювання і тільки після отри- мання від неї підтвердження проводить продаж готельних послуг. При такому договорі діють звичайні тарифи на готельні місця.

У будь-якому випадку договорів з готелями потрібно передбачати:

• вартість номерів і бронювання;

• тип номерів і необхідна їх кількість;

• тривалість (сезони) обслуговування;

• вільні періоди;

• графіки заїздів туристів;

• терміни та тривалість разового обслуговування;

• набір послуг;

• кількість та форми організації харчування;

• час обслуговування туристів харчуванням;

• спеціальні зручності на відпочинку;

• мови, якими необхідно володіти персоналу;

• терміни підтвердження заїздів туристів (бронювання);

• терміни зняття заїздів без пред’явлення штрафних санкцій;

• величина штрафних санкцій в залежності від термінів відказу;

• знижки на великий заїзд або повне завантаження;

• матеріальна відповідальність;

• інші специфічні питання.

Якщо харчування організується зовні засобів розміщення, то туристське підприємство укладає договір з окремими підприємствами харчування.

При укладанні договору з готелем туристське підприємство повинно по-

дбати про інформацію, яку необхідно буде надати туристу стосовно готелю (го- телів), де він буде зупинятися під час подорожі. Складові такої інформації по- казано на рис. 20.2.