Стилі мовлення

Слово «стиль» багатозначне, походить воно від латинського слова stilus — «па-личка для письма», тобто письмове знаряддя, яке використовувалося в часи античного Риму й середньовіччя. У літе­ратурі й взагалі у мистецтві стиль означає певну єдність художніх образів і форм їх вираження. Стиль означає також спосіб, комунікація, підсис-тема, поведінка, стереотип, прийом, метод певної діяльності.

Мовленнєвий і функціональний стиль розуміємо як сукупність прийомів відбору та сполучень мовленнєвих засобів, функціонально зумовлених змістом, метою та обставинами спілкування.

В українській літературній мові вирізняють такі функціональні сти­лі: худож-ній, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, розмовний (стиль побутового мов-лення), конфесійний та епістолярний. Кожний зі стилів має свої характерні озна-ки й реалізується у властивих йому жанрах.

Жанри — це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед ме-тою мовлення, сферою спілкування та іншими озна­ками.

Стиль літературної мови — різновид мови (її функціональна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із ба­гатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своє­рідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обстави­нах.

Кожний стиль має:

1. сферу поширення і вживання (коло мовців);

2. функціональне призначення (реґулювання стосунків, по­відомлення, вплив, спілкування тощо);

3. характерні ознаки (форма та спосіб викладу);

4. систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо).

Ці складові конкретизують, оберігають, певною мірою обме­жують, унормо-вують кожний стиль і роблять його досить стійким різновидом літературної мови.

Досконале знання специфіки кожного стилю, його різновидів, особливос-

тей — надійна запорука успіхів у будь-якій сфері спілкування.

Високорозвинута сучасна літературна українська мова має розґалужену систему стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий та конфесійний.

Розмовний стиль обслуговує офіційне й неофіційне спілкування людей, їх побутові потреби.

Сфера використання — усне повсякден­не спілкування в побуті, у сім'ї, на виробництві.

Основне призначення — бути засобом впливу й неви­мушеного спілку-вання, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих і побутових сто­сунків.

Слід відрізняти неформальне й формальне спілкування. Перше — нереґла-ментоване, його мета й характер значною мірою визначаються особистими (суб’єк-тивними) стосунками мовців. Друге — обумовлене соціальними функціями мов-ців, отже, регламентоване за формою і змістом.

Якщо звичайне спілкування попередньо не планується, не визначаються його мета і зміст, то ділові контакти передбачають їх попередню ретельну під-готовку, визначення змісту, мети, прогнозування можливих висновків, резуль-татів.

Основні ознаки:

• безпосередня участь у спілкуванні;

• усна форма спілкування;

• неофіційність стосунків між мовцями (неформальне);

• невимушеність спілкування;

• непідготовленість до спілкування (неформальне);

• використання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, пауз, інто-нації);

• використання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка);

• емоційні реакції;

• потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, ак­центувати головне.

Основні мовні засоби:

• емоційно-експресивна лексика (метафори, порівняння, сино­німи та ін.);

• суфікси суб’єктивної оцінки (зменшено-пестливого за­барвлення, зниже-ності);

• прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, одно­складові);

• часте використовування різних займенників, дієслів із двома префіксами (попо-, пона-, поза-);

• фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки й т. д.;

• заміна термінів розмовними словами (електропоїзд — електричка, бетонна дорога — бетонка).

Розмовний стиль поділяється на два підстилі (жанри):

а) розмовно-побутовий;

б) розмовно-офіційний.

Розмовний стиль має «істотно виявлений різновид – розмовно-професійний, тобто мова, якою спілкуються не в побуті, а у виробничій, освітній та інших сфе-рах».