Розділ 1 сучасний стан вивчення дерматогліфічних особливостей для різних типів темпераменту
Дерматогліфіка
Дерматогліфіка (гр. derma – шкіра, qliphe – малювати) – це вивчення рельєфу шкіри на пальцях, долонях і підошвах. На відміну від інших частин тіла тут є епідермальні виступи – гребені, які утворюють складні візерунки. Ще у давнину у Китаї і Індії звернули увагу на те, що візерунки на пальцях і долонях строго індивідуальні, і користувалися відбитками пальців замість підписів. На землі немає людей з однаковими малюнками на пальцях (крім монозиготних близнят). У 1892 р. Ф. Гальтон запропонував класифікацію цих візерунків, яка дозволила використовувати метод для ідентифікації особи у криміналістиці. Таким чином, виділився один із розділів дерматогліфіки – дактилоскопія (вивчення візерунків на подушечках пальців). Інші розділи дерматогліфіки – пальмоскопія (малюнки на долонях) – плантоскопія (вивчення дерматогліфіки підошв) [4].
Дерматогліфічні ознаки один із найбільш доступних для вчення і використання генетичних маркерів. Вони в більшості своїй генетично детермінізовані формуються на 3 – 5 місяці вагітності не змінюються в онтогенезі, мають структуризовану різноманітність і високу індивідуальну групову мінливість.
За дерматогліфічними показниками можна судити, які види фізичної активності найбільш ефективно виконуються їх власниками, яка біохронологія характерна для даного організму і до яких хвороб він більше схильний [6].
Враховуючи те, що всі дерматогліфічні характеристики відображають стан генетичного апарату, спадкову схильність до полігенних хвороб і є інтегральним морфогенетичним показником, нами проведена якісна і кількісна їх оцінка.
Гребені на шкірі пальців рук відповідають сосочкам дерми (від лат. — сосочок), тому їх називають також папілярними лініями, рельєф цих виступів повторює шар епідермісу. Між сосочкові заглибини утворюють борозенки. На поверхні гребенів відкриваються вивідні протоки потових залоз, а у товщині сполучнотканинного сосочка знаходяться чутливі нервові закінчення. Поверхня, яка вкрита гребінчастою шкірою, відрізняється високою дотиковою чутливістю [4].
Закладка візерунків відбувається між 10 і 19 тижнями внутрішньоутробного розвитку; у 20 – тижневих плодів уже добре помітні форми візерунків розгалуження нервових волокон.
Повне формування деталей будови дотикових візерунків завершується до шести місяців, після чого вони залишаються незмінними до кінця життя. При пошкодженні шкіри (опік, відморожування, травми) їх малюнок через деякий час повністю відновляється до деталей. Звичайно, відновлення можливе до тих пір, доки пошкодження не пов'язане з глибокою травмою, яка тягне утворення рубців із щільної сполучної тканини [11].
Дерматогліфічні дослідження мають важливе значення у визначенні зиготності близнят, у діагностиці деяких спадкових хвороб, особливо при дитячому церебральному паралічі, у судовій медицині, у криміналістиці для ідентифікації особи. Папілярні лінії на подушечках пальців звичайно вивчають на відбитках, які наносять на папір після змащування пальців друкарською фарбою. Детальне дослідження візерунків провадять за допомогою лупи. Папілярні лінії різних напрямків ніколи не перетинаються, але можуть у певних пунктах зближуватися, утворюючи трирадіуси, або дельти (за подібністю фігури до грецької літери). На подушечках пальців розрізняють лінії центрального візерунку і лінії рамки, які облямовують центральний візерунок. Не дивлячись на індивідуальну неповторність візерунків, виділяють три основних типи їх: дуги А (англ. Аrch – дуга); петлі L (англ. Lor – петля) і завиткові візерунки W (англ. whorl – завиток). Дугові візерунки зустрічають серунки зустрічаються рідше решти (6%), у цьому візерунку є лише один напрям папілярних ліній. Починаючись з одного краю візерунку, лінії, піднімаючись до іншого, протилежного краю, утворюють дуговий, шатровий візерунок, вигин якого буває або крутим, або пологим. Петлеві візерунки найбільш поширені (близько 60%). Це замкнений з одного боку візерунок: гребені починаються також від краю візерунка, але, не доходячи до протилежного краю, згинаються у вигляді петлі і повертаються до того ж краю, від якого починались. Якщо петля відхиляється у бік променевої кістки, вона називається радіальною, якщо у бік ліктьової кістки – ульнарною (Lr, Lu) [27].
