105. Особливості розслідування злочинів, скоєних неповнолітніми. Особливості тактики окремих слідчих дій за участю неповнолітніх свідків і обвинувачених.

При розслідуванні злочинів неповнолітніх необхідно врахувати характер злочину, особу неповнолітнього і його вік, умови формування підлітка, моральний вигляд, стан здоров'я, матеріальну забезпеченість, коло спілкування підлітка, його інтереси, рівень розвитку, кругозір, наявність або відсутність підбурювачів до злочину, його мотиви. Неповнолітні найчастіше зазіхають на продукти особистого споживання, вело-та мототранспорт, предмети молодіжної моди, гроші, предмети колекціонування. При огляді місця події особлива увага звертається на спосіб вчинення злочину, оскільки він визначається зазвичай відсутністю життєвого і професійного досвіду у підлітка. Обшук у справах про злочини неповнолітніх також має свої особливості, оскільки вони іноді зберігають знаряддя злочину в доступних місцях (підвалі, гаражі, будинки); часто вони заволодівають дрібними речами, цікавими підліткам (авторучками, запальничками, ножами), знаходження при обшуку речей не властивих підліткам говорить про їх зв'язки з дорослими злочинцями. Допит неповнолітнього має свої особливості (необхідно встановити з ним психологічний контакт, не знімаючи повною мірою напруги з підлітка, допит має стосуватися не тільки обставин злочину, а й умов його життя і виховання, найближчого оточення, потреб та інтересів). Також важливі відомості можуть викласти батьки, вчителі та наставники, а також інші дорослі особи, які добре знають допитуваного неповнолітнього.

^ 106. Розслідування дачі та одержання хабара.

При розслідуванні хабарництва на початковому і наступних етапах слідчої діяльності складаються різні типові слідчі ситуації: 1) наявність аргументованих відомостей про вже доконаний хабарництві, підкупі посадової особи, що надійшли від хабародавця і з органів дізнання, 2) наявність заяв конкретних осіб про вимагання у них хабара і передбачуваної її передачі; 3) відомості про передбачуваний або встановленому хабарництві та корупції стали відомими з матеріалів розслідування іншої кримінальної справи. На початковому етапі розслідування слідчі версії насамперед висуваються для встановлення того, чи дійсно мало місце хабарництво. Найбільш характерними при цьому є наступні версії: 1) посадову особу дійсно отримало хабар за обставин, що випливають з первинних даних, 2) посадовій особі дійсно були вручені той чи інший предмет, гроші, інші цінності, але не як хабар, а у зв'язку з іншими обставинами і цілком правомірно (повернення боргу, дарування, виплата гонорару тощо), заява ж про отримання хабара стало наслідком добросовісної помилки або обмови; 3) посадова особа закономірно виконало службові дії на користь певної особи і не отримало хабара; 4) посадова особа не отримувала хабарі і не виконувало ніяких дій на користь особи, нібито дав йому хабар. Ці версії головним чином пояснюють можливі варіанти минулих подій. У деяких же випадках, наприклад за заявою про вимагання хабара, висунуті версії повинні не тільки пояснювати вже доконане, але і прогнозувати найбільш ймовірний вихід майбутніх дій осіб, які будуть брати участь при затриманні на місці злочину, а також можливе місце, час і обстановку, в яких буде передано хабар. Слідчі ситуації на наступному етапі розслідування зазвичай складаються з урахуванням результатів його початкового етапу, ступеня просування вперед по шляху перевірки первинних слідчих версій, а також характеру відносини суб'єктів хабарництва до зібраним доказам їх винності. При цьому тип таких ситуацій більшою мірою визначається характером відносини винного до пред'явленим йому обвинуваченням у хабарництві, а також ступенем з'ясування механізму хабарництва та корупції (про прийоми, процедурах і засобах передачі хабара, про процедуру виконаних за це дій і т.д.). Відповідно нові слідчі версії, якщо вони з'являються на цьому етапі, найчастіше носять більш приватний характер, ніж на початку розслідування, і направляються на з'ясування окремих елементів складу хабарництва і деяких приватних обставин. Наприклад, не носять чи кошти хабарів і підкупу кримінальний характер і який цей характер, його конкретне джерело і т.д. Замість з тим і на другому етапі розслідування при встановленні додаткових, неперевірених ще обставин може виникнути необхідність у висуванні нових версій, що стосуються істоти злочинного діяння. План розслідування по цих справах повинен бути чітко узгоджений з планом оперативно-розшукових заходів. Від подібної узгодженості багато в чому залежить успіх розслідування таких злочинів, що вимагають проведення значного комплексу негласних дій та заходів, а також проведення затримання на гарячому. При цьому в плані велика увага має бути приділена встановленню місця і способу виявлення речових доказів, документальних і особистих свідчень фактів передачі предметів хабара і наступного поведінки хабарників. Відповідно в плані слід обов'язково передбачити застосування техніко-криміналістичних засобів, необхідних для виявлення, фіксації та вилучення слідів хабарництва, які по цих справах дуже швидко знищуються злочинцями або деформруются. Специфікою плану розслідування по аналізованих справах є також те, що складовою його частиною є різного роду схеми (злочинних зв'язків, взаємин різних організацій, їх підрозділів, окремих посадових осіб, порядку руху якоїсь справи). Вони допомагають в одних випадках образно уявити собі елементи досліджуваних явищ, їх взаємозв'язок і взаємозалежність і відповідно більш чітко і конкретно сформулювати завдання і визначити оптимальні засоби їх вирішення.