Жанр: історична драматична поема

Драматична поема – це літературний вид, що виник при поєднанні всіх трьох способів художнього моделювання дійсності – драматичного, епічного і ліричного.

Драматична поема оформляється віршем, в ній зосереджується увага на ідейному конфлікті між персонажами. Інакше кажучи, це поема в. драматичній формі чи драма – у віршовій, з спалахами ліричних переживань.

Історична – в основу покладено історичні події.

Ідейно-тематичне навантаження

Тема: показ морального гніту та страждань київських ремісників і незаможних киян під час «темного закону» в період панування литовських князів на початку ХVІ століття; змалювання трагічної історії кохання молодого ремісника Івана Свічки та бідної дівчини Меланки.

Ідея: викриття і засудження свавілля й пригнобленого ставлення київських вельмож до незаможних верств населення в період антисоціальних законів про використання світла, негативне висвітлення аморальності керівної верстви киян; возвеличення чистого і щирого кохання, співпереживання, взаємодопомоги, прагнення до справедливості, притаманних незаможним киянам початку ХVІ століття.

Проблеми

• Соціальної нерівності (київський воєвода, князь Ольшанський, війт Шавула, писар Козеліус, комендант замку Кезгайло та інші вельможі, купаючись у розкоші та маючи доступ до світла, проявляють відверте знущання стосовно ремісників та незаможних міщан, вимагаючи від них високих результатів трудової діяльності і забороняючи палити свічки, дружина воєводи Гільда стоїть на боці ремісників, бо і сама вона є дочкою слюсаря);

• кохання (Іван Свічка та Меланка щиро кохають одне одного, намагаються справити весілля, але наштовхуються на опір з боку воєводи та його вельмож, князь Ольшанський вподобав Меланку, в результаті перепитій дівчина помирає, а Свічка вбиває Ольшанського);

• моралі та моральних цінностей (звичайні городяни гуртуються, щоб здобути право на запалювання світла, організовують повстання, щоб врятувати Івана Свічку, Гільда сприяє викраденню грамоти про дозвіл на світла і дає вогню погаслій свічці Меланки; воєвода, рицарі, вельможі постають жорстокими, брехливими, егоїстичними, аморальними…);

• жіночого пригнічення та жіночої долі (Гільда становить для свого чоловіка ще меншу цінність, ніж його пси; Меланку князь Ольшанський розцінює не як особистість, а як чергову забавку…) та інші.

 

3. Сюжетно-композиційні особливості твору

 

Сюжет розгортається двома основними лініями. Перша – показ стосунків між київськими цеховиками і воєводою з його прислужниками. Друга – це особисті взаємини Івана Свічки, Меланки й Ольшанського. Ці дві лінії тісно пов’язані між собою, часто переплітаються й підпорядковані авторському задумові, а саме: показати, яким нещастям для українського народу були завойовники як у суспільному, так і в особистому житті, якою важкою була боротьба простого люду за свої права.

Експозиція: початок драматичної поеми. Автор знайомить читача з місцем дії, окремими персонажами (гурт дівчат, Коляндра, Козеліус, Меланка). Гострих зіткнень між дійовими особами ще немає, але деякі ознаки майбутнього драматичного конфлікту вже виявляються (дівчата, а потім кравець Коляндра ремствують у присутності писаря-дячка на воєводу і запроваджений ним у Києві «темний закон»).

Зав’язка: незадоволені ремісники збуджено відгукуються на нові насильства воєводи (вимоги до цехів безплатно працювати на замок), нарікаючи на заборону світла. У VI картині з’являється улюбленець і ватажок цеховиків Іван Свічка, який теж обурюється утисками воєводи і твердо вирішує: щоб то не було – здобути киянам право на світло. Починається і друга сюжетна лінія: Ольшанський побачив Меланку, захопився її красою і зловіщо поклявся:

Любов’ю, ґвалтом, мертву чи живу,

А я тебе здобуду і візьму!

Розвиток дій: цеховики, не криючись, гнівно висловлюють своє незадоволення війтом Шавулою і наполягають, щоб той пішов до воєводи з вимогою скасувати порушення «вольностей і твердостей міських». Виникає конфлікт і по другій сюжетній лінії: самовпевнений Ольшанський прийшов до Меланки, а вона, проста дівчина, від нього, князя, відвернулася. Далі драматичний конфлікт загострюється: арешт Меланки за те, що засвітила каганець на прохання вмираючої матері; здобуття Іваном Свічкою князівської грамоти про скасування «темного закону»; весілля Івана з Меланкою. Наступні події свідчать про ще більше напруження драматичного конфлікту. На мирне свято цеховиків свавільно вдирається озброєний загін драбів під орудою Ольшанського, Козеки та Козеліуса. Івана Свічку арештовують і звинувачують у великому державному злочині – викраденні князівської грамоти. Всесильний воєвода ставить категоричну умову: якщо поверне грамоту, буде вільний, якщо ні, то вранці наступного дня буде покараний. Свічка відмовляється.

Кульмінація: Меланка у весільному вбранні і з погаслою свічкою в руках прохає у воєводи світла і помилування коханого. Воєвода ставить жорстоку умову – донести запалену свічку від замку до Поруба у негоду, і тоді Іван буде звільнений.

Розв’язка: Івана Свічку звільняють із тюрми повсталі маси. Горять палаци багатіїв. Меланка гине в пориві врятування коханого. Іван Свічка власноручно вбиває ненависного Ольшанського і веде повсталих ремісників на штурм воєводиного замку.