Завиткові візерунки займають середнє місце за поширеністю (34 %). Вони мають вигляд концентричних кіл, овалів, спіралей, знизу і зверху центральна частина візерунка облямована двома напрямками ліній. Завитки мають дві дельти. Типи пальцевих візерунків і їх запис приведені на мал. На пальцях ніг є також три типи візерунків, але у іншому процентному співвідношенні (більший процент дуг). Тактильні візерунки на підошві у людини редуковані у порівнянні з мавпами і займають меншу площу. Кількісним показником демотогліфіки є підрахунок гребенів (кількість папілярних ліній між дельтою і центром візерунка). У середньому на одному пальці буває 15-20 гребенів, на всіх десяти пальцях у чоловіків ця цифра дорівнює 144,98 ± 51,08, а для дівчат – 127,23 ± 52,21 [5].
При пальцевій оцінці дерматогліфіки на кожному пальці руки визначається тип малюнку і гребеневий рахунок. Кількість гребінців, які перетинає уявна лінія (чорний візерунок на малюнку) проведена від дельти до середини малюнка (крім того визначаєм сумарний гребеневий рахунок на всіх пальцях разом) і інтенсивність малюнків – кількість дельт на всіх пальцях рук (дельтовий індекс) [28].
Найбільш відомими зразками дерматогліфіки є наші відбитки пальців, що складаються з основних видів малюнків: петель, дуг і витків.
Шкірний малюнок у вигляді петель.
Шкірний малюнок у вигляді витків.
Шкірний малюнок у вигляді дуги.
Трирадіус.
Петля відкривається з кулінарного, або радіального боку малюнка. Її гребінцеві лінії починаються із одного боку пальця, утворивши в центрі його подушечки, петлю й повертається назад. Люди з шкірним малюнком у вигляді петель на кожному пальці легко пристосовуються і можуть вписатися практично в будь-яку ситуацію. Найефективніше вони працюють у команді[7].
На закритій стороні малюнка на границі внутрішньо петлевого й зовнішнього дугового елементів у місяці сходження розташованих ліній знаходиться трирадіус [4].
Завиток – замкнутий малюнок, вписаний у контурну рамку двох візерунків. Він має дві дельти з ульнарного і радіальнго боку. Дуги дельт не мають. Зрідка зустрічаються візерунки із трьома дельтами. Завитки видають індивідуаліста. Люди з шкірним малюнком у вигляді витків на кожному пальці зустрічаються украй рідко. Витки на пальці наділяють людину яскравою індивідуальністю в тій сфері, яку даний палець символізує. Наприклад, малюнок у вигляді витків на пальці указує на людину, що відрізняється нестандартним, оригінальним підходом до творчості [8].
Дуга – це відкритий візерунок. Гребінцеві лінії в цьому малюнку у вигляді арки. Дуги найчастіше зустрічаються на руках трудівників. Якщо на кожному пальці людини присутній шкірний малюнок у вигляді дуги, це людина практична, надійна, порядна і сумлінна. Петлі й завитки – складний малюнок, ніби вписані в центральну частину двох візерунків [8].
Однією з варіацій дуги є так звана «палаткова» дуга, яка є високою аркою, що зовні нагадує петлю. Палаткова дуга наділяє людину рідкісним ентузіазмом та інтересом до всього, що відбувається навколо, проте цей інтерес в більшості випадків швидко затухає[9].
Встановлено, що низька інтенсивність візерунків і низький гребеневий рахунок в більшій мірі поєднуються з високим силовим потенціалом при знижених проявах якостей вибухової сили. Максимальне значення дельтового індексу співвідноситься з максимальним проявом координацій при середньому рівні витривалості і знижених проявах вибухової сили. В ігрових видах спорту відмічається одна і та ж тенденція ускладненої ігрової функції, розширення поля діяльності спортсменів відповідає ускладненню пальцевих малюнків і збільшення СРР (більше завитків, менше петель, дуг немає зовсім), менше 120 – схильність до вправ вибухової активності, до 150 максимальних зусиль в короткий період часу, більше 190 – високо складні координовані, від 120 до 190 вправи на витривалість [10